7 Питання. Закон вартості.

У будь-якому суспільстві існує необхідність розподіляти суспільну працю в певних пропорціях у відповідності з існуючими суспільними потребами. В умовах натурального господарства був прямий, безпосередній зв’язок між виробництвом і споживанням, він встановлювався свідомо керівництвом цього господарства. Види і обсяги праці були прямо пов’язані з відомими ще до початку виробництва суспільними потребами. В умовах товарного господарства діє стихійний ринковий механізм здійснення пропорційності, в основі якого лежить закон вартості.

Ринок як економічна категорія – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів, визнання суспільної значимості втіленого в них труда, інформування економічно відокремлених виробників за допомогою цін про галузі та види виробництва, що не забезпечують задоволення суспільних потреб, де вигідно працювати.

Закон вартості виражає суттєві зв’язки між абстрактним суспільно необхідним трудом товаровиробників, вартістю і ціною товарів.

Сутність закону вартості полягає в тому, що товари обмінюються еквівалентно, як рівні кількості втіленого в них абстрактного суспільно необхідного труда, що створює їх вартість. Закон вартості лежить в основі руху цін на ринку.

Мова йде не про продаж товарів у відповідності з їх суспільною вартістю в кожній угоді, а про тенденцію, що проявляється в масштабах ринку протягом тривалого часу.

Закон вартості проявляється через коливання цін навколо суспільної вартості товару під впливом зміни співвідношення між пропозицією товарів і попитом на них. Якщо попит перевищує пропозицію, то ціна відхиляється вгору від вартості. Якщо пропозиція перевищує попит, то ціна відхиляється вниз. І тільки при однакових обсягах попиту і пропозиції ціна буде однакова з вартістю товару.

Функції закону вартості:

1. Цей закон є стихійним регулятором виробництва, він здійснює розподіл суспільної праці по галузям та видам виробництва (недостатня пропозиція певного товару приведе до зростання ціни – більше товаровиробників будуть його виробляти, і якщо товару буде більше, ніж треба для задоволення суспільної потреби, то ціна почне падати і товаровиробники переорієнтуються на інший товар).

2. Закон сприяє розвитку продуктивних сил (товаровиробники удосконалюють виробництво, намагаючись скоротити індивідуальний робочий час по відношенню до суспільно необхідного робочого часу, що визначає вартість товарів, це дозволяє отримувати більші доходи).

3. Закон приводить до диференціації, розшарування товаровиробників на багатих і бідних, що обумовлює перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного товарного виробництва.

8 Питання. Товарний фетишизм.

Фетиш – ідол, божество. Фетишизм - культ не наділених душею речей (фетишів).

Товарним фетишизмом Маркс назвав таке явище, коли певні суспільні відносини самих людей приймають в їх уявленні фантастичну форму відносин між речами. Товарний фетишизм – це обожнювання товару, грошовий фетишизм – обожнювання грошей.

Товарний фетишизм має об’єктивну і суб’єктивну сторони. Об’єктивна сторона полягає в уречевленні виробничих відносин в умовах товарного господарства – тільки через обмін, через прирівнювання речей підтверджується суспільна значимість труда окремих виробників. А від того, як складатимуться відношення речей, їх мінові пропорції, залежать долі виробників. Виробничі відносини між людьми в цій системі можуть проявлятись тільки через відносини речей.

Суб’єктивна сторона товарного фетишизму полягає в тому, що суспільну властивість речей – обмін, що зумовлений специфікою товарних виробничих відносин, - приписують природним властивостям, сутності речей.

Гроші в умовах товарного виробництва є засобом визнання суспільної значимості праці окремих товаровиробників, обмін всіх товарів на гроші – характерна риса товарних виробничих відносин на певному етапі їх розвитку. У свідомості людей це об’єктивне явище відбивається в перетвореному вигляді: всезагальний обмін грошей на товари представляється природною властивістю грошей. Виробниче відношення, що представлене, уречевлене в грошах, видається за їх природну властивість.