3. Значення християнства у розвитку соціальних поглядів на опікунство та піклування

Видатний італійський філософ зазначав, що у всі часи й усюди цивільні порядки були народжені з жрецьких, міста виникали з храмів, а виховання й культура народу з релігії.

З розпадом Київської Русі на удільні князівства православна релігія була єдиною духовною силою, що продовжувала їх об’єднувати.

З прийняттям християнства на Русі було заборонено звичай хоронити дружину разом з чоловіком, який помер, що значно зменшувало кількість дітей-сиріт.

Завдання: проаналізуйте основні релігійні догмати з метою визначення внеску у справі здійснення опікунства та піклування.

У календарі народних церковних свят є день Святого Миколи (19 грудня). У народних легендах і переказах Микола-Угодник боронить людей від стихійного лиха, захищає знедолених і бідних, а також почесний охоронець дітей. Святого Миколу високо шанували в Україні, вважаючи заступником Запорізького Війська. Ікона Миколи Чудотворця була майже в кожній оселі.

 

4. Соціально-правові засади опікунства і піклування в радянські часи

Однією з основних проблем молодої радянської держави стала проблема безпритульних дітей. Усі притулки та сирітські будинки було перетворено на державні заклади й у січні 1919р. створено Державну раду захисту дітей під керівництвом Луначарського. За допомогою діяльності цього органу у роки Громадянської війни було організовано систему суспільного харчування безпритульних дітей та створено Диткомісію ВЦВК, що займалася роботою з ліквідації безпритульності.

У 20-30 роки, окрім притулків та дитячих будинків було відкрито трудові колонії, дитячі комуни, дитячі містечка, піонерські будинки, тощо.

Станіслав Теофілович Шацький на власній Дослідній станції (державній 1-й дослідній станції Наркомпроса) розробив систему трудового та естетичного виховання за допомогою спеціально створеного виховного середовища.

Віктор Миколайович Сорока-Росинський у 1918-1925 рр. був керівником школи для важковиховуваних імені Ф.М. Достоєвського у Петрограді (Республіка ШКІД).

Антон Семенович Макаренко у 1920-1928 рр. був керівником колонії для неповнолітніх злочинців, а пізніше – трудову колонію ім. Ф.Е. Дзержинського.

Лекція № 6 Тема: Сутність і особливості опікунства та піклування

 

Питання:

1. Соціальні умови опікунства та піклування.

2. Юридичні підстави визначення опікунства та піклування.

3. Морально-правові обов’язки опікунів та усиновителів.

4. Ресурси забезпечення опікунства. Медико-соціальні комісії. Медико-психолого-педагогічна консультація.

Теми рефератів:

1. Особливості роботи органів  опікунства та піклування.

2. Зміст та організаційна основа роботи роботи медико-соціальної комісії.

 

Література [1, 2, 5, 10, 14, 15, 16, 19, 23, 27, 30, 41, 44, 45, 48]

 

1. Соціальні умови опікунства та піклування

Для захисту особистості недієздатної людини, її законних прав та інтересів встановлюють опіку.

Для надання сприяння обмежено дієздатній особі під час здійснення нею власних прав та обов’язків встановлюють піклування.

Розгляд питань надання опіки та піклування здійснює органи опіки та піклування при виконкомах районних, міських, сільських рад депутатів за місцем проживання.

Опікун має право здійснювати усі юридичні дії за підопічного, піклувальник – тільки допомагає у їх здійсненні.

Піклувальник за згоди органів опіки та піклування може проживати окремо від підопічного, опікун з неповнолітнім підопічним – ні.

Після того, як відділу народної освіти, охорони здоров’я або соціального захисту стає відомо про те, що хтось потребує опіки та піклування, інспектор переходить до встановлення фактичних обставин справи:

1) проводиться з представником громадськості обстеження умов життя особи, на основі аналіза якого виносять заключення про те, як краще влаштувати дану особу.

Опіка над особистістю та майном осіб, що страждають недоумством та божевільних здійснюється, як правило, однією людиною.

На відміну від неповнолітніх, опіка душевнохворих та слабких на розум не обмежена певним часом.

Опіка над майном безвісно відсутнього призначається після встановлення факту відсутності. Якщо протягом року від особи немає відомостей – вона є безвісно відсутньою. По закінченню трьох років безвісно відсутня особа признається померлою та опіка над майном закінчується.

Опікуни несуть відповідальність за майно підопічного, але самі не в праві використовувати це майно.

Піклування встановлюють над неповнолітньою особою навіть без її згоди, його згоду враховують під час вибору піклувальника.

Піклування над повнолітніми встановлюють за їхнім проханням у випадках: тяжкої хронічної хвороби, каліцтва, фізичних недоліків. Основний обов’язок піклувальника перед підопічним – виховання.

Опікуни над душевнохворими та піклувальники над дорослими на відміну від опікунів та піклувальників над неповнолітніми користуються правом закріпленої за ними жилої площі підопічних, яка може бути збережена і після смерті підопічних.

Якщо підопічні є душевнохворі та з вадами психісного розвитку та не мають права на пенсію і є поодинокими та не здатними до праці, то може виплачуватися щомісячна доплата.

При встановленні опіки над 10-річною дитиною потрібно враховувати її згоду у разі вибору опікуна.

Призначення опікуна чи піклувальника проводять не пізніше 1-місячного терміну з моменту, коли органам опіки і піклування стало відомо про необхідність їх встановлення.

Обов’язки опіки та піклування виконують безкорисно.

2) Проводять обстеження умов життя опікуна, в яких має жити підопічний.

3) Дітям, що виховуються у дитячих установах, а також дорослил, які потребують допомоги, що є в певних установах опікуни та піклувальники не призначаються.

Для винесення рішення про призначення особі опікуна або піклувальника, у виконком має бути представлено:

з боку підопічного

– заява від особи (власноруч) або від родичів та близьких або суспільства з проханням призначити йому опікуна чи піклувальника, що закріплено в ЖЕК; як правило тут зазначають, кого бажають бачити опікуном чи піклувальником;

– рішеня народного суду про призначення недієздатним або обмеженої дієздатності;

– справки з домоуправління про розмір житлової площі та перелік тих, хто проживає та цій площі;

– справка про джерела доходів існування підопічної особи (пенсія, аліменти тощо);

з боку піклувальника (опікуна)

– заява про бажання бути оікуном чи піклувальником;

– письмова згода членів сім’ї;

– справка про розмір заробітної плати опікуна та заробітної плати інших членів сім’ї;

– автобіографія;

– характеристика з місця роботи;

– виписка з паспорту про місце прописки з вказівкою тих, хто ще живе;

– справка про наявність житлової площі.

Усе це підшивається до справи.

Після винисення органом опіки та піклування рішення про призначення особи опікуном чи піклувальником йому видають посвідчення опікуна. Якщо необхідно, майно описується та передається за описом опікуна. А також на зберігання опікуну передають інші документи (пенсійне посвідчення, книжка Ощадбанку тощо). Розписка опікуна, що він отримав документи