Завдання розумового виховання:
- оволодіння системою наукових знань (фактами, законами, поняттями, датами, назвами, термінами);
- розвиток всіх психологічних функцій;
- оволодіння основними мисленнєвими операціями (аналіз, синтез, порівняння, співставлення, узагальнення, систематизація);
- розвиток інтелектуальних умінь (загальнонаукових, загальноінтелектуальних, спеціальних);
- розвиток мотиваційної сфери. Мотив – це внутрішній збудник до чогось, до дій. Мотиви навчання є різні: широкі соціальні, егоїстичні, престижні, за винагороду. Провідним мотивом у навчанні є пізнавальний інтерес. Тому вчителю в процесі навчання треба розвивати у дітей пізнавальний інтерес + соціальні і моральні мотиви;
- прищеплення культури розумової праці: уміння організовувати режим розумової роботи, здібність виконувати все точно й охайно тощо;
- формування наукового світогляду. Сукупність завдань розумового виховання є змістом цього виховання.
(4) Світогляд – це сукупність поглядів на світ в цілому. Звідси основні поняття світогляду: „природа”, „суспільство”, „свідомість людей”. Види світогляду: науковий; побутовий; релігійний (в його основі – віра людини в існування Бога та інших надприродних сил).
Компоненти світогляду:
-
система знань з різних галузей наук;
-
погляди;
-
переконання;
-
ідеали людини.
Погляд – це суб’єктивне судження людини. Переконання – це тверді життєві позиції; це те, що людина осмислила, емоційно пережила і готова відстоювати в будь-яких умовах. Ідеал – це взірець досконалості. У 17% підлітків немає ідеалу; у 55% ідеалами є співаки, спортсмени, артисти; у 22% - батьки (мати, але не батько); у 4% - Христос; у 2% - літературні герої.
(5) Шляхи розв’язання завдань розумового виховання:
- вивчення предметів у школі;
- організація пізнавальної діяльності.
Форми розумового виховання у позакласній роботі:
- науково-популярні лекції;
- семінари;
- конференції;
- зустрічі із спеціалістами;
- предметні тижні;
- ігри;
- конкурси тощо.