Розробниками представлено такі класи уніфікованих систем документації:

1) організаційно-розпорядча;

2) первинно-облікова;

3) банківська документація;

4) фінансова документація;

5) звітно-статистична документація;

6) планова документація;

7) ресурсна документація;

8) торговельна документація;

9) зовнішньоторговельна документація, цінова документація;

11) з праці, соціальних питань і соціального захисту населення;

12) з побутового обслуговування населення;

13) бухгалтерсько-облікова документація;

14) з Пенсійного фонду;

15) словниково-довідкова документація. 08.11.2017 Тема: Документ на носіях інформації. Носі́й даних (англ. data medium) — матеріальний об'єкт природного або штучного походження, який здатний містити, зберігати і передавати інформацію.

Класифікація: типи носіїв:

-паперові носії;

-мікроносії візуальної інформації;

-відеоносії;

-магнітні носії;

-перфоносії;

-електронні носії. За формою сигналу, який використовується для запису даних, розрізняють аналогові та цифрові носії. Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналогово-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу.

За призначенням розрізняють носії:

- для використання на різних пристроях;

- вмонтовані у певний пристрій.

За стійкістю запису і можливістю перезапису:

- постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), вміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.

- записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R,DVD-R, DVD+R, BD-R).

- перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, магнітна стрічка тощо).

- оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП (SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсатора. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після відключення від джерела струму. Динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту - регенерації.

За фізичним принципом:

- перфораційні (з отворами або вирізами) - перфокарта, перфострічка

- магнітні - магнітна стрічка, магнітні диски

- оптичні - оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc

- магнітооптичні - Магнітооптичний компакт-диск (CD-MO)

- електронні (використовують ефекти напівпровідників), карти пам'яті, флеш-пам'ять.

За конструктивними (геометричними) особливостями:

- Дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски)

- Стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки)

- Барабанні (магнітні барабани)

- Карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-картки)

Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребують спеціальних пристроїв - наприклад паперові носії.

Мікрографічний (грец. мikros — малий, grapho — пишу) документ виконується на мікроносії у вигляді мікрокопії або оригіналу мікродокумента. Цей клас документів складають мікрофільми (МФ), мікрофіші (МФШ) і мікрокарти (МК).

Мікрографічні документи або мікроформи виробляються в компактній формі на фото-, кіно-, магнітострічці або оптичному диску. Їхніми відмінними рисами є малі фізичні розміри і вага, значна інформаційна ємність, компактність збереження інформації, необхідність спеціальної апаратури для її зчитування. Мікрофільм (МФ) – зменшена копія документа, отримана фотографічним способом. МФ містить одне або кілька текстових і графічних мікрозображень, об'єднаних спільністю змісту. Мікрокарта (МК) — носій інформації на фотоплівці, що вставляється в апертурну або клясерну карту.

Мікрокарта — це документ, аналогічний мікрофіші, але виготовлений на непрозорій основі (на відрізку фотографічного або звичайного папера, а також на металевій основі). Читають МК на читальних апаратах за допомогою епіпроектора.

Магнітна стрічка — носій інформації у виді стрічки з гнучкої і прозорої плівки з феромагнітним покриттям.МС несе звукову або цифрову інформацію, закріплену електромагнітним способом. Використовується в ЕОМ, аудіо- і відеотехніці.

Магнітна стрічка як вид документа з'явилася вперше в 1965 р. (США) і використовувалася переважно як матеріал — носія звуку (голосу і музики). Магнітна карта (МК) — носій інформації у виді гнучкої пластини з магнітним покриттям.

МК являє собою невелику пластмасову тришарову карту на поліефірній основі товщиною 12 мкм, на яку у вигляді окремих вузьких смуг наносять робочий магнітний шар товщиною 12-17 мкм, що покривається потім захисним шаром з поліефірної плівки товщиною 10-12 мкм.

Магнітний диск (МД) — носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису.

Магнітні диски поділяються на тверді і гнучкі (дискети). Твердий магнітний диск — це кругла плоска пластинка, виготовлена з твердого матеріалу (металу), покритого феромагнітним шаром. Оптичний документ — це інтегральний вид документу, здатний увібрати в себе достоїнства і можливості книги, мікро-, діа- і відеофільмів, аудіозапису та ін. причому всі одночасно. Він необхідний для довгого збереження більших масивів інформації.

До оптичних документів відносяться оптичні диски і відеодиски: компакт-диск, CD-ROM, DVD диск і ін.

Оптичні документи мають гарне співвідношення «якість/ціна», а також характеризуються швидкодією і низькою вартістю збереження інформації. Аудіо-компакт-диск (КД) – це оптичний диск (діаметром 80, 120, товщиною 1,2 мм) з постійною (яка не стирається) звуковою (музика та інші) інформацією, записаною в двійковому коді. Призначений для відтворення інформації на програвачах компакт-дисків. Магнітооптичний документ (МО) – комбінований вид машиночитаемого документа, що з'єднує в собі магнітний і оптичний способи запису і зчитування інформації. Голограма — документ, що містить зображення, запис і відтворення якого виробляється оптичним способом за допомогою лазерного променя без використання лінз. 15.11.17 Тема: ДСТУ 1.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення. Мета розроблення комплексу основоположних стандартів – установити вимоги до національної стандартизації та правил її функціювання

Основні завдання перегляду комплексу основоположних стандартів національної стандартизації:

розробити основоположні та організаційно-методичні стандарти національної стандартизації з огляду на прийняття Закону України «Про стандартизацію», нові документи міжнародних та регіональних організацій зі стандартизації;

сприяти впроваджуванню міжнародних та європейських стандартів;

уточнити та докладніше подати правила, як розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати національні стандарти, забезпечивши відповідність цих правил «Кодексові усталеної практики щодо розроблення, затвердження і застосування стандартів», «Угоді про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ) Світової організації торгівлі (COT)» та ISO/IEC Guide 59 «Кодексові усталених правил стандартизації» (далі – Кодекс).

врахувати вимоги директив Європейського Союзу 98/34/ЕС (з доповненнями та змінами, установленими директивою 98/48/ЕС) «Про процедуру інформування щодо стандартів, технічних регламентів і правил з надавання послуг з інформаційному суспільстві»;

Комплекс основоположних стандартів розроблено на заміну системи ДСТУ 1 «Державна система стандартизації...» та ряду інших пов'язаних з нею нормативних документів Згідно із зазначеним Кодексом національна стандартизація повинна:

мати затверджені правила, як розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати стандарти;

застосовувати стандарти на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством, і розробляти їх за участі всіх зацікавлених сторін і приймати на засадах консенсусу;

розробляти національні стандарти на основі відповідних міжнародних і регіональних стандартів чи їх проектів на завершальній стадії, а доцільність розроблення національних стандартів, положення яких відмінні від міжнародних, має бути зумовлено потребами захисту життя, здоров’я та майна людей, захисту тварин, рослин, охорони природного довкілля, кліматичними чи географічними чинниками або суттєвими технічними проблемами;

створювати єдину систему забезпечування офіційною інформацією щодо програми робіт і чинних стандартів та самими стандартами – національний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO*) Цей центр повинен також надавати повідомлення (нотифікації) щодо національних нормативних документів (стандартів, технічних умов, технічних регламентів, правил сертифікації тощо), які мають інші вимоги, ніж міжнародні інформація має бути доступна для всіх користувачів і надавати її треба за єдиними умовами оплати;

відокремлювати адміністративні вимоги, наприклад, пов'язані з процедурою оцінювання відповідності та інші нетехнічні вимоги від вимог щодо експлуатаційних чи технічних характеристик;

мати єдиний національний орган, який представляє Україну в міжнародних організаціях зі стандартизації, а також брати активну участь у роботі цих організацій;

зберігати документи, які стосуються розроблення стандартів

З огляду на ці аспекти та наявність чинних настанов ISO/IEC які деталізують чи встановлюють вимоги та правила виконування певних робіт у сфері стандартизації комплекс стандартів «Національна стандартизація» охоплює такі стандарти:

-ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення

-ДСТУ 1.1:2001 Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності Терміни та визначення основних понять

-ДСТУ 1.2:2003 Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів

-ДСТУ 1.3:**) Національна стандартизація. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов

-ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів

-ДСТУ 1.6:*) Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів

-ДСТУ 1.7:2001 Національна стандартизація. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів

-ДСТУ 1.8:*) Національна стандартизація. Правила розроблення програми робіт зі стандартизації

-ДСТУ 1.9:*) Національна стандартизація. Правила розроблення та впровадження міждержавних стандартів

-ДСТУ 1.10*) Національна стандартизація. Державні класифікатори соціально-економічної інформації. Основні положення, правила розроблення, ведення та скасування

-ДСТУ 1.11:*) Національна стандартизація. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів

-ДСТУ 1.12:*) Національна стандартизація. Правила ведення справ нормативних документів

-ДСТУ 1.13:2001 Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України

Згідно з міжнародною термінологією та Законом України «Про стандартизацію» стандартизація здійснювана на рівні одної держави, є національна, що відображею у її назві Найважливіші об'єкти стандартизації такі:

а) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти зокрема

1) організація провадження робіт зі стандартизації;

2) термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

3) класифікація та кодування інформації;

4) методи випробовування (аналізування), системи та методи забезпечування якості, контролювання якості та керуванння якістю; 5) метрологічне забезпечення (захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання);

6) системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

7) стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;

8) системи технічної та іншої документації загального застосовування;

9)типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загальномашинобудівного використовування;

10) умовні познаки, зокрема, графічні та їхні системи, розмірні геометричні системи і допуски, посадки, геометрія поверхні тощо) та їх контролювання;

11) інформаційні технологи, зокрема програмні та технічні засоби інформаційних систем загальної призначеності;

б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності продукція для державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використовування природних ресурсів тощо;

г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля;

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні споруди та методи контролювання у будівництві;

е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки. Типове положення про технічний комітет стандартизації (Затв. наказом Держстандарту України 20 травня 2002 р. № 298 та зареєстровано в Мін'юсті України 11 липня 2002 р. за № 578/6866.) 22.11.2017 Тема: Бібліотечний фонд.

Бібліотечний фонд - упорядковане зібрання документів, призначене для зберігання і громадського використання з метою задоволення наукових, культурних і освітніх потреб фізичних та юридичних осіб.

Бібліотечний фонд - поняття збірне. Вони надзвичайно різноманітні за своїм складом. Найчастіше вважають, що бібліотечні фонди складаються з книг. Дійсно, книги є їх основою. Але книги це лише один з видів видань - документів, що пройшли редакційно-видавничу обробку, отриманих друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлених, які мають встановлені вихідні відомості та призначених для поширення міститься в них. Для того, щоб мати узагальнююче поняття для будь-яких інформаційних матеріалів, що становлять бібліотечні фонди, був прийнятий термін "документ", який визначається як "соціальна інформація, зафіксована на будь-якому матеріальному носії з метою її зберігання, розповсюдження та використання".

"Бібліотечний фонд має складну структуру і класифікується за різними ознаками, характерним для документів, які його утворюють.

Фонд бібліотеки - систематизоване зібрання документів, що формується відповідно до завдань бібліотеки по задоволенню інформаційних потреб її користувачів з урахуванням типу бібліотеки на основі профілю комплектування.

Облік бібліотечного фонду - сукупність правил і процедур, які забезпечують реєстрацію та узагальнення відомостей про величину, склад, рух фонду та його вартості.

Бібліотечні фонди є найважливішою документальної та інформаційною основою в житті суспільства, тому вдосконалення якості їх формування - це основний принцип комплектування. Комплектування бібліотечного фонду повинна забезпечувати і динамічно розвиваються читацькі потреби, і забезпечити максимальне використання видань, які поступають.

Облік документів бібліотечного фонду є основою державної статистики, звітності та планування діяльності бібліотеки, сприяє забезпеченню збереження фонду.

У бібліотеці фонд є тією активною частиною, яка з найбільшою повнотою дозволяє вирішувати соціальні завдання стоять перед бібліотеками, надаючи вплив на формування наукового світогляду особистості. Бібліотечний фонд сприяє отриманню загальної та професійної освіти будь-якого рівня і його подальшого вдосконалення. У цих та інших аспектах проявляється педагогічна функція бібліотечних фондів. Інформаційна функція передбачає здійснення можливості вилучення з документів, наявних у фонді, відомостей про минулі і сучасні досягнення в області науки, техніки, сільського господарства, культури з оптимальною повнотою і оперативністю для використання їх у практичній та науковій діяльності.

Бібліотечний фонд складається з великої кількості документів, різних за видами, змістом і призначенням і в цьому сенсі має властивість неоднорідною множинності. Але при цьому фонд в цілому не залежить від усіх особливостей кожної зі складових його частин, з одного боку, а з іншого, будучи частиною бібліотеки, автономний за своїми характеристиками. Всі його елементи взаємопов'язані, взаємозумовлені і взаємодіють один з одним., Що надає йому властивість цілісності. У бібліотечному фонді поєднуються властивості динамічності і статичності тобто здібності до швидкого розвитку, видозміни, а разом з тим до стану спокою та рівноваги.

Дуже важливою властивістю бібліотечного фонду є його керованість, здатність під впливом зовнішнього впливу піддаватися управління. Властивість цінності бібліотечного фонду пов'язане, з одного боку, зі змістом та видовим складом документів, що дає можливість з його допомогою відповісти на конкретний запит читача. Упорядкованість бібліотечного фонду і є одним з його властивостей. Щоб легко орієнтуватися у фондах і вести пошук потрібних документів, необхідно врахувати їх зміст, цільове і читацьке призначення і багато інших ознак, створити умови для зв'язків і розміщення між окремими частинами фонду, забезпечити певний порядок всередині виділених фондів, зробити можливим їх взаємодія не тільки всередині , а й поза конкретної бібліотеки, з іншими бібліотеками та органами НТІ.

На відміну від окремих документів бібліотечний фонд повинен мати цілу низку специфічних ознак, таких як множинність документів, підібраних у певному порядку; організація його не тільки в цілому, але й окремих частин за певними ознаками і способами, зручними для більшості читачів та працівників бібліотеки.

Однією з основних закономірностей формування бібліотечних фондів, як ми знаємо, є забезпечення їх відповідності інформаційним потребам суспільства. Обумовлено це тим, що, по-перше, найбільш повне задоволення таких потреб є метою бібліотечної справи, по-друге, реалізація даної мети визначає вибір найкращої структури фондів, по-третє, саме інформаційні потреби служать критерієм оцінки оптимального обсягу і складу фондів. Інформаційні потреби та бібліотечні фонди завжди знаходяться в певній пропорції.

Важливими завданнями бібліотеки в роботі з фондом є своєчасне його поповнення та оновлення, а також звільнення від документів, які з тих чи інших причин втратили свою значимість для читачів.

Фонд бібліотеки може бути універсальним або галузевим незалежно від його обсягу (величини) - кількості документів у встановлених одиницях обліку.

Чим крупніше бібліотека, тим складніша структура її фонду - функціональна організація, яка передбачає взаєморозташування і взаємозв'язок розподілів фонду.