2. Зміст морального виховання:
Зміст – це визначальний бік цілого, що являє собою єдність усіх складових елементів об’єкта, його якостей, властивостей, внутрішніх процесів, зв’язків, тенденцій („Філософський словник”). Змістом морального виховання є норми суспільної моралі, її правила.
Деякі науковці (Ананьєв, Смирнова, Щуркова) вважають, що змістом морального виховання є система ставлень:
до батьківщини (патріотизм);
до людей (гуманізм);
до колективу (колективізм);
до праці (працелюбство);
до самого себе (самооцінка).
Вчені нарахували 1842 якості особистості, з них 181 - моральні.
Моральні якості містяться у вищезазначеній системі ставлень, тобто в категоріях: патріотизм, гуманізм, колективізм, працелюбство, почуття власної гідності. Тому у дітей треба формувати не безліч розрізнених моральних якостей, а п’ять інтегрованих, основних якостей. Тобто, кожна інтегрована моральна якість включає в себе інші якості.
Вчені і педагоги-практики твердять, що починати виховання моральної особистості треба з почуття власної гідності.
Основні завдання морального виховання школярів – формування моральної свідомості, почуттів і поведінки.
В об’ємі поняття змісту морального виховання школярів стоїть формування національної самосвідомості:
виховання любові до рідної землі, свого народу, готовність до праці в ім’я України;
засвоєння молоддю своєї етнічної єдності, національних цінностей (мови, території, культури, участь у будівництві національної державності);
залучення молоді до практичних справ перебудови нашої державності;
формування в учнів почуття гідності і гордості за свою Вітчизну, вірність Україні, як невід’ємної ознаки свідомого громадянина.
таким чином, метою морального виховання є формування морально стійкої цілісної особистості. Мету і зміст морального виховання визначають його завдання.
На основі понять і суджень формуються моральні переконання.
Основною зв’язуючою ланкою є почуття. Щоб дитина гарно сприймала моральну інформацію, щоб добре формувались навички і звички моральної поведінки, дитина має сприймати педагогічний вплив на позитивному емоційному фоні – треба збуджувати і викликати у дітей позитивні почуття та емоції. Лише тоді діти будуть добре засвоювати моральні норми.
Емоційні стимули: ігри, проблемно-пошукові ситуації, громадська думка колективу; емоційне мовлення вчителя, емоційно прочитаний вірш, музика.
Є такі методи формування моральної свідомості: лекція, бесіда, дискусія, диспут, розповідь, переконання, приклад. Метод прикладу: слова вчителя або й сам вчитель. В основі методів формування свідомості – слово. Вимоги до слова: правильність, емоційність, яскравість, доступність, чіткість, виразність. обдуманість.
У вихованні дітей треба добиватись, щоб їхня поведінка була адекватною моральній свідомості. Макаренко казав, що між свідомістю і поведінкою часто буває „канавка”. Щоб усунути цю „канавку”, треба її заповнити досвідом моральної поведінки.
Методи формування поведінки: див. II групу і III групу методів, лекція „Методи виховання”.
Є різні види діяльності: навчальна, трудова, ігрова, спортивна, ціннісно орієнтована, суспільно-корисна.
Моральні переконання – це не просто знання про моральні норми, правильне їх розуміння, це те, що і пережите, відчуте, що доведене, чим можна керуватись під час здійснення певних вчинків. Моральні переконання і є найбільш досконалим проявом моральної свідомості школяра, його ставлення до суспільства, людей, діяльності, до самого себе.
Моральні почуття розвиваються, змінюються разом з духовним розвитком особистості. В результаті формування почуттів в системі морального виховання з’являється емоційне ставлення до того, що раніше було байдужим (наприклад, співчуття до чужого горя, співпереживання успіхів товаришів).
Моральна поведінка нашого вихованця і складається із вчинків, які характеризують його ставлення до суспільства, людей, до себе, а також з моральних звичок, які утворюють його стійкий образ поведінки. В системі морального виховання головне полягає у тому, щоб викликати, пробудити моральні вчинки дитини, сформувати його моральні звички.
Створювати умови для прояву моральних дій, спонукати до моральних вчинків, вчити моральній поведінці дітей – все це входить в систему морального виховання.
Моральна поведінка складається з навичок та звичок.
Навички – це стійкі утворення, це рівень свідомості (когнітивний рівень).
Звички – це стійкі утворення, це автоматизовані дії людини, це рівень підсвідомості (емотивний рівень). Найвищий рівень морального виховання – це сформовані моральні звички. Вони формуються через постійне повторення моральних вчинків, дій, тому педагогам треба створювати виховуючи ситуації, в яких діти повторювали б моральні дії.
Таким чином, направленість морального формування особистості визначена трьома послідовними завданнями:
накопичення знань (засвоєння, осмислення почуттів), необхідних для формування переконань;
перехід знань у переконання;
перетворення знань і переконань у конкретну поведінку.
Моральне виховання залежить від віку, індивідуального розвитку, позицій особистості у колективі.
Психологи встановили, що молодший шкільний вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних вимог і норм. Це дозволяє своєчасно закласти моральний фундамент розвитку особистості. Основою виховання, яка визначає моральний розвиток особистості в молодому віці, є формування гуманістичних відносин і взаємовідносин дітей, опора на почуття, емоційну вразливість.
В підлітковому віці складається відповідний досвід в засвоєнні середовища найближчого оточення, встановлюються контакти з однолітками, зростає потреба у самопізнанні, в утверджені власної особистості. Підліток орієнтується на приклад оточуючих людей, намагається знайти ідеал, обрати засоби самоствердження.
В цьому віці дуже важливо допомогти підлітку знайти правильні моральні орієнтири, повідомити моральні знання основних моральний категорій, спільно визначити шляхи самовиховання.
Розбіжності між бажаним і можливим, ідеальним, посильним і непосильним – характерне протиріччя цього віку, яке необхідно враховувати в процесі морального виховання.
В ранньому юнацькому віці активно формуються світоглядні погляди, які дозволяють юнаку зрозуміти зміст моральних категорій, оцінити моральні норми, зрозуміти їх необхідність.
Характерним для юнака є розвинена самосвідомість, потреба в самовизначенні. Цим пояснюється інтерес до особистості людини, аналітичний підхід до вчинків людей, намагання розібратись в сенсі життя, визначити своє місце у суспільстві. В юності інтенсивно іде пошук ідеалу, авторитету, виробляються власні принципи поведінки і оцінки.
На певному етапі розвитку самосвідомості виникає потреба юнака в самоствердженні. Прагнення до самоствердження супроводжується розвитком активності, самостійності, що нерідко проявляється в юнацькому максималізмі.
Необхідне систематичне озброєння старшокласників науковими основами теорії моралі як на уроках, так і в процесі спеціальної пояснювальної роботи, включення їх до різних видів діяльності і відносин, які передбачають активність і самостійність рішень з високим ступенем відповідальності.
Юнаки і підлітки особливо потребують дружби, взаєморозуміння з оточуючими їх людьми.
Послідовність в моральному вихованні школярів різних вікових груп здійснюється в декількох основних напрямках: у розвитку моральних уявлень, суджень, оцінок; в формуванні досвіду моральних відносин в колективі; в розвитку постійно ускладнюваних форм моральної свідомості і поведінки; у збагаченні моральних почуттів цінним змістом.
Підлітковий та юнацькій вік вважається важким для виховання, хоча ці труднощі можна попередити, якщо вихователь знає школяра, сім’ю, знає характер труднощів.
Моральна поведінка складається з навичок та звичок. Навички – це стійкі утворення, це рівень свідомості (когнітивний рівень). Звички – це стійкі утворення, це автоматизовані дії людини, це рівень підсвідомості (емотивний рівень). Найвищий рівень морального виховання – це сформовані моральні звички. Вони формуються через постійне повторення моральних вчинків, дій, тому педагогам треба створювати виховуючи ситуації, в яких діти повторювали б моральні дії.