2. Визначити вологість шкіри.
Для визначення вологості чи сухості шкіри її слід погладити тильною поверхнею пальців на симетричних ділянках тулуба, в пахвах і пахвинах, на кінцівках, особливо в ділянці долонь і підошов. Підвищена вологість шкіри часто буває у дітей пре- і пубертатного віку, що в основному обумовлено вегатативною дисфункцією. Нерідко підвищена вологість шкіри буває у дітей, хворих на невроз. Крім того, пітливість спостерігається при критичному падінні температури тіла, в початковій стадії поліомієліту, при грипі, туберкульозі (нічна проливна пітливість), бруцельозі, малярії. У немовлят підвищена пітливість шкіри в ділянці потилиці свідчить про наявність рахіту. Суха шкіра характерна для гіповітамінозу, кахексії різного походження, ексудативного Діатезу, гіпотиреозу, цукрового діабету тощо.
3. Визначити температуру шкіри.
У здорових дітей шкіра бархатиста на дотик, помірно волога і тепла. У хворих дітей при пальпації можна визначити підвищення або зниження температури шкіри. Температуру шкіри визначають також на симетричних Ділянках голови, тулуба, кінцівок шляхом дотику пальцями до шкіри. Локальне підвищення температури шкіри буває при запальних процесах в суглобах, лімфатичних вузлах, в підшкірній основі. Локальне зниження температури шкіри, зокрема похолодання кінцівок, у дітей часто обумовлене спазмом судин, Ураженням центральної і периферичної нервової системи
4. Визначити еластичність шкіри.
За допомогою глибокої пальпації визначають товщину складки шкіри, її еластичність і ламкість капілярів.
Еластичність шкіри досліджують в місцях, в яких шкіра не має підшкірної основи (тильна сторона кисті, ліктьовий згин). Для визначення еластичності шкіри її захоплюють вказівним і великим пальцями в складку і відпускають. Якщо складка шкіри відразу вирівнюється, то еластичність оцінюють як задовільну. При зневодненні, коли організм швидко втрачає воду, наприклад при кишковому токсикозі або при частому блюванні іншого походження, шкіра втрачає еластичність, і складка довго не випрямляється або випрямляється поступово. Це дуже важлива ознака, на підставі якої роблять висновок про ступінь зневоднення організму. Особливо велике значення має визначення еластичності шкіри у немовлят, які легко втрачають рідину під час різних захворювань.
5. Визначити больову чутливість шкіри.
При поверхневій пальпації шкіри можна відмітити також підвищену больову чутливість шкіри — гіперестезію. Це явище спостерігається при менінгіті, мієліті, істерії тощо.
6. Визначити товщину пжк.
7. Визначити тургор шкіри.
За допомогою пальпації визначають також тургор (пружність) м'яких тканин.
Тургор — це властивість м'яких тканин чинити опір, який відчувається при стискуваннні пальцями шкіри і всіх м'яких тканин. Тургор тканин визначають на внутрішній поверхні плеча і стегна, для чого великим і вказівним пальцями руки стискують шкіру, підшкірну основу і м'язи. При цьому оцінюють відчуття опору, який виникає при стискуванні.
У здорової, нормально вигодованої дитини м'які тканини на дотик щільні, пружні і пальці відчувають виражену їх опірність, стиснута між ними тканина негайно випрямляється, як тільки її перестають стискувати. Це так званий нормальний тургор.
При зниженому тургорі відчуваються млявість і знижена опірність. Зниження тургору тканин має місце при захворюваннях, що приводять до зневоднення і виснаження, наприклад, при гострих розладах травлення, хронічних інтоксикаціях та ін.
Пальпаторно можна визначити пухлини підшкірної основи (ліпоми). Вони пальпуються як м'якопластичні або щільні підшкірні вузли, рухомі і вкриті нормальною шкірою.