3. Шляхи і умови забезпечення ефективності процесу морального виховання школярів.
1. Високий рівень навчання. Присвоєння суспільного досвіду моральних відносин, а також формування в єдності моральної свідомості, почуттів та поведінки людини, вимагає високого рівня навчання, яке підводить учнів до усвідомлення моральних норм, принципів моралі, критеріїв добра і зла.
2. Оптимальний рівень розвитку дитячого і педагогічного колективу. Цілеспрямована діяльність цілісного педагогічного колективу, яка спільним фронтом вирішує складні завдання морального виховання, створює можливості загальної системи морального виховання у школі, в органах самоуправління, наближаючи тим самим їх до самовиховання.
3. Планомірність і узгодженість виховної роботи у різних її ланках. Цей процес не повинен бути стихійним, його потрібно планувати, програмувати відповідно до ідеальної моделі моральної особистості. Планомірність забезпечує перспективу в роботі з відповідним колективом та окремими учнями, вибір ведучої ланки у формуванні моральної направленості даного колективу. Планомірність забезпечує безперервність процесу морального виховання, ускладнення його завдань, поглиблення змісту.
4. Позитивна емоційна атмосфера життя та діяльності школи, в якій виховується учень.
5. Дотримання загального порядку життя дітей. Ця умова визначає собою процес становлення моральної поведінки школяра, а особливо моральних звичок.
6. Цілеспрямована система роботи з даного питання в позакласний час (читацькі конференції з літературних творів)
4. Моральна підготовка до сімейного життя (статеве виховання).
Школа повинна готувати підлітків до сімейного життя. Одним із засобів такої підготовки є добре організоване виховання.
Статеве виховання – елемент, складова частина морального виховання. Його правильне здійснення має велике значення в гармонічному розвитку особистості, її моральному здоров’ї.
Мета статевого виховання – сформувати в учнів правильне розуміння суті моральних норм і установок в галузі взаємовідносин між статями , і потреба керуватись ними в усіх сферах життя і діяльності:
Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді:
- зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація);
- недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері;
- отриманням нами інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної), переважно на вулиці;
- статевою розпусною певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті.
У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів.
У молодшому шкільному віці :
- відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи і сексуальності – сором’язливість чи розв’язність, різкість чи м’якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість, тощо.
- У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі.
- Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. Власна сексуальна сфера перебуває в стадії спокою.
У період статевого дозрівання в підлітка:
- зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру.
- Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки. Їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов’язаних із цим статусом ролей і функцій.
- Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватись чоловіча і жіноча психологія, з’являються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми.
В юнацькому віці:
- особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система.
- У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю.
Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще розуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно будувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.
У своїх працях відомий український педагог М.М.Фіцула вказує на необхідність в підготовці молоді до сімейного життя враховувати декілька напрямків:
Загально-соціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки і ознайомлення з особливостями сучасної сім’ї, її значенням у житті людини та суспільства; виховання бережливого ставлення до свого здоров’я, уміння вести тверезий спосіб життя і проблеми виховання дітей в сім’ї.
Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім’ю і рис сім’янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, терплячості, вірності й обов’язковості); виховання почуттів честі та гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі – негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім’ї.
Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, формування таких рис, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися; ознайомлення учнів з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім’ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків.
Правова підготовка. Ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права; з порядком укладання шлюбу, усвідомлення ними необхідності його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів; засвоєння учнями прав і обов’язків подружжя, особистих правовідносин між батьками і дітьми; пояснення таких державних актів, як позбавлення материнських і батьківських прав та усиновлення; з окремими положеннями кримінального права, що стосується кримінальної відповідальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконне проведення абортів.
Господарсько-економічна підготовка. Психологічна установка на необхідність ведення домашнього господарства, готовності до домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов’язків з ведення домашнього господарства між усіма членами сім’ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу, а по суті, лише на жіночу; навчання учнів раціональної організації домашньої праці; прищеплення навичок ощадливості, економічності, планування сімейного бюджету.
Форми роботи:
1. Уроки біології, курс «Етика і психологія сімейного життя».
2. Позакласна робота, бесіди, лекції, диспути, конференції.
3. Родинне виховання. Завдання сім’ї: вихов-ня жіночості та мужності; статева просвіта; сексуальне вих.-ня; формування досвіду нестатевої любові; підготовка до виконання подружніх ролей.