30. Підбір параметрів.

    Пошук визначеного результату для комірки за допомогою підбору значення іншої комірки: Сервис/ Подбор параметра/ у полі Установить в комірці введіть посилання на комірку, яка містить необхідну формулу/ введіть початковий результат в полі Значение/ в полі Изменяя значение ячейки введіть посилання на комірку, яка містить значення, яке підбирається.

 Ця операція використовується для прогнозування значення однієї комірки  при зміні значення іншої; такі комірки мають бути пов’язані формулою.

Нехай, наприклад, треба визначити, при яких значеннях певного запису інший запис дорівнював би 1. Для цього спочатку встановлюють курсор у комірку значення якої треба визначити, після чого активізують команди Сервис, Подбор параметра. В результаті на екрані дисплея з’являється вікно Подбор параметра. У ньому в полі Установить в ячейке визначають значення (це—1), яке потрібно знайти для активної комірки, а в поле Изменяя значения ячейки вводять значення комірки, значення якої потрібно змінити, й активізувати кнопку OK. Після цього в наступному вікні (Результат подбора п

араметра) виводиться результат виконання операції. Якщо рішення знайдено, то при акивізації кнопки OK нове значення залишається в активній комірці, при активізації кнопки Отмена попереднє значення відновлюється.

 

31. Критерії бувають двох типів.

1. Критерії обчислення – це критерії, що є результатом обчислення формули. Наприклад, інтервал критеріїв =F7>СРЗНАЧ($F$7:$F$21 ) виводить на екран рядки, що мають у стовпці F значення більше, ніж середнє значення розмірів у вічках F7:F21 . Формула повинна повертати логічне значення ЛОЖЬ або ИСТИНА . При фільтрації будуть доступні тільки ті рядки, значення яких будуть додавати формулі значення ИСТИНА .

2. Критерії порівняння – це набір умов для пошуку, використовуваний для витягу даних при запитах за прикладом. Критерій порівняння може бути послідовністю символів (константою) або вираженням (наприклад, Ціна > 700 ).

Для пошуку за допомогою форми даних записів, що відповідають критерію, необхідно:

      виділити вічко в таблиці;

      у меню Данные вибрати команду Форма ;

      натиснути кнопку Критерии ;

      у полях редагування увести критерії для пошуку даних;

      для виводу на екран першого запису, що відповідає критерію, натиснути кнопку Далее ;

      для виводу на екран попереднього запису, що відповідає  критерію, натиснути кнопку Назад ;

      для пошуку записів у переліку по іншому критерії натиснути кнопку Критерии і увести новий критерій;

      по закінченні натиснути кнопку Закрыть .

Щоб знову одержати доступ до усіх записів переліку необхідно натиснути кнопку Критерии , а потім натиснути кнопку Правка.

Команда Фильтр меню Данные дозволяє відшукувати і використовувати потрібну підмножину даних у переліку. У відфільтрованому переліку виводяться на екран тільки ті рядки, що містять визначене значення або відповідають визначеним критеріям, при цьому інші рядки виявляються приховані. Для фільтрації даних використовуються команди Автофильтр і Расширенный фильтр з пункту Фильтр меню Данные .

34. Логічні функції у табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади.

Під функцією розуміють залежність однієї змінної (у) від іншої (х) або кілька змінних (х1, х2, ..., хn). Причому кожному набору значень змінних х1, х2, ..., хn буде відповідати єдине значення певного типу залежностей змінної у. Функції вводять у таблицю у склад формул або окремо.

Загальний вигляд функції: =ім'я функції(параметр/и)

- логічні функції використовуються для побудови логічних виразів, результат яких залежить від того, чи є істиною умова, що перевіряється.  =ЕСЛИ(умова;дія 1 ;дія2) Виконання діїї, коли умова істинна, або ді'й, коли умова хибна

=ИЛИ(умова1 ;умова2;... ;умова30) ИСТИНА, якщо хоча б одна з умов виконується, або ЛОЖЬ, якщо жодна з умов не виконується

=И(умова1 ;умова2;... ;умова30) ИСТИНА, якщо усі умови ви­конуються, або ЛОЖЬ, якщо хоча б одна з умов не виконується

35.  Майстер зведених таблиць і методика створення зведених таблиць різних типів в MS Excel

36. Макроси та їх призначення. Технологія створення макросів в таблицях Excel.

Поняття макросів. Різні способи створення макросів у табличному процесорі MS EXCEL. Різні способи завантаження макросів.

 

Макрос — це серія команд і функцій, що зоерігаються в мо-дулі Visual Basic for Applications (VBA) — мови програмування  Четвертого покоління. Один раз створивши макрос, його можна  виконувати стільки разів, скільки необхідно виконати дану задачу.

Перед тим як записати або написати макрос, необхідно спла­нувати кроки і команди, які він буде виконувати. Якщо під час запису макроса була допущена помилка, дія, що виправляє її, бу­де також записана. Щоразу при запису макроса всі дії, виконані Користувачем, інтерпретуються у вигляді інструкцій мови VBA, які зберігаються в спеціальному модулі, приєднаному до робочої книги. Кожному макросу надається ім'я, за яким його можна ви­кликати для виконання, відредагувати та знищити, якщо макрос містить помилки або якщо він уже непотрібний.

Макрос може бути виконаний за доп. Ком. Меню, за доп. Комбінації клавіш, і Кнопки. Для створення – Сервіс → Макрос → Начать запись; у вікні вказуємо ім’я макроса, під яким він буде зберігатися (перший символ – літера, без пробелів); з’являється панель, що називається “Остановка макроса” (містить дві кнопки: Остановить запись, Относительная ссылка, яка за умовчуванням активна); ком., які хочемо записати у макрос → Сервіс → Запись → Остановить запись. Макрос створено, для активізації потрібно: комб. Клавіш; Сервис → Макрос → Макросы, де у переліку вибираємо потрібний макрос → Выполнить; створюється кн. Панель інструментів → Формы → кн. ■ → змінюємо вказівник мишки і на роб. Полі створюємо кнопку. Цій кнопці можна надати ім’я. Для вик-я макросу – клацнути на цій кнопці. Знач-я стовпця повинно бути виділеним → вик-я макросу. Для перевірки дії макросу або повернутися, або виконати з іншим стовпцем.

37. метод графічного вирішення нелінійних рівнянь n-ного порядку засобами Excel

38. Методика роботи з E-mail. Створення власної поштової скриньки. Електронна пошта — це система, що дозволяє пересилати по­відомлення з одного комп'ютера на інший через модем або ме­режеве з'єднання. Адреса електронної пошти має такий вигляд: ім'я_користувача@хост.домен. Для роботи з електронною по­штою використовуються спеціальні програми. Так, у складі Windows 98 існує програма Microsoft Exchange, в пакеті Microsoft Office 2000 — програма Outlook Express. Засоби роботи з елек­тронною поштою мають також Web-броузери Internet Explorer та Netscape Communicator.

Для створ. елект. повідомлення NETSCAPE MESSENGER неохідно активізувати команду Сообщеніє- Создать сообщеніє, у вікні “Составленія” в поле “Кому” заносять електронну адресу отримувача, в полі “Тема” визначають тему повідомлення(необов”язково), в цьому ж вікні створюємо сам текст повідомлення. Для нескладного форматування тексту(вирівнювання, зміна шрифту) вікно має відповідну панель. Після цього в меню файл активізуємо команду “Отпривити сообщеніє”, для отриманняповідомлень після завантаження NETSCAPE MESSENGER необхідно активізувати команди Файл-Отримати нову пошту, або кнопка “Отримати”. У вікні, що з”являється у лівій частині перелік кнопок, які містять невідправлені повідомлення. У правій верхній частині перелік отриманих повідомлень, якщо вони є. Кожний пункт цього переліку вміщує тему листа, дату, час. Для того щоб переглянути необхідно два рази клацнути мишею. Для зручності E-MAIL- програму підтримують функція введення книги адреси, в якій зберігаються адреси, що використовуються найчастіше. Для збереження адреси відкриваємо книгу адреси. Відкриваємо вікно: у вікні адресна книга у лівій частині з переліку існуючих вибирають потрібну адресну книгу або створюємо  нову(команда Файл- Создать адресну книгу). Для внесення нової адреси(карточка активізуємо команду файл-Створити карточку або кнопка Карточка). Після цього вносять всі необхідні атрибути(прізвище,ім”я тощо), кнопка ОК, ENTER. І для використання адреси, що існують активізуємо команди Сообщеніє- Вибрати Получателей.

39. Методика створення зведених таблиць в Excel. Зведеною таблицею називають таблицю, яка створюється на основі даних зі списку з великою кількістю полів і використовується для зручного перегляду потрібних записів та швидкого виконання запитів, у тому числі і запитів із проміжними підсумками. Зведену таблицю можна створити, використовуючи не тільки списки даних у середовищі Microsoft Excel, а й зовнішні джерела інформації (наприклад, записи із баз даних, створених у середовищі Microsoft Access). Зведені таблиці використовуються для групування значень таблиці і виведення підсумкових значень по групах. Для створення необхідно: 1.встановити курсор в будь-яку комірку таблиці і активізувати Данные \ Свободная таблица. 1 вікно: визначають який діапазон значень активізує перемикач. “В списке или БД Microsoft excel”. Кнопка Далее. 2 вікно: вводять або перевіряють діапазон комірок для створення зведеної таблиці. Далее. 3 вікно: визначають стовпці, які буде мати зведена таблиця. Для цього перетягують із переліку кнопок в потрібну частину зведеної таблиці. В частину « Данные» перетягують назву стовпця, який розраховується. В полі « Операция» вміщено перелік всіх функцій , де вибираємо потрібну. Далее. Наступне вікно : активізуємо перемикач Новый лист  або Существующий лист . при виборі Существующий лист визначають адресу комірки, з якої починається зведена таблиця.

 

40. Методика створення макросів та приклади їх використання в Excel Макрос — це серія команд і функцій, що зоерігаються в мо-дулі Visual Basic for Applications (VBA) — мови програмування  Четвертого покоління. Один раз створивши макрос, його можна  виконувати стільки разів, скільки необхідно виконати дану задачу. Перед тим як записати або написати макрос, необхідно спла­нувати кроки і команди, які він буде виконувати. Якщо під час запису макроса була допущена помилка, дія, що виправляє її, бу­де також записана. Щоразу при запису макроса всі дії, виконані Користувачем, інтерпретуються у вигляді інструкцій мови VBA, які зберігаються в спеціальному модулі, приєднаному до робочої книги. Кожному макросу надається ім'я, за яким його можна ви­кликати для виконання, відредагувати та знищити, якщо макрос містить помилки або якщо він уже непотрібний. Макрос може бути виконаний за доп. Ком. Меню, за доп. Комбінації клавіш, і Кнопки. Для створення – Сервіс → Макрос → Начать запись; у вікні вказуємо ім’я макроса, під яким він буде зберігатися (перший символ – літера, без пробелів); з’являється панель, що називається “Остановка макроса” (містить дві кнопки: Остановить запись, Относительная ссылка, яка за умовчуванням активна); ком., які хочемо записати у макрос → Сервіс → Запись → Остановить запись. Макрос створено, для активізації потрібно: комб. Клавіш; Сервис → Макрос → Макросы, де у переліку вибираємо потрібний макрос → Выполнить; створюється кн. Панель інструментів → Формы → кн. ■ → змінюємо вказівник мишки і на роб. Полі створюємо кнопку. Цій кнопці можна надати ім’я. Для вик-я макросу – клацнути на цій кнопці. Знач-я стовпця повинно бути виділеним → вик-я макросу. Для перевірки дії макросу або повернутися, або виконати з іншим стовпцем.

41. Методика створення рядка меню в середовищу СУБД MS Access Пользователь имеет возможность добавить подменю во встроенное или пользовательское меню

1. В меню Вид выберите команду Панели инструментов и подкоманду Настройка.

2. Если панель инструментов, строка меню или контекстное меню не выводится в окне, выберите вкладку Панели инструментов и дважды щелкните имя панели инструментов, строки меню или контекстного меню, которое следует отобразить.

3. В диалоговом окне Настройка выберите вкладку Команды.

4. В поле Категории выберите параметр Новое меню.

5. Перетащите строку Новое меню из поля Команды в меню, в которое нужно добавить подменю (проследив, чтобы меню верхнего уровня открылось), и поместите Новое меню в нужное место.

6. Щелкните правой кнопкой новое подменю и введите имя в поле Имя контекстного меню. Нажмите клавишу ENTER.

7. Завершите создание меню, добавив команды из диалогового окна Настройка или перетащив либо скопировав их из других меню.

 

42. Методика створення та впровадження об*єктів з одних додатків Microsoft Office в інші. Навести приклади. Про зв'язані і впроваджені об'єкти Можна використовувати зв'язний об'єкт чи впроваджений об'єкт для додавання усього чи частини файлу, створеного однієї з програм Office чи будь-якою програмою, що підтримує зв'язані і впроваджені об'єкти, в інший файл. Можливе створення нового впровадженого об'єкта чи зв'язаного об'єкта з існуючого файла. Якщо даний файл був створений у програмі, що не підтримує зв'язані і впроваджені об'єкти, можливі копіювання та вставка даних з файлу для сумісного їх використання декількома програмами. Основна відмінність між зв'язаними і впровадженими об'єктами полягає в місці їхнього збереження, а також способі відновлення даних при їхньому розташуванні в кінцевий файл. Зв'язаний об'єкт. У випадку зі зв'язаним об'єктом, відновлення даних відбувається тільки при зміні вихідного файлу. Зв'язані дані зберігаються у вихідному файлі. Кінцевий файл зберігає тільки зведення про місце розташування вихідного файлу і відображає представлення зв'язаних даних. Рекомендується використовувати зв'язані об'єкти, якщо важливий розмір файлу. 

Впроваджений об'єкт. У випадку з впровадженим об'єктом, при зміні вихідного файлу кінцевий файл не зміниться. Впроваджені об'єкти стають частиною кінцевого файлу і, будучи один раз вставленими, більше не є частиною вихідного файлу. Двічі клацніть впроваджений об'єкт для його відкриття в програмі, що була використана для його створення.

Приклад: Вставка даних з Microsoft Access у документ Word Існує можливість перенести дані з Microsoft Access у новий чи існуючий документ Word.

Щоб включити дані Microsoft Access в існуючий документ Word, вставте вміст таблиці чи запиту Microsoft Access. Щоб сформувати потрібний набір даних, використовуйте запит для відбору і сортування полів і записів.

Щоб підтримувати дані в документі обновленими, створіть зв'язок з даними Microsoft Access. При кожній зміні даних у Microsoft Access їх копія буде автоматично обновлятися в документі Word.

· Щоб перенести дані з Microsoft Access у новий документ Word, експортуйте таблицю, запит, звіт чи інший об'єкт бази даних Microsoft Access. Потім ці дані можна відформатувати і відредагувати засобами Word чи використовувати як джерело даних злиття.

43. Методика створення таблиць в MS Access

Різні способи створення нової таблиці в СУБД MS Access. Описати спосіб створення нової таблиці в режимі конструктору. В Access є 4 способи створення таблиць: за допомогою “конструктора” таблиць; за допомогою “мастера створення таблиць”, “в режимі таблиці”(«режим вводу даних») та “в режимі імпорт таблиць”.

 

 

СУБД Access має значну кількість спеціальних програм – “майстрів”. Є майстер таблиць, майстер кнопок, майстер форм та ін. Майстри здійснюють діалог з користувачем, у процесі якого визначаються дані, необхідні для розв’язування відповідної задачі. Для зручності роботи кожен майстер має певні етапи (кроки). Будь-який етап можна пропустити або звернутись до попередніх.

Вікно БД → Вкладинка Таблиці → Создать → Майстер таблиць Або

Головне меню → Вставка → Таблиця → Создать → Майстер таблиць

 В цьому вікні користувачу пропонується вибрати поля для таблиці з набору «стандартних» полів, сгрупованих по категоріях.

1. вибрати категорію Деловие або Личние

2. В списку Образи таблиц виділити подходящу таблицю

3. Вибрати потрібні поля, переміщаючи їх у список Поля новой таблици. Можна перейменувати поля, клацнувши на Переименовать поле

4. Натискуємо Далі або Готово

5. В наступних вікнах (якщр натиснули далі), можна вуазати ключові поля, та встановити зв’язки з іншими таблицями БД.

 

 

44. Методика створення формул та пріоритети операцій в MS Excel. Формула — це запис дій, які треба провести з вхідними дани­ми для отримання потрібного результату. Для внесення формули треба активізувати комірку, де має розміщуватися формула, на­тиснути = (Дорівнює) або на клавіатурі, або мишкою ліворуч у рядку формул і заносити текст. Текст формули складається з ад­рес комірок із вхідними значеннями, поєднаних математичними, логічними або пунктуаційними знаками.

Якщо, наприклад необхідно скласти значення клітин А1 та В1 і вивести їх суму у клітині С1 встановіть рамку виділлення на клітину С1 і введіть формулу =В1+В2.

Зведення у ступінь ^.

Арифметичні формули можуть також містити оператори порівняння: дорівнює (=), не рівно (< >), більше (>), менше (<), не більше (<=), не менше (>=). Результатом обчислення арифметичної формули є число.

Логічні формули можуть містити вказані оператори порівняння, а також спеціальні логічні оператори:

#NOT# - логічне заперечування “НІ”

#AND# - логічне “І”

#OR# - “АБО”

Логічні формули визначають, вираз “істина” чи “помилка”. Виразу “істина” привласнюється числова величина 1, виразу “помилка” - 0.

Іноді порядок виконання обчислень може вплинути на результат формули, тому важливо розуміти, як визначається порядок і як його можна змінити для отримання потрібних результатів.

Пріоритет операторів Якщо в одній формулі використано кілька операторів, обчислення виконуються в порядку, в якому вони здійснюються і у звичайному математичному обчисленні.. Якщо формула містить оператори з однаковим пріоритетом (наприклад, оператори множення та ділення), обчислення виконуються зліва направо. Щоб змінити порядок обчислення, візьміть частину формули, яку потрібно обчислити першою, у дужки.

 

45. Методика створення функцій користувача в MS Excel. Використання створених функцій. Поряд із стандартними функціями, які виконують дії з даними, користувач може створи­ти свою власну функцію, яка буде виконувати дії над даними, які потрібні користувачеві.  За виглядом функція користувача не відрізняється від стан­дартних:

=ім' яфункції_користувача(аргументи) і вводиться у комірку, де треба виконати потрібну процедуру над даними — аргументами. Але для того, щоб подані аргументи оброблялись належним чином, мовою VBA створюється процедура — функція.

Процедура Function є послідовністю інструкцій мови Visual Basic, обмежених інструкціями Function і End Function. Процеду­ра Function схожа на процедуру Sub, однак на відміну від остан­ньої вона повертає обчислене значення у робочій аркуш, звідки вона була викликана у супроводі формальних аргументів. Отри­мані аргументи (константи, змінні, або вирази) процедура Func­tion підставляє в тому ж порядку замість власних умовних аргу­ментів, які містяться у дужках після імені функції. У поданій нижче таблиці клієнтів є формули, за якими визна­чаються вихідні результати — Податок і Сума замовлення.

Сума    замовлення    =   Податок    +   Загальна    вартість

- Викликається редактор VBA, активізується модуль з уже створеними макросами або створюється новий модуль, де запи­суються інструкції для виконання функції визначення податку:

Function Tax(Cost)

If Cost > 50000 Then

Tax = 0.1 *Cost

Elself Cost > 25000 Then

Tax = 0.12* Cost

Elself Cost > 10000 Then

Tax = 0.15* Cost

Else

Tax = 0.18* Cost

End If

End Function

Назва функції користувача Tax, Cost — умовний аргумент, від якого залежить значення функції Tax. Для обчислення податку у робочому аркуші в комірці обчис­лення податку 12 вводиться створена функція = Тах(Н2) .

46.  Мова програмування VBA. Інтерактивне введення і виведення даних.