Контроль і ревізія кредитів банку

Задачі ревізії кредитних операцій наступні:

- Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і своєчасність погашення банківських кредитів.

- Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах.

Перевіряються:

- обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір);

- ефективність використання кредиту;

- своєчасність погашення;

- виписки банків по позичкових рахунках;

- правильність зведень про наявність сезонних закупівель ТМЦ для отримання кредиту на ці мети;

- причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові потреби.

7. Ве́ксель (нім. Wechsel)— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

В залежності від форми та способу використання розрізняють:

• простий вексель

• переказний вексель 

• Казначейський вексель 

В залежності від характеру угод, що спричинили появу векселя виділяють:

• Комерційний (товарний, торговий) вексель .

• Фінансовий вексель 

Векселі можуть з'являтись в обігу внаслідок реальних угод, або ж бути фіктивними (безгрошовими), до яких відносять підроблені, дружні, бронзові векселі.

• Підроблений вексель —

• Дружній (приятельський)

• Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель 

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачаль¬ником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з від¬строчкою платежу, які оформлюються векселем.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи: — оформлення та облік платіжних документів; — проведения заліку взаємної заборгованості; — вексельне оформлення прострочених заборгованостей; — дальші операції з векселями.

8.Контроль і ревізія розрахунків за податками і платежами

Завдання ревізіх за податками і платежами

1 Перевірка якості організації та введення бух. Обліку зо розрахунків за податками та платежами

2. Перевірка правильності проведення розрахунків платежів у бюджет та держ. цільові фонди.

3 Своєчасність перерах податків

4. Перевірка правильності складання податкових декларацій зарах і податкових накладних.

5. Перевірка своєчасності і повноти стягнення штрафів за прострочення платежів

6 Правильність відображення результатів попередньої перевірки

7 Перевірка достовірності звітних даних про прибуток п-ва.

8. Відповідність показників балансу даних головної книги і регістрів аналітичного та синтетичного обліку.

Джерела ревізії

Декларації,довідкі і розрахунки записи на рах. 64, 70, 79, 8, 9 класу журнали ордери, відомості, головна книга, баланс та інші.

9. страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100. 

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.  Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу. 

Завдання ревізії розрахунки за страхування є перевірка

1. Правильність утворення коштів соц.. страхування та пенсійного забезпечення.

2. Законність використання пенсійного фонду та витрати за рах. відрахувань на соц.. страхування. Під час перевірки ревізії керується Кодексом Законів про працю «законами про страхування; Про зайнятість населення, Про пенсійне забезпечення, Про оплату праці, Про збір на обов’язкове соц. Страхування та інше.

Відрахування на соц.. страхування здійснюється що місяця за всіма видами оплати праці та прямій на початку перевірки ревізор має з’ясувати чи зорієнтована юрид. Особа як платник страхові внесків за місцем знаходження пенсійного фонду або фонд соц.. страхування.

Ревізор має враховувати, що за рах 651, 652, 653. Збір сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці. А розрах. За індивідуальним розрах. Або страхування майно 654, 655 мають здійснюватися за письмовим дорученням працівника на основі укладених договорів.

Джерелами ревізії є розрах. Відомості із зароб. Плати, табелі обліку робочого часу, договори по рах 65, податкова та фін. звітність.

10. Виробничі запаси – це активи.які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва

Згідно П(с)БО №9 Запаси, виробничі запаси-це

1. Активи які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва

2. Це активи які утримуються для споживання у процесі вироб. Продукції виконання робіт надання послуг, а також управління п-вом

Істотне значення для побудови обліку запаси має їх економ і тех. Класифікація.

За економ класифікацією запаси поділяються:

1. Основні 2) Допоміжні

Основні - безпосередньо приймає участь

Допоміжні - частково приймають участь

За тех. класифікація групує матеріали за тех. Ознаками (марка,Розмір,тип,товщина)

Придбані виробничі запаси оцінюють за первісною вартістю вона складається з вартості їх придбання зазначеним у рах. і транспортне заготівельних витрат(ТЗВ)

Склад ТЗВ

1. Витрати на транспортування

2. Страхування вантажів

3. Природні втрати у дорозі

4. Оформлення док.

5. Та інші пов’язані з придбанням матеріалу.

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах. Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

11.Оцінка запасів. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

суми ввізного мита;

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

середньозваженій собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ). Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами). За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка

20 «Виробничі запаси»

23 «Виробництво»

91 «Загальновиробничі витрати»,

92 «Адміністративні витрати»

93 «Витрати на збут»

949 «Інші витрати операційної діяльності»

12 МШП- це предмети, що використовуються протягом не більше 1-го року або норм. операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Синтетичний облік МШП ведуть на рах22. Цей рах за економ. Змістом рах. Господарських засобів, за структурою – основний матеріальний, щодо балансу активний. Сальдо дебетове показує наявність МШП у запасі на певну дату Аналітичний облік МШП у запасі ведуть за їх найменуваннями або однорідними групами(видами) аналогічно обліку матеріалів у картках натурально-вартість обліку. Придбання МШП оформлюють прибутковими накладами, рах за іншими док. аналогічними надходженню матеріалів і роблять такі самі бухгалтерські записи, що і в разі надходження будь-яких видів виробничих запасів. Аналогічно відображають оплату рах і суму податкового кредиту.

Рах 22 дебетують із кредитуванням рах 63, 685, 372.

Видачу МШП в експлуатацію оформлюють вимогами.

Облік реалізацій МШП, яуі мають термін служби менше ніж рік і облік яких ведуть на рах22 відображують аналогічно реалізації інших матеріальних цінностей.

Малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП) за новим Планом рахунків належать до класу 2 "Запаси". Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважаються предмети, що використовуються протягом не більше одного року

Перевірка МШП здійснюється за видами предметів за однорідними групами відповідно до встановленого аналітичного обліку їх. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси" передбачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. На МШП, що є в складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів, тобто списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збереженням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу необоротних активів і вони підлягають амортизації. Якщо строк експлуатації МШП не перевищує року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибутку. Результати інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом складання порівнювальної відомості. Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вищевказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення. Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.

13: Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності. Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах: 1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту); 2) через незалежних оптових посередників; 3) через залежних оптових посередників;

Незалежні оптові посередники, яких ще називають „оптовиками-купцями», поділяються на дві групи: • оптовики з повним циклом обслуговування (дистриб'ютори, торгівці оптом); • оптовики з обмеженим циклом обслуговування (оптовики- комівояжери, оптовики-організатори тощо). Комерційні оптові організації з повним циклом обслуговування надають широке коло послуг: • формують товарний асортимент; • зберігають товарні запаси; • надають торговий кредит; • забезпечують доставку продукції; • допомагають виробникам у проведенні маркетингових досліджень, рекламній діяльності, плануванні тощо.

Використання незалежних оптових посередників доцільне за таких умов: • збутова діяльність відбувається на горизонтальному ринку, де споживачі належать до різних сегментів, що потребує потужної збутової мережі, створення якої під силу лише великим виробникам; • ринок розкидано географічне, унаслідок чого прямі контакти із споживачами нерентабельні; • споживачі, як звичайно, купують товари дрібними партіями, незручними для складського і транспортного оброблення; оптова фірма має можливість об'єднати окремі дрібні замовлення у партії комерційного розміру; • товар відповідає стандартним потребам і не потребує реалізації по прямих каналах збуту; • існує необхідність частих термінових поставок численним споживачам.

14 Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту. Раціональну форму організації роздрібної торгівлі і конкретних торговельних посередників вибирають, виходячи з цілей і фінансових ресурсів фірми з урахуванням розглянутих характеристик роздрібних підприємств.

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різні. При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме роздрібних посередників варто використовувати. До роздрібних посередників належать: ділери; магазини роздрібної торгівлі; організації позамагазинної торгівлі.

15. Основні засоби – це матеріальні активи які п-во утримує з метою використання у процесі виробництва.(Постачання товарів надання послуг задавання в оренду інших особам. Термін корисного використання який більше ніж 1 рік або операційний цикл П(с)БО№1

До основних засобів належать: Будівлі, споруди, машини та обладнання, інструменти, прилади, інвентар, транспортні засоби, земельні ділянки.

Класифікація основних засобів:

1) Залежно від участі у процесі виробництва, поділяється на:

- виробничі - невиробничі

2) За належністю бувають:

- власні - орендовані

3) За використанням бувають:

- діючі - недіючі

4) Залежно від цільового призначення і ф-ї:

- основні засоби 9 груп

- необоротні матеріальні актив 7

На етапі проведення ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється: - перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів; - перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відрахувань до тієї чи іншої групи основних засобів; - перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань; - перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку. Необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких застосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема: - на які амортизація не нараховується; - які знаходяться на консервації; - по яких нарахування амортизації припинене; - по яких застосовується прискорена амортизація; - невиробничого призначення; - використовуваних організацією за договором оренди; - переданих організацією в оренду.

Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів: 1. Прямолінійний метод

2. Метод зменшення залишкової вартості

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивний метод

5. Виробничий метод

16. Часто при зміні місця роботи бухгалтерові, який приймає справи у свого попередника, доводиться в короткий строк оцінювати якість ведення обліку, розбиратися із залишками за рахунками балансу, з’ясовувати їхнє походження.

Подібна ситуація виникла і в одного з наших читачів. При прийманні справ бухгалтер виявив, що на балансі підприємства значиться будівля, справедлива вартість якої давним-давно не відповідає відображеній в балансі. Бухгалтер вирішив провести переоцінку будівлі. Ось тут і виник цілий ряд питань: в якому порядку вона проводиться, як відображається в обліку, чи обов’язково її проводити, як часто це необхідно робити і які небажані наслідки може спричинити її непроведення.

Завдання контролю і ревізії операцій з основними засобами полягає в тому, щоб перевірити збереження і використання основних засобів їх за даними балансу, правильність аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, своєчасність відображення в обліку операцій, пов’язаних із введенням їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації основних засобів. Відповідно до завдань контролю і ревізії операцій з основними засобами визначаються об’єкти, джерела інформації, методи перевірки операцій з основними засобами та порядок узагальнення результатів контролю і ревізії . Об’єкти контролю і ревізії включають у себе інвентарні об’єкти основних засобів, їх збереження, облік основних засобів, нормування зносу та амортизації основних засобів.

Перевірку наявності, збереження і ефективності використання основних засобів здійснюють у всіх цехах і ділянках та інших місцях зберігання. Для цього здійснюють фактичну перевірку об’єктів основних засобів та огляд тих із них, що не використовуються, та перевіряють обладнання, яке не встановлене і не експлуатується на підприємстві. Також здійснюють обстеження будов і споруд, огляд виробничого обладнання, перевірку наявності транспортних засобів.

17 Орендне підприємство в системі виробництва Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором. Об'єктами оренди є: 1) цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій (господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції, робіт, послуг) або їхні структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці); 2) окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій. Орендарями можуть бути: 1) організації орендарів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів; 2) громадяни та юридичні особи України; 3) громадяни іноземних держав; 4) міжнародні організації; 5) особи без громадянства.

Отже, оренда як економічна категорія є формою відносин між власником, котрий безпосередньо не веде господарство на даному державному підприємстві, в організації, та юридичне вільним , і економічно самостійним суб'єктом - підприємцем, якому власник (орендодавець) передає за орендну плату майно на основі договору в строкове платне володіння і користування. Існують два типи орендних відносин: 1) оренда як форма приватизації об'єктів державної власності; 2) оренда як форма економічних відносин у недержавному секторі економіки. Другий тип оренди сьогодні ще не дуже поширений, хоч підприємства, які базуються на недержавних формах власності, і почали активно розвивати орендні відносини.

На орендовані основні засоби складають окремий опис з посиланням на документи, які підтверджують здачу відповідних об'єктів в оренду і вказують терміни оренди. Один екземпляр опису відсилається орендодавцю. В такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які знаходяться у власності підприємства.

Виявлені, але невраховані об'єкти, або по яких вказані неправильні дані, комісія заносить в опис з вказівкою правильних даних і технічних показників цих об'єктів.

Однотипні предмети, які враховуються в типовій інвентарній картці групового обліку, в опис вносяться по найменуваннях і кількості цих предметів.

На непридатні предмети складається окремий опис з вказівкою в ньому часу введення в експлуатацію і причин, внаслідок яких вони стали непридатними.

Основні засоби, які на момент інвентаризації знаходяться за межами підприємства, інвентари-зуються до моменту їх тимчасового вибуття.

18.Основні засоби, отримані орендарем у тимчасове володіння і користування (тимчасове користування), приймаються на позабалансовий облік в оцінці, погодженої з орендодавцем у договорі оренди. Отримані в оренду основні засоби відображаються записом за дебетом рахунка 001 «Орендовані основні засоби».

Одночасно орендар відкриває інвентарні картки обліку основних засобів, які зберігаються в спеціальній картотеці і служать підставою для організації аналітичного обліку даних об'єктів.

а підставі оформлених актів (накладних) приймання-передачі основних засобів (Додаток 2) бухгалтерія робить в інвентарних картках відмітки про вибуття орендованих об'єктів. Інвентарні картки по вибутті орендованим основним засобам зберігаються протягом терміну, визначеного керівництвом організації-орендаря.

Порядок прийняття до бухгалтерського обліку витрат по орендній платі залежить від того, яку роль орендоване майно грає в діяльності орендаря. При оренді окремих об'єктів основних виробничих засобів (або їх складових частин) орендна плата розглядається як витрати за звичайним видом діяльності і підлягає включенню до собівартості продукції, що виготовляється (виконуваних робіт, наданих послуг) по елементу «Інші витрати», що випливає з ПБУ 10/99 «Витрати організації». Витрати, пов'язані з її нарахуванням, орендар акумулює на активних калькуляційних рахунках 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво», 44 «Витрати на продаж» і збірно-розподільчих рахунках 25 «Загальновиробничі витрати» і 26 «Загальногосподарські витрати».