Розділ V. Висновок

У розділі ІІІ представлений якісний та кількісний склад харчування студента (Щоденник харчування), крім того, проведені розрахунки вмісту найголовніших нутрієнтів у продуктах харчування, а також їхнє співставлення з індивідуальними потребами з вказівкою на надлишок чи нестачу.

У розділі IV проаналізовано частоту та кількість вживання окремих продуктів; проведена також оцінка режиму харчування, його раціональності та регулярності дотримання.

У цьому розділі я зупинюся лише на дисбалансі певного виду нутрієнтів та захворюваннями, що виникають на цьому грунті (спираючись на знайдені відмінності між потребою та фактичною величиною).

Рекомендована величина споживання харчової речовини (РВХР) — це кількість харчової речовини, яка є достатньою майже для будь-якого індивідуума, включаючи навіть тих, які мають високу потребу в даній харчовій речовині. Виникнення недостатності певної харчової речовини у індивідуумів, які вживають РВХР, мало ймовірно. Усі норми енергії та харчових речовин призначені лише для здорових людей. Вони не враховують потреб хворих в енергії та харчових речовинах.

Для нутрієнтів, для яких не встановлені мінімальні потреби, на основі опублікованих даних визначають адекватний об'єм споживання з тим, щоб звести до мінімуму можливість дефіциту чи надлишку харчової речовини.

Надзвичайно велике значення має забезпечення організму повноцінними білками, які сприяють підвищенню знешкоджуючої функції печінки, беруть участь у кровотворенні, підвищують імунітет, сприяють більш повному засвоєнню вітамінів та знижують накопичення радіонуклідів в організмі. Високу радіозахисну дію мають продукти, багаті на харчові волокна та пектин. Харчові волокна та пектин зв’язують у травному каналі іони металів, посилюють моторну функцію кишок та сприяють виведенню радіонуклідів з організму. Джерелами таких речовин є фрукти, ягоди, овочі, особливо буряк, морква, яблука, абрикоси, сливи, вишні, цитрусові, соки з м’якоттю, киселі, желе, мармелад. Активну радіозахисну дію мають вітаміни через їх виражені антиоксидантні властивості. В першу чергу це вітамін С, джерелом якого є багато ягід, овочів та фруктів (особливо шипшина, чорна смородина, цитрусові, а також кисла капуста, джеми з чорної смородини, відвар шипшини), також радіопротекторні властивості мають біофлавоноїди (вітамін Р), які в великих кількостях містяться в чаї, винограді. Вітаміни групи В є в чорному хлібі, молоці, яйцях, печінці, молодій зелені. Вітамін А містить яловича печінка, вершкове масло, сир, яйця. Морква, томати, зелень вміщують багато каротину – провітаміну А, тому, зокрема, дуже важливим є щоденне вживання моркви – не менше 50-100 г. Підвищений вміст вітаміну Е – в зародках хлібних злаків, хлібі з цільного зерна. В раціоні харчування слід використовувати продукти, багаті солями кальцію (сир, простокваша та інші молочні продукти) та калію (картопля, гарбуз, ізюм та інші овочі і фрукти), які перешкоджають накопиченню в організмі радіонуклідів цезію та стронцію.

Виходячи з вище написаного, потреби в жирах визначаються, головним чином, потребами в основних жирних кислотах, в першу чергу, потребами в лінолевій кислоті, що міститься в рослинних жирах.

Високий рівень споживання жирів означає наступне (протягом 6 днів енергетична цінність жирів перевищує індивідуальну потребу в них на сотні ккал):

- чим вищий рівень холестеролу в крові індивідуума, тим більше ризик розвитку серцево-судинних захворювань;

- збільшення споживання С₁₄ і С₁₆ насичених жирних кислот підвищує рівень холестеролу в крові;

- лінолева кислота та її похідні знижують вміст холестеролу в крові; лінолева кислота та її похідні перешкоджають утворенню тромбів;

- мононенасичені жирні кислоти не впливають на рівень холестеролу в крові;

- харчовий холестерол не впливає значно на рівень холестеролу в крові; - експериментальні дослідження, які проводились з метою зниження частоти серцево-судинних захворювань через зниження вмісту холестеролу в крові, в цілому привели до скорочення випадків серцево-судинних захворювань, але це не впливало на показники загальної смертності;

- відсутні переконливі дані, які демонструють зв'язок між вживанням жирів або жирних кислот і онкологічною захворюваністю, але одержані дані вказують на недопустимість необмеженого вживання жирів або жирних кислот; - звичайний змішаний харчовий раціон містить певну кількість транс-жирних кислот.

Попри припущення, що транс-форми жирних кислот збільшують ризик розвитку серцево-судинних захворювань, достовірної інформації про їхній вплив на здоров'я ще недостатньо для того, щоб зробити певні висновки відносно їхніх норм споживання. Але все ж, виходячи з результатів проведених досліджень, їхнє вживання не повинно перевищувати теперішній середній рівень споживання.

Вуглеводи є основним джерелом енергії для організму. Головним чином містяться в рослинних продуктах у вигляді моно-, ди- і полісахаридів.

До моносахаридів належить глюкоза, лактоза, мальтоза. Джерелом глюкози і фруктози є плоди, фрукти, ягоди, мед. Галактоза є в молоці. А джерелом дисахаридів є цукрові буряки, цукрова тростина, морква. Мальтоза - солодовий цукор - в природніх умовах міститься мало, більше її в пророщеному ячмені, з якого для потреб харчової промисловості готують солодовий екстракт. Лактоза є в молоці, вона легко зброджується до молочної кислоти.

Полісахаридами є крохмаль, глікоген і рослинні волокна (клітковина) і пектинові речовини. Полісахариди найбільш широко розповсюджені в природі: крохмаль і клітковина є резервними і опорними речовинами рослин. У зернах пшениці крохмалю до 65 %, у рисі до 75 %, у хлібі - 40-50 %.

Останніх 10-15 років вчені багато говорять про роль харчових волокон, або клітковини в харчуванні, до яких відносяться целюлоза, геміцелюлоза, лігнін, пектини і ін. Харчові волокна крім моторної функції - активізації кишкової перистальтики, виконують роль адсорбентів токсичних речовин, в тому числі і радіонуклідів, сприяють синтезу ряду вітамінів і т.п.

Також у студента спостерігається так званий “прихований голод” за рахунок дефіциту в раціоні вітамінів, особливо антиоксидантного ряду (А, Е, С), макро- та мікроелементів (магній, кальцій, фосфор, калій та ферум).

Тіамін - регулює обмін вуглеводів в організмі в процесі утворення енергії і в окисленні кінцевих продуктів їх обміну - вуглеводів. Сприяє передачі нервових імпульсів. Регулює білковий обмін. Нестача  вітаміну проявляється поліневритами (хворобою бері-бері ), серцевою недостатністю, супроводжується дратівливістю, м’язовою слабкістю, зниженням апетиту. Джерела - злакові (особливо висівки), дріжджі, печінка.

Рибофлавін - регулює окислювально-відновлювальні процеси, бере участь у клітинному диханні кришталика і рогівки, впливає на синтез гемоглобіну. Прояви авітамінозу: затримка росту у дітей, випадіння волосся, кровоточиві тріщини в кутиках рота (хейлоз). Себорея щік і за вухами, запалення рогівки. Симптоми - м’язова слабкість, сльозотеча, гіперемія язика і судин навколо рогівки, зниження світлової і кольорової чутливості. Джерела  рибофлавіну -пивні дріжджі, капуста, шпинат, морква.

Нікотинова кислота - бере участь у окисно-відновних процесах, активізує вуглеводний обмін, нормалізує холестериновий обмін. Проявом авітамінозу є пелагра, яка характеризується  проносами, запальними явищами на шкірі під впливом сонячних променів (дерматит), погіршенням пам’яті, можливі галюцинації.

Піридоксин - бере участь у обміні амінокислот, покращує використання ненасичених жирних кислот. При поєднанні із дефіцитом білка нестача вітаміну проявляється жировою дистрофією печінки і нирок, супроводжується м’язовою слабкістю, дратівливістю, випадінням волосся, дерматитом, порушенням апетиту, нудотою. Джерела - дріжджі, висівки, печінка, нирки.

Аскорбінова кислота - активно бере участь в окисно-відновних процесах, активізує протеолітичні ферменти, утворення колагену, посилює імунітет, фагоцитоз. Авітаміноз проявляється цингою. Це кровоточивість ясен, крововиливи в м’язах, на шкірі, в суглобах, плеврі, черевній порожнині, розхитування зубів, ламкість кісток, зменшення  опірності   до інфекційних захворювань. Супроводжується цинга підвищеною       втомлюваністю, зниженою працездатністю, сонливістю, пониженою резистентністю капілярів, фолікульозом. Джерела - шипшина, чорна смородина, цитрусові, яблука, капуста, картопля, болгарський перець.

Ретинол і каротиноїди  (провітамін А). Регулює обмінні процеси в епітеліальній тканині ( шкірі, слизових дихальних шляхів, сечовидільних шляхів ), стимулює ріст організму, бере участь у синтезі зорового пурпуру, стимулює утворення ацетилхоліну із холіну. Проявом авітамінозу є глибокі порушення в слизовій оболонці очей, гнійне запалення і розм’якшення рогівки, порушення росту, випадіння волосся. Наявними будуть такі симптоми: нічна сліпота (гемералопія), фолікульоз - зроговіння епітелію навколо волосяних цибулин, сухість шкіри і рогівки. Джерела ретинолу - печінка морських риб і тварин, вершкове масло, жовток яєць, каротинів - морква, томати, абрикоси, зелена цибуля, солодкий перець.

Більшість вчених-нутріціологів вказують на появу наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. кризи харчування, що в першу чергу пов’язане із зниженням рівня фізичної активності. Отже, відповідно необхідним є адекватне зниження вживання їжі відповідно до зниження енерговитрат. Проте, на відміну від потреби в енергії, яка зменшилась на 30%, потреба в мікроелементах та вітамінах знизилась лише на 10%, тому раціон з натуральних продуктів, адекватний нашим енерговитратам буде принаймні на 20% дефіцитним за вмістом мікронутрієнтів. Окрім того постійний психоемоційний стрес та несприятлива екологічна ситуація підвищують потребу організму в вітамінах та мікроелементах та поглиблюють їх дефіцит.

Нераціональне, розбалансоване, полідефіцитне  харчування сприяє росту і розвитку захворювань обміну речовин, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, онкологічних та інших захворювань.

Адекватність хімічного складу харчового раціону, його відповідність нутрієнтним потребам людини аналізують в ході вивчення харчового статусу. Харчовий статус організму – це фізіологічний стан, обумовлений харчуванням, який характеризується багатьма показниками та симптомами, які безпосередньо пов’язані з харчуванням, але причини їх порушень не завжди аліментарного генезу.

У даному випадку харчовий статус недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо.