- •Підприємство як об’єкт управління
- •1.2. Організаційна побудова та структура управління аграрного формування
- •1.3. Розподіл функцій управління та методи управлінського впливу
- •2.3. Сутність і місце операційного менеджменту в системі менедж-
- •3.1. Сутність та етапи розробки операційної стратегії на підприємстві
- •5.1. Склад основних ресурсів підприємства та їх динаміка.
- •5.2. Ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства.
- •5.3. Організація операційного процесу у просторі і часі.
- •6.1. Товарна політика підприємства
- •6.3. Планування трудового процесу
- •6.4. Система матеріального та нематеріального стимулювання і мотивації праці, що використовується в організації.
- •7.1. Перспективне планування
- •7.2. Прогнозування фінансової діяльності підприємства
- •7.3. Управління запасами
- •7.4. Управління матеріально-технічним постачанням
- •7.5. Управління збутом сільскогосподарської продукції
- •7.6. Організація праці менеджера
- •8.1. Планування проектів
- •8.2. Методи управління проектами
- •[Ред.]Традиційний метод
- •[Ред.]Критичний шлях управління проектом
- •[Ред.]Екстремальне управління проектами
- •[Ред.]Управління послідовністю подій
- •Проекти в контрольованому середовищі
- •9.1. Поняття якості продукції
- •9.2. Методи оцінки якості сільскогосподарської продукції
- •9.3. Якість процесів
- •9.4. Контроль якості
2.3. Сутність і місце операційного менеджменту в системі менедж-
менту організації
Менеджмент організації передбачає управління її діяльністю з виробництва продукції. Решта напрямів діяльності підприємства призначені забезпечувати нормальну роботу з випуску продукції. Саме виробництвом продукції і опікується операційний менеджмент. Ефективнішому управлінню підприємством сприяє розроблення наукових основ менеджменту, виділення його умовно самостійних частин, серед яких операційному менеджменту відводиться центральне місце. На рис. 2 показано місце операційного менеджменту в системі менеджменту організацій. Операційний менеджмент міститься посередині життєвого циклу продукції, тобто виробництву продукції передують стадії стратегічного управління, маркетингу, науково-дослідної роботи тощо. Після стадії виробництва продукції настають стадії підготовки до функціонування, експлуатації тощо.
Решта елементів менеджменту організації забезпечують управління відповідними функціональними зонами й оптимізують діяльність фірми загалом.
3.1. Сутність та етапи розробки операційної стратегії на підприємстві
Стратегія підприємства – це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і
можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості.
Необхідність розробки підприємствами стратегії виклика-на, нестабільністю ринкового середовища, неповнотою інформації про його майбутній стан і вплив на підприємство.
Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування,
кожному з яких відповідає стратегія певного рангу, тобто,
стратегія підприємства має ієрархічну будову.
Ієрархія стратегій означає ранжування, взаємозв’я-
зок і підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства.
Операційні стратегії – це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов’язані стратегії, що займають вищий
рівень за ієрархією: корпоративна, конкурентні, функціональні.
Етапи формування стратегії підприємства
Формування стратегії підприємства є процесом, який
проходить певні етапи.
На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.
На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві – на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.
На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і усуненні розривів між ними і,
головне, у виробленні альтернативних стратегій – варіантів
стратегічного розвитку.
На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії розвитку подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і досліджується вплив кожного на сформульовані
альтернативні стратегії. Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи іншої стратегії за певним сценарієм.
На п’ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних.
На шостому – готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємства.
На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються тактичні середньострокові плани.
Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується. Розпочинається процес реалізації стратегічного
плану, тобто процес стратегічного управління. Він передбачає нелише організацію реалізації стратегії (9-й етап) але і їїпрактичну оцінку, контроль за виконанням (10-й етап) ізворотний
зв’язок, якщо виявляються помилки, недоробки у формуванні стратегічного плану на будь-якому із етапів. Інколи такий
зворотний зв’язок передбачає часткові зміни місії і цілей,
якщо вони виявилися до певної міри нереальними. До речі,
зворотний зв’язок можливий на будь-якому з етапів
формування стратегії. Все це свідчить про те, що і
формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.
Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить,
і умови діяльності підприємства постійно змінюються,
стратегічний план регулярно коригується.