32. Визначити і охарактеризувати артеріальний пульс.

Пульс — це періодичні коливання стінок артерій, які обумовлені викидом крові з серця в артеріальну систему зміною в ній тиску протягом систоли та діастоли.

З діагностичною метою пульс визначають на різних артеріях: сонній (обережно, щоб запобігти різкому рефлекторному зменшенню частоти серцевих скорочень), скроневій, стегновій, підключичній, плечовій, променевій, підколінній, задній великій гомілковій, артеріях тилу стопи. Найчастіше дослідження пульсу проводять на променевій артерії одночасно на обох руках. Кисті досліджуваного, які розміщені на рівні серця, охоплюють руками так, щоб І палець розміщувався на ліктьовому боці передпліччя, а решта пальців пальпували променеву артерію, притискуючи її до променевої кістки. Таким чином аналізують різні властивості пульсу.

Пропальпувавши пульс одночасно на правій і лівій променевих артеріях, порівнюють величину пульсових хвиль на обох руках, яка в нормі має бути однаковою. Величина пульсу різна на правій і лівій променевих артеріях при аномаліях розвитку, звуженні або здавленні відповідної променевої, плечової або підключичної артерії.

При однаковому наповненні пульсу на обох руках подальше дослідження продовжують на одній руці. Якщо є різниця в наповненні пульсу, інші його властивості визначають на тій променевій артерії, де пульсові хвилі чіткіші.

Ритм пульсу оцінюють за регулярністю пульсових хвиль, які  виникають одна за одною.  Якщо пульсові хвилі з’являються через однакові проміжки часу, це свідчить про правильний ритм (ритмічний пульс). При різних інтервалах між пульсовими хвилями ритм пульсу буде неправильним (неритмічний пульс).

Частота пульсу — це кількість пульсових хвиль за 1 хв. При правильному пульсі підрахунок його частоти проводять за 30 с і одержану цифру перемножують на 2. При неправильному ритмі підрахунок частоти пульсу проводять за 1 хв.

Треба зняти, що у здорових осіб частота пульсу коливається в межах від 60 до 90 за 1 хв.

Збільшення частоти серцевих скорочень понад 90 за 1 хв (тахікардія) відмічається при різних фізіологічних та патологічних станах, відповідно виникає і збільшення частоти пульсу, який називається прискореним. При зменшенні частоти серцевих скорочень менше 60 за 1 хв (брадикардія) пульс стає уповільненим.

Напруження пульсу визначають силою, яку застосовують при надавленні на стінку артерії, щоб припинити її пульсацію. По ступеню напруження пульсу можна приблизно мати уявлення про величину максимального тиску: чим воно більше, тим пульс більш напружений, або твердий, чим менше  тим менш напружений, або м’який.

Наповнення пульсу визначають кількістю артеріальної крові, що викидається лівим шлуночком за одну систолу, а також різницею між максимальним та мінімальним розтягненням стінки артерій. Це встановлюється таким чином. Спочатку дослідник надавлює проксимально розміщеним  пальцем на стінку артерії так, щоб дистально розміщений палець зміг визначити характер артерії, коли вона не наповнена кров’ю. Потім тиск проксимально розміщеним пальцем припиняють і отримують пальпаторне відчуття в момент максимального наповнення артерії кров’ю. По ступеню наповнення відрізняють  повний і пустий пульс.

Величина пульсу. Величина пульсового поштовху об’єднує наповнення і напруження пульсу. Вона залежить від ступеня розширення артерії під час систоли і від її спадання у момент діастоли. Це в свою чергу залежить від наповнення пульсу, величини коливання артеріального тиску під час систоли і діастоли та еластичності судини.

При збільшенні ударного об’єму крові, значному коливанні тиску в артерії, а також при зниженні тонусу стінки артерії величина пульсової хвилі зростає. Такий пульс називається великим. На сфігмограмі великий пульс характеризується високою амплітудою пульсових коливань, тому його ще називають високим. Зменшення ударного об’єму, мала амплітуда коливання тиску під час систоли та діастоли, підвищення тонусу стінки артерії призводять до зменшення величини пульсових хвиль — малий пульс. Іноді при шоку, гострій серцевій недостатності, значній крововтраті величина пульсових хвиль може бути такою незначною, що її ледве можна визначити,—це ниткоподібний пульс.

Швидкість, або форма, пульсу характеризується швидкістю зміни об’єму артерії, яка пальпується. При швидкому розтягненні стінки артерії і такому ж швидкому її спаданні прийнято говорити про швидкий пульс. При повільному підніманні та повільному спаданні пульсової хвилі з’являється. повільний пульс.

Щоб мати уявлення про стан стінки артерії під час дослідження пульсу, треба закрити її просвіт, здавлюючи І пальцем руки, якою досліджують, II і III пальцями, які вже не відчувають пульсацію, промацати артерію, намагаючись визначити еластичність або пружність її стінки.