2. Реалізація принципів гуманної педагогіки у сімейному вихованні.

Сімейне виховання є універсальним типом виховання, який включає всі його напрямки. Суспільство зацікавлене в існуванні духовно і морально здорової родини, оскільки вона відіграє важливу роль у вихованні фізично та морально здорової особистості.

Останніми роками спостерігається нестабільність сімейних відносин, а це обов’язково призводить до виникнення ряду негативних явищ у суспільстві. Сучасна соціальна, економічна ситуація спричиняє ряд негативних змін у сімейному стані людини і ускладнює можливості гуманного виховання:

• недостатня матеріальна забезпеченість значної кількості сімей;

• викривлення моральних стосунків;

• урбанізація;

• відсутність життєвого досвіду через юний вік батьків;

• відсутність психологічної підготовки;

• відсутність передачі досвіду створення сім’ї і виховання дітей від старших поколінь молодшим;

• результати феміністського руху – процес віддалення матері від дитини внаслідок соціалізації;

• походження самих батьків з неповних або асоціальних сімей (21).

Процес сімейного виховання потребує особливого рівня готовності батьків до здійснення виховання дітей. За А.С.Макаренком, батьки повинні володіти рядом якостей, серед яких:

- почуття високої відповідальності перед суспільством за виховання дітей та створення міцної сім’ї;

- психолого-педагогічні знання основ сімейного виховання;

- володіння різними видами авторитету;

- уникання різних видів фальшивих авторитетів;

- красиве відповідальне життя і діяльність (21)

Близькі до цього фактори стабільності молодої сім’ї Н.В.Малярової. Вони включають аспекти:

• формування певного морального комплексу (розподіл ролей між подружжям);

• готовність до міжособистісного спілкування і співробітництва;

• готовність до самопожертви у ставленні до партнера;

• наявність емпатійного комплексу;

• висока естетична культура почуттів і особистої поведінки ;

• уміння конструктивно розв’язувати конфлікти;

• здатність до саморегуляції психіки й поведінки (41).

На думку психологів, морально-психологічна готовність особистості

до шлюбу означає прийняття цілого комплексу вимог, обов’язків і соціальних стандартів поведінки, якими регулюється сімейне життя. До них належать:

• готовність сприйняти нову систему обов’язків стосовно свого партнера, майбутніх дітей та відповідальність за їхню поведінку;

• розуміння прав інших членів сім’ї, визнання рівності в людських стосунках;

• прагнення до щоденного спілкування і співробітництва, узгодження взаємодії з представниками протилежної статі на основі принципів високої культури;

• уміння пристосовуватись до рис характеру і звичок іншої людини, розуміння її психічних станів (41).

На сучасному етапі життя можна спостерігати збільшення уваги психологів, соціологів, спеціалістів з етики та естетики, філософії та екології до питання про сімейне виховання, гармонію стосунків у сім’ї, моральні цінності сім’ї. Разом з тим поглиблюється прірва між групою суспільства, яка надзвичайно мало обізнана у цих питаннях і визнає це, прагне змінити ситуацію (74% відчувають недостатність спеціальних знань щодо виховання дітей різних вікових категорій; 78% вказують, що часто зустрічаються зі значними труднощами в організації взаємин спілкування з дітьми різного віку) (21), та групою, яка байдуже ставиться до проблеми сімейного виховання та його вдосконалення.

Значна кількість людей набуває знань у галузі сімейної педагогіки в тій родині, де вони зростають, а досвіду - у своїй власній, яка розвивається за аналогією до тієї, у якій виховувались вони, або всупереч їй. Так, за матеріалами анонімних творів-роздумів на тему «Якою я бачу свою майбутню сім’ю» на ІІ курсі (студентів усіх відділів АМУ ім. І.Карабиця) маємо дані:

50% студентів походять із сімей зі структурною деформацією з елементами психологічної деформації;

70% студентів не хочуть, щоб їх власна сім’я була схожа на ту, з якої вони походять;

40% не знають, якою повинна бути їх майбутня сім’я і відчувають складності при спробі описати свої вимоги, права, побажання щодо ролей у сім’ї, сімейного виховання, законів спілкування у сім’ї;

10% студенток хочуть виховувати дитину самостійно без втручання батька, оскільки вважають його вплив шкідливим для дитини, і не брати з ним шлюб.

Робимо висновок: повнолітня молодь (рання юність) хоче виховувати дітей інакше, але не знає як.

Дитячий психолог Вікторія Борисова, керівник проекту «Обдарована дитина» радить батькам частіше спускатись (або підніматись) до світосприйняття своїх дітей.

Як же це зробити? Щоб ближче познайомитись зі своєю дитиною і допомагати їй у розвитку треба:

• частіше запитувати, дружелюбно і спокійно, що б їй самій хотілося зробити в тій чи іншій ситуації;

• час від часу пропонувати їй програми дій: можливості вирішень на вибір;

• спонукати і не заважати вільній фантазії, тим самим дитина мимоволі повідомить про настрій і погано усвідомлене бачення майбутнього;

• цікавитись сновидіннями дитини;

• спостерігати за її страхами, побоюваннями і небажаннями;

• допомагати дитині висловити свої думки, оцінки явищам і людям;

• разом з дитиною відвідувати несподівані місця, а потім обмінюватись думками про них;

• говорити про думаючі квіти і про любов дерев, про величну красу гір і про безкрайню свідомість моря;

• бути відповідальними без пози, серйозними без снобізму, цікавими без загравання; стати глибокими і щирими, відкритими і свіжими (14).

Займаючись сімейним вихованням варто пам’ятати про імператив Духовної Свободи Януша Корчака:

1. Право на сьогоднішній день.

2. Право бути тим, ким є.

3. Право на невдачі і сльози.

4. Право на володіння власністю.

5. Право на таємниці.

Майбутніх батьків (сьогоднішніх студентів) треба озброїти порадами стосовно виховання дітей. Калошин В.Ф. виділяє таки вимоги дітей до батьків:

• не псуйте мене;

• не бійтеся виявляти твердість;

• не застосовуйте силу у стосунках зі мною;

• не будьте непослідовними;

• не давайте обіцянок, коли не можете виконати їх;

• не змушуйте відчувати мене меншим, ніж я є насправді;

• зайва увага закріплює шкідливі звички;

• не робіть мені зауваження в присутності інших;

• не прагніть обговорювати мою поведінку в період конфлікту;

• не прагніть часто повчати мене;

• не вимагайте від мене пояснень з приводу моєї поганої поведінки;

• не чіпляйтесь і не бурчіть;

• не піддавайте випробуванню мою чесність;

• пам’ятайте, що я люблю експериментувати;

• не оберігайте мене від практичного досвіду;

• не уникайте моїх прямих і чесних питань;

• не відповідайте на дурні і безглузді питання;

• не забувайте вибачатись перед мною;

• ніколи не стверджуйте, що ви досконалі;

• не забувайте, що мені необхідні розуміння і підтримка;

• ставтесь до мене так, як ви ставитесь до своїх друзів;

• поважайте і любіть мене (13)

Проблеми дітей починаються вдома і вирішуються там же. Зміни в суспільстві – важливий чинник, але батьки повинні розуміти, що саме від них залежить, чи виростуть їх діти сильними, впевненими, здатними до співпраці та співчуття. Щоб не відстати від змін, які відбуваються у суспільстві, батькам необхідно змінити свій підхід до виховання і вдосконалити методи. Позитивне виховання спрямоване на те, щоб виростити вольову, але готову до співпраці дитину. Новий підхід спрямований на виховання чуйних дітей, які ухвалюють рішення за покликом серця. Позитивне виховання виростає із гуманного виховання та педагогіки співробітництва.