64.Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.

Продуктивність – це ефективність використання ресурсів - праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації - під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо. Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві. Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції.

65.Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.

Управління продуктивністю полягає у розробці рішень стратегічного і короткострокового характеру щодо використання обмежених ресурсів підприємства з метою мінімізації його сукупних витрат при випуску високоякісної продукції, а також у контролі за їх реалізацією. Процес управління продуктивністю включає 4 етапи: 1.визначення вимірювачів продукції і витрат та розрахунок показників факторної й загальної продуктивності; 2.оцінка результатів вимірювання продуктивності; 3.розробка планів підвищення продуктивності і заходів контролю щодо їх реалізації; 4.здійснення заходів контролю та підвищення продуктивності, а також вимірювання та оцінка впливу цих мір (це контур зворотного зв’язку). У теперішній час управління продуктивністю на вітчизняних підприємствах ускладнюється негативною дією наступних факторів: - низький рівень виробничих накопичень; - розвиток інфляції; - неефективна економічна політика держави; - загальна криза народного господарства; - енергетична криза; - некерована платіжна заборгованість споживачів; - невисокий рівень якості продукції; - диспаритет цін; - висока витратність виробництва продукції; - технічна відсталість підприємств; - стійке старіння основних виробничих фондів; - незадовільне використання паливно-енергетичних ресурсів; - практична відсутність диверсифікації виробництва; - складне екологічне становище у великих промислових центрах.

66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці.

В зарубіжних країнах розроблені і широко використовуються три методи вимірювання продуктивності: нормативний, багатофакторний і багатокритеріальний. Нормативний метод – це організаційний метод вимірювання продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання та оснований на активній участі персоналу. Він базується на методі номінальних груп і дельфійському методі. Багатофакторний метод вимірювання продуктивності, на відміну від нормативного методу, базується не на суб’єктивній інформації, отриманій від працівників, а на звітних даних про діяльність підприємства та його підрозділів. Процедура вимірювання продуктивності в цьому випадку спрямована “зверху вниз”, більш послідовно спирається на визначення продуктивності і використовує тільки коефіцієнти та індекси. Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності (або матриця цілей) дозволяє виміряти і оцінити як безпосередньо саму продуктивність, так і загальну ефективність підприємства, яка оцінюється за 7-ма критеріями: результативність, економічність, якість, продуктивність, прибутковість, якість трудового життя, впровадження інновацій. Цей метод пов’язаний з попередніми двома і базується на їх методичних розробках. На практиці багатофакторний метод реалізовано у вигляді багатофакторної моделі вимірювання продуктивності (БФМВП). Використання БФМВП дозволяє: - отримати загальний вимірювач продуктивності для підприємства; - забезпечити аналітичну ревізію динаміки часткових і загальних показників в продуктивності; - готувати фінансові звіти; - виміряти вплив зрушень у продуктивності на прибутковість; - оцінити ефективність окремих організаційно-технічних заходів; - виявити пріоритети у плануванні. Зручність БФМВП полягає в тому, що розрахунок всіх її показників здійснюється автоматично, шляхом використання відповідної комп’ютерної програми. Вихідною інформацією для проведення розрахунків слугують дані про випуск продукції, витрачання ресурсів та ціни на продукції і ресурси, тобто інформація, яка постійно фіксується у щоденних зведеннях. Тому вимірювати продуктивність можна за будь-який період: від тижня до року. Результатом вимірювання в даній моделі виступають не лише коефіцієнти (рівні) та індекси продуктивності, а й структура сукупного доходу підприємства (у вигляді коефіцієнтів витрати/доходи), співвідношення темпів росту цін на продукцію і ресурси, індекси прибутковості, абсолютна зміна прибутку під впливом змін зовнішніх та внутрішніх факторів. Тобто модель дозволяє пов’язати продуктивність кожного ресурсу, зокрема продуктивність праці, з основним фінансовим результатом діяльності підприємства – прибутком.