Висновок

Отже, ми побачили, що Андрієвський та багато інших фахівців багато досліджували роль держави, правових засад державотворення, визнання провідної ролі держави в суспільно-політичній та економічній сферах, а також пошук „нових підстав і методів організації суспільних відносин, суспільного господарства, державного ладу”.

У нинішніх умовах, як ніколи, зростає організовуюча роль органів державного управління, правничих інституцій. Пріоритетом для функціонування правової держави повинна стати саме людина-громадянин, права і свободи якого повинні враховуватись на рівні інтересів держави. А це означає, необхідно змінювати стиль роботи, відпрацьовувати правові взаємовідносини з громадянами, по-новому налагоджувати функціонування управлінських функцій.

Можна звернути увагу на багатовекторні проблеми у державному управлінні – нагромаджені і відкладені, які загострюють потребу в прискореній реалізації всього спектра реформаторських завдань. Тут можна побачити кілька аспектів, які мають стратегічний вимір.

Перше і визначальне – це необхідність зосередження України на собі, своєму внутрішньому облаштуванні, на визначення своєї ролі в сучасному світі та ролі громадянина в державному управлінні.

Другий аспект лежить у площині усього середовища нашого існування, а отже способів мислення та дій, ментальності народу. Стверджувати, що той державний управлінський апарат, який існує на теперішній час, визначає за пріоритети в своїй діяльності відстоювання прав та свобод громадян і відповідає вимогам нової доби, було б передчасно. Складність та суперечливість процесів, що відбувалися у державі і суспільстві, можливості політиків, від яких залежать їх перебіг та результати призвели до деяких викривлень та спотворень у державному управлінні.

Об’єднати націю – це означає здолати існуючу стратифікацію суспільства. Кожна соціальна група має свої законні права, свободи і інтереси у державному управлінні, які часто не збігаються з інтересами інших стратумів. Знайти рівнодіючий механізм здійснення таких прав і свобод, вивести з них загальнонародний інтерес й оформити відповідними заходами, в реалізації яких були б зацікавлені всі або більшість членів суспільства, - завдання політиків, що претендують на роль народних лідерів.

Перелік використаної літератури:

1. Іванишин Василь. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич. «Відродження», 1992. – 180 с.

2. Лук’яненко Л. Вiрую в бога i в Украiну. — “Розбудова держави”, № 5,1992 р.;

3. Матях В.М. Проблема державотворення в Україні/ Укр. іст. жур., 1998, № 3;

4. Украинская государственность в XX веке. –К., 1996 р.;

5. Урядовий кур’єр. Газета центральних органів виконавчої влади України / № 30 від 14 лютого 2002 року/ - К.: “Преса України”, 2002, 12 с

6. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко; відп. редактори В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко. — К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. — 568 с.

7. Ведерников Ю. А., Гресул В. С. Теорія держави і права - Дніпропетровськ, 2002.

8. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. (Основи юридичної діяльності: теоретичні і деонтологічні аспекти): Наук.-метод. посіб. / В.В. Копейчиков (ред.). — К. : НАВС, 2000. — 376с.

9. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 176 с.

10. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 1998-2002. - Т. 1, 2, 3, 4,5.

11. Цвік М. В., Ткаченко В. Д., Богачова Л. Л., Петришин О. В., Олейников С. М. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / М.В. Цвік (ред.). — Х. : Право, 2002. — 432с.