Зміст
Введення
1. Інформаційна база управління матеріальними ресурсами підприємства……….7
1.1 Економічне зміст матеріальних ресурсів підприємства в умовах ЗЕД……....7
1.2 Нормативна база управління матеріальними ресурсами підприємства…….14
1.3 Політика управління запасами…………………………………………………20
1.4 Зарубіжний досвід управління елементами матеріальних ресурсів…………27
2. Аналіз використання матеріальних ресурсів на підприємстві…………………..33
2.1 Характеристика підприємства та роль економічного аналізу в процесі управління їм………………………………………………………………………….33
2.2 Аналіз загальних показників руху матеріальних ресурсів…………………..49
2.3 Факторний аналіз матеріаломісткості продукції……………………………..57
2.4Економічні механізми що забезпечують ефективне управління і раціональне використання матеріальних ресурсів………………………………………………..63
3. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА |
3.1. Виявлення і аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів у досліджуваній робочій зоні………………………………………………………….72 |
3.2. Заходи щодо усунення або зниження впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів ………………………………………………………………..75 |
Висновок………………………………………………………………………………83
Список використаних джерел………………………………………………………..86
Додатки………………………………………………………………………………..89
Введення
Основною ознакою існування будь-якого підприємства є наявність у його власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремленого майна. Саме воно забезпечує матеріально-технічну можливість функціонування підприємства, його економічну самостійність і надійність.
Майно підрозділяється на рухоме і нерухоме. До рухомого майна відносяться, зокрема, оборотні активи (оборотні кошти), які представляють собою сукупність оборотних фондів і фондів обігу в грошовій формі.
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами і робочою силою необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його споживчої вартості та освіті вартості. Оборот речових елементів оборотних виробничих фондів (предметів праці) органічно пов'язаний з процесом праці та основними фондами, і є основою виробничого процесу в цілому.
Матеріалізована частина оборотних коштів виступає у вигляді товарно-матеріальних запасів. Наявність у підприємства достатнього обсягу товарно-матеріальних запасів є необхідною передумовою для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки.
У розвитку економіки в цілому по Україні велику роль грає зниження матеріаломісткості продукції, економне витрачання предметів праці. У структурі витрат на виробництво продукції у промисловості України в останні роки спостерігається зниження частки матеріальних витрат у загальних витратах підприємства з 48,4% в 2008 році до 48,3% в 2010 році. Однак, дана тенденція забезпечена істотним зменшенням приватного показника - енергоємності продукції, а ось питома вага витрат на сировину і матеріали зріс з 38,7% до 42,6% (за відповідні періоди) і її зниження залишається проблематичною. У складі поточних активів підприємств питома вага запасів становить 21,9%, саме матеріалів використовуються для виробничих цілей - 9,9% [1, с. 347]. На мікрорівні запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому являють собою один з факторів, що визначають політику підприємства і які впливають на його обслуговування в цілому.
Багато підприємств не приділяють йому належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в готівкових запасах. В результаті їм доводиться вкладати в товарно-матеріальні запаси більший капітал, ніж передбачалося. Зміни обсягів матеріальних ресурсів на підприємстві в значній мірі залежить від прівалірующего на даний момент відношення до них підприємців, яке, безумовно, визначається кон'юнктурою ринку. Коли основна маса підприємців налаштована оптимістично щодо можливостей економічного зростання, вони розширюють свої операції, збільшують обсяги інвестицій у створенні запасів. Тим не менш, коливання їх рівнів не викликаються одним лише цим. Важливим фактором є тут якість прийнятих рішень, а також те, яка технологія управління запасами використовується.
Тут найголовніше необхідно засвоїти - що дає підприємству ефективне використання товарно-матеріальних запасів і які заходи можуть сприяти зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів.
З вищевикладеного випливає, що проблема управління товарно-матеріальними запасами на підприємстві на даний момент є дуже актуальною. Адже успіху в конкурентній боротьбі може досягти той, хто найбільш раціональним чином побудував своє виробництво, економічні показники якого знаходяться на оптимальному рівні. Це досягається шляхом найбільш ефективного використання матеріальних ресурсів, тобто за рахунок:
-Зниження витрат, пов'язаних зі створенням і зберіганням запасів;
-Скорочення часу поставок;
-Більш чіткого дотримання термінів поставки;
-Збільшення гнучкості виробництва, його пристосованості до умов ринку;
-Підвищення якості виробів;
-Збільшення продуктивності.
Управління запасами передбачає виконання функцій менеджменту за їх планування, обліку, аналізу і контролю. Дані функції взаємопов'язані між собою і доповнюють один одного.
У цьому зв'язку першорядне значення для прийняття та реалізації управлінських рішень мають застосовувані методи планування, достовірно налагоджений облік, ефективно проведений аналіз, і наступні результати і висновки. Це може бути досягнуто на основі дослідження і наукового підходу до проблем практичної діяльності господарюючих суб'єктів.
Враховуючи потенційне значення запасів, дослідження розглядає проблему планування та аналізу матеріальних ресурсів, включаючи пошук відповідей на такі питання, як:
-Який рівень запасів слід мати на конкретному підприємстві рівня обслуговування споживача;
-В чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача і рівнем запасів на підприємстві та його підрозділах;
-Чи повинні товари відвантажуватися безпосередньо з підприємства;
-Яке співвідношення між обраним способом транспортування і запасами;
-Як змінюються витрати на утримання запасів в залежності від зміни часу циклу і кількості торгових точок з реалізації готової продукції (товарів);
-Як і де слід розміщувати страхові запаси.
Вирішення даних питань залишається значущою для великих підприємств. Сьогодні вона стала проблематичною для суб'єктів середнього та малого бізнесу, які роблять спроби використання власних коштів для фінансування оборотного капіталу.
Не виключенням стало це і для ТОВ «OASIS-П» на прикладі якого побудовано дослідження в даної проблеми в дипломній роботі.
Метою дипломної роботи є найбільш поглиблене вивчення проблем створення запасів і пошук шляхів найбільш раціонального їх використання.
З поставленої мети випливають поточні завдання дослідження, які полягають у наступному:
-Вивчення сучасних теоретичних підходів до проблеми методології планування, обліку і економічного аналізу матеріальних ресурсів підприємства;
-Поповнення знань в області нормативно-правового регулювання управління запасами на підприємстві;
-Ознайомлення з методами оцінки різних видів запасів на ТОВ «OASIS-П»;
-Ознайомлення з процедурами підготовки і подання фінансової та інших видів звітності, та відображення в нєх інформації про стан товарно-матеріальних запасів;
-Формування завдань, етапів та програми аналізу використання запасів на підприємстві за підсумками звітного року;
-Вдосконалення навичок з проведення аналізу показників використання запасів;
-формування висновків за результатами дослідження і спроба рекомендаційного характеру щодо поліпшення та ефективному використанню матеріальних ресурсів на підприємстві.
Досягнення поставлених завдань дослідження будується послідовно на основі придбаного теоретичного багажу знань з предметів економіка, менеджмент, економічний аналіз на підприємстві, а також з використанням звітної документації ТОВ «OASIS-П» має історію розвитку як господарюючого суб'єкта малого бізнесу.
1. Інформаційна база управління матеріальними ресурсами підприємства
1.1 Економічний зміст матеріальних ресурсів підприємства
Будь-який учасник ринкових відносин задовольняє свої потреби за допомогою матеріальних ресурсів. Поняття «матеріальні ресурси» асоціюється з поняттями «товарно-матеріальні запаси», «виробничі запаси» і має однаковий сенс. Це визначено економічним словником, де під товарно-матеріальними цінностями розуміють «сукупність матеріальних ресурсів (сировина, матеріали), витрати у виробництві (незавершене виробництво) і предметів обігу (готова продукція і товари), покликані забезпечити функціонування підприємства, випуск необхідної продукції (або надання послуг, виконання робіт) та оборот фінансових коштів »[2, с.455].
Матеріальні ресурси є частиною майна підприємства разом з основними засобами, нематеріальними активами, інвестиціями, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та іншими активами відображеними у звітному бухгалтерському балансі. Вони відрізняються від перерахованих видів цінностей своєї матеріальною основою, складом та використанням у діяльності господарюючого суб'єкта. На відміну від них, об'єкти ТМЗ цілком споживаються протягом одного виробничого циклу, в процесі якого вони видозмінюють свою первісну речовинно-натуральну форму перетворюючись на інший вид матеріального ресурсу (незавершене виробництво або готова продукція). Для здійснення подальших виробничих циклів потрібні нові аналогічні матеріальні ресурси в їх первинному вигляді, що обумовлює масовість операцій з їх придбання, створення запасів та відпуску в переробку.
У зв'язку з цим на підприємствах створюються технологічні, поточні та резервні запаси. Створення таких запасів - є чинники забезпечують безпеку системи матеріально-технічного постачання, її гарант і гнучке функціонування. Стимулятори створення запасів є вартість їх негативного рівня (дефіциту). При наявності дефіциту (недостатності) матеріальних ресурсів існує три види можливих витрат, перерахованих в порядку збільшення їх негативного впливу:
- Витрати з невиконанням замовлення;
- Витрати у зв'язку з втратою збуту;
- Витрати у зв'язку з втратою замовника.
Матеріальні ресурси на відміну від інших видів активів підприємства нормуються, що є обов'язковою умовою системи управління запасами. Нормуються обсяги і терміни поставок, залишки в місцях зберігання, відпуск у виробництво, тривалість виробничого циклу.
Створення матеріальних запасів вимагає вкладення великих інвестицій, найчастіше позикових, і тому являють собою один з факторів, що визначають фінансову політику підприємства і які впливають на рівень виробничого обслуговування в цілому.
З усього сказаного випливає, що матеріальні ресурси на підприємстві вимагають особливої уваги і управління ними. Основними цілями управління матеріальними ресурсами є:
- Встановлення правильності ведення, їх обліку;
- Отримання точних відомостей про наявність та рух запасів в місцях їх зберігання, забезпечення схоронності;
- Обгрунтованість розрахункових нормативів їх виробничого споживання;
- Виявлення та реалізація непотрібних господарюючому суб'єкту матеріальних ресурсів з метою мобілізації фінансових коштів.
Аналіз і планування, як функції управління підприємством, здатні досягти поставлених цілей шляхом вирішення завдань, що стоять перед економічними службами, які виражаються в:
- Контроль за збереженням матеріальних ресурсів у місцях їх використання та зберігання;
- Правильному і своєчасному документуванні всіх операцій з руху матеріальних ресурсів;
- Виявленні і відображенні витрат, пов'язаних з заготовлением матеріалів;
- Систематичному контролі за надходженням матеріалів, дотриманням встановлених норм запасів, за правильним відпусткою матеріалів у виробництво та їх використання;
- Своєчасному виявленні непотрібних і зайвих матеріалів для їх реалізації відповідно до існуючого порядку.
Досягнення поставлених завдань пов'язано з виконанням масових однорідних операцій з відображення в різних видах обліку та аналізу, що робить процес управління ними одним з трудомістких ділянок економічної роботи.
Неоднорідність і різноманітність матеріальних ресурсів обумовлює необхідність їх класифікації за різними ознаками застосовуваної в практичній діяльності економістів. За роллю і призначенням у процесі виробництва матеріальні ресурси класифікуються в порядку рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку відповідно до МСФЗ, а за технічними ознаками і властивостями, для цілей розробки номенклатури, діляться на облікові групи, підгрупи, конкретні найменування.
Умовами забезпечують ефективне управління матеріальними ресурсами є:
- Зберігання матеріалів повинно здійснюватися в складських приміщеннях відповідає певним вимогам до конкретних видів запасів;
- Прийом і відпуск матеріальних ресурсів повинні вимірюватися, для чого застосовуються відповідні одиниці вимірювання, а місця зберігання повинні бути забезпечені приладами вимірювання; - Їх збереження повинна бути гарантована працівниками складів з якими обов'язково необхідно укладати договори про матеріальну відповідальність.
Матеріальні ресурси підприємства завжди вважалися фактором, що забезпечує безпеку системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування, і були свого роду "страховкою".
Існує три види товарно-матеріальних запасів: матеріали (включаючи сировину, комплектуючі вироби і паливо); товари, що знаходяться на стадії виготовлення (незавершене виробництво), і готова продукція. В залежності від цільового призначення вони поділяються на наступні 3 категорії:
1) технологічні (перехідні) запаси, рухомі з однієї частини логістичної системи підприємства в іншу;
2) поточні (циклічні)-запаси, створювані обсягом в одну партію поставки;
3) резервні (страхувальні або "буферні") створювані на випадок очікуваних змін попиту або пропозиції на той чи інший вид матеріальних ресурсів.
Такий розподіл матеріальних ресурсів частіше використовується для аналітичних цілей. У теорії і практиці управління їх класифікацію можна представити схематично наступним чином (малюнок 1).
Охарактеризуємо кожну з них:
- Сировина і основні матеріали - предмети які безпосередньо беруть участь у створенні нової продукції, матеріально входять до її складу і визначають її основу. При цьому сировиною прийнято вважати такі основні матеріали, які є продуктами добувної промисловості чи сільського господарства; - Напівфабрикати - предмети, які піддавалися обробці на якийсь фазі або переділі і призначені для подальшої переробки на даному підприємстві. З неї на наступних операціях виробляється готова продукція;
- Комплектуючі вироби, також входять в готовий продукт і являють собою окремі частини майбутнього готового виробу поставляються для збірки від різних постачальників;
- Допоміжні матеріали не входять безпосередньо в готовий продукт, не складають її основи. Ці предмети сприяють або перетворення основних матеріалів-покращують їх якість, зовнішній вигляд, оберігають від псування, або нормальному протіканню виробничого процесу;
- Паливо виділяється окремою групою, що зумовлено його значною питомою вагою. Паливо буває тверде (вугілля, торф, дрова), рідке (мазут, гас), газоподібне (природний газ) та інші види які використовуються в технологічному процесі;
Малюнок 1. Основні ознаки класифікації матеріальних ресурсів на підприємстві
- Тара і тарні матеріали - це вироби, в які поміщаються сировину, матеріали, напівфабрикати, відходи, запасні частини і готова продукція для забезпечення збереження при транспортуванні. Тара в свою чергу класифікується за різними ознаками і може бути багатооборотної, металевої, жорсткою і тому подібне. Тара, як правило, може
реалізовуватися з готовою товарною продукцією;
- Запасні частини - різні деталі для ремонту машин, обладнання, механізмів. Зважаючи особливого значення їх не слід змішувати з іншими матеріальними цінностями;
- Відходи основного виробництва розглядаються при плануванні та аналізі як інші матеріали і являють собою обрізки металу, шкіри, тканини, дерева, стружка і так далі. Під зворотніми відходами розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріалів, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі властивості вихідної сировини і в силу цього використовувані з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням [3];
- Будівельні матеріали - предмети праці використовуються при будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних роботах підприємства. За своїми характеристиками цей вид матеріалів відповідають перерахованим у пункті 1 «сировини і основних матеріалів», тільки використовуваним в будівельному виробництві.
Для контролю руху матеріальних ресурсів, тобто їх надходження, наявності та відпустки, а також для вимірювання і обчислення господарських засобів застосовуються натуральні і вартісні облікові вимірники. Це обумовлює ведення кількісно-сумового обліку.
Натуральні вимірники використовуються для відображення в обліку однорідних об'єктів і виражаються рахунком (штука), вагою (тонна), мірою (метр), обсягом (літр), площею (гектар) і так далі. Вибір відповідної одиниці виміру залежить від властивостей враховуються предметів праці. Застосування натуральних вимірників дає можливість отримати одночасно кількісні показники та якісну характеристику цих цінностей. Вартісний вимірник використовується для обчислення господарських явищ у вартісному вираженні: в національній валюті - грн.. При надходженні матеріалів по імпорту або відправлення з експорту, іноземну валюту перераховують на грн. за курсом встановленим Національним банком РК. Вартісний вимірник є узагальнюючим і основним.
Крім того, в окремих випадках за не основним матеріалам, можуть застосовуватися умовно-натуральні вимірники. З усього сказаного випливає, що натуральні вимірники використовуються для кількісного обліку, а вартісні - для сумового.