- •1. Українське питання в політиці держав Європи напередодні Другої світової війни (вересень 1938- вересень 1939р)
- •2. Україна в дипломатії країн – учасниць антигітлерівської коаліції.
- •3.Формуванні кордонів урср під час та по закінченні Другої світової війни.
- •4. Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941рр)
- •5. Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни.
- •6.Причини, характер та цілі Великої Вітчизняної війни.
- •7. Україна в умовах нацистської окупації.
- •8. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на території України під час Великої Вітчизняної війни.
- •9. Партизанський і підпільний рух на території України під час Другої світової війни.
- •10. Внесок українського народу у становленні радянського тилу в роки Великої Вітчизняної війни.
- •11.Створення та діяльність оун-упа в роки Другої світової війни
- •12.Основні бойові дії в Україні протягом 1941 – 1944рр.
- •14. Визволення України від фашистських загарбників і завершення об,єднання її земель.
- •15.Внесок українського народу в перемогу над нацистською Німеччиною.
- •16. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України
- •17. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України (1945- поч. 1953рр). Життєвий рівень українського народу.
- •19. «Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного режиму на культуру.
- •20. Діяльність урср на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •21. Об,єднання українських земель після закінчення другої світов.Війни.
- •22.Радянізація західних областей України. Ліквідація повстанського руху.
- •23.Урср в період дестабілізації (1953-1964рр): напрямки реформування.
- •24. Реабілітаційні процеси в період розгортання дестабілізації (1953-1964рр), їх периодізація та характер.
- •25.Розширення повноважень Української рср у складі срср в період дестабілізації.
- •26. Стан економіки у другій половині 60-х – на початку 80-х років та назрівання економічної кризи.
- •28. Посилення системної кризи тоталітарного ладу (серед 60-х–початок 80-х)
- •29.Етносоціальні процеси в урср у період загострення кризи радянської системи.
- •30.Політична опозиція другої пол.. 60-х- сер 80-х рр.: програмні та організаційні засади.
- •31.Політика русифікації України в 60-х-80-хрр Наслідки цього процесу для української нації.
- •32.Концепція «перебудови» в срср і Україна
- •33.Суспільно- політичні процеси в Україні в період «перебудови»
- •34. Розгортанні руху та національне відродження України (1985-1991рр)
- •35. Становлення багатопартійної системи в Україні. Класифікація новостворених політичних партій. Характер багатопартійності.
- •36. Формування передумов незалежності України: 1983-1991 рр.
- •37. Погіршення економічної ситуації в Україні у другій половині 80-х років. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •40. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 199 р, його вплив на процес державотворення в Україні.
- •41. Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні оцінки
- •42.Об'єктивні та суб'єктивні причини руйнації господарського механізму після проголошення державної незалежності України
- •46. Особливості конституційного процесу 1996-2004 рр. Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.
- •47. Політичні партії незалежної України. Проблема взаємодії суспільства і влади.
- •48.Особливості та перспективи розвитку української демократії.
- •49. Президентські і парламентські вибори 2004-2010 рр.: аналіз політичних подій.
- •50. Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні відносини. Проблема громадянських і політичних прав національних меншин.
- •51. Міжконфесійні відносини незалежної України.
- •52. Декларація напрямів і принципів зовнішньої політики України після проголошення незалежності. Проблема зовнішньополітичних пріоритетів на етапі 1990-х - початку 2000-х рр.
- •53. Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
- •54. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема оцінок та шляхів реалізації.
- •55. Світові інтеграційні процеси і Україна. Проблема входження України до європейських та трансатлантичних структур.
- •56. Україна і єс: проблеми та перспективи інтеграції.
- •57. Співробітництво України з нато: перспективи і можливі форми реалізації.
- •58. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.
- •59. Обрання і діяльність першого президента України.
- •61. Президентство л.Кучми. Оцінки цього періоду в сучасній політичній літературі.
- •62. Політична боротьба в Україні під час президентських виборів восени 2004 р. Обрання в.Ющенка президентом України (грудень 2004 р.).
- •64. Співвідношення партійно-політичних блоків у парламенті України за результатами виборів 2007 р. Діяльність уряду на чолі з прем’єр-міністром ю.Тимошенко.
- •65. Саміт нато в Бухаресті (квітень 2008 р.) та його рішення щодо приєднання України до Плану дій відносно вступу до нато (пдч).
- •66. Прийняття України до вто (2008 р.). Перспектива та проблематичність даного чинника для економіки України.
- •67. Політичні оцінки президентської діяльності в.Ющенка.
- •68. Світова економічна криза 2008 – 2009 рр., її вплив на внутрішньо економічну та внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
- •69. Політичні процеси в Україні напередодні та під час президентських виборів 2010 р.
16. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України
Відбудова економіки України розгорнулась одразу з початком визволення території республіки від фашистських загарбників. Програ-му відбудови економіки визначали постанови центральних керівних органів у серпні 1943 р. Зауважимо, що вже в 1944 р. на відбудову житлового фонду Україна одержала від центру 500 млн крб. Основні напрямки роботи щодо України були визначені в серпні 1946 р. Законом Верховної Ради України "Про п'ятирічний план відбудови і роз-витку народного господарства УРСР на 1946-1950 pp.". Четвертий п'ятирічний план передбачав капіталовкладення в обсязі 65 млрд крб. (у довоєнних цінах), що перевищувало відповідні капіталовкладення за три довоєнні п'ятирічки разом узяті. План грунтувався на можливості централізованої тоталітарної системи зосереджувати матеріальні й людські ресурси без урахування потреб і бажань людей. Звідси його пріоритети: головну увагу було зосереджено на відбудові воєнно-промислового комплексу. Такі кри-терії й орієнтири у процесі відбудови неминуче призводили до дефор-мацій і диспропорцій. Економіка розвивалась, але потреби народу не задовольнялися
17. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України (1945- поч. 1953рр). Життєвий рівень українського народу.
Після завершення Другої світової війни Радянський Союз постав перед проблемою відбудови значною мірою зруйнованої економіки.
Березень 1946 р. – затвердження Верховною Радою СРСР п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946 – 1950 рр.
Ситуація в 1946 - 1947 рр. ще більше погіршилася у зв'язку з неврожаєм та голодом. Міжнародна спільнота запропонувала свою допомогу в подоланні наслідків Другої світової війни та голоду 1946-1947 рр., однак Москва відмовилася від неї, а також від допомоги, запропонованої США ("план Маршалла"). Отже, радянський народ був покинутий напризволяще власною владою.
У процесі відбудови економіки України завдяки самовідданій праці людей у найкоротші історичні терміни стали до ладу 2000 промислових підприємств, було відбудовано Дніпрогес, заводи "Запоріжсталь" та "Азовсталь", підприємства Харкова, Дніпропетровська, Києва. Завершено будівництво газопроводу Дашава - Київ. Обсяг промислової продукції в Україні (валові показники 1946-1950 pp.) збільшився у 4,4 раза і на 15 % перевищив рівень 1940 р. Значну допомогу у відбудові економіки України надавали всі республіки Радянського Союзу. Так, в Україну направлялися спеціалісти, техніка, устаткування. Наприклад, металургійний комбінат "Запоріжсталь" допомагали відбудовувати 57 підприємств Радянського Союзу. На роботу сюди прибуло близько 30 тис. осіб з різних куточків країни. Характерна особливість процесу відбудови в СРСР та Україні полягала, зокрема, у спиранні на внутрішні ресурси й сили, а не у сподіванні на зовнішню допомогу. У пошуках коштів на відбудову ставка робилася на економію і нагромадження фінансів та ресурсів за рахунок сільського господарства, легкої промисловості й соціальної сфери. Заробітна плата робітників залишалася низькою, нееквівалентним був обмін між містом і селом. З усіх галузей народного господарства в роки війни найбільше постраждало сільське господарство. Незважаючи на стагнацію, ця галузь у повоєнних планах радянського керівництва не посідала належного місця. На потреби сільського господарства планувалося виділити лише 7 % загальносоюзних асигнувань. На колгоспників не поширювалося пенсійне законодавство; вони не мали паспортів; оплата праці залишалася символічною; присадибні ділянки обмежувалися за площею. Не маючи прибутку з колгоспної праці, селянин жив переважно з власного присадибного господарства, Як наслідок - посилились утиски щодо власників підсобних господарств. Колгоспи жорстко регламентували площі посіву, види культур, строки виконання тощо.
Був розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури. Підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та матеріаломісткість виробів тощо. Була нестача робочої сили, особливо кваліфікованої.
Були надзвичайно складні умови відбудови сільського господарства (скорочення посівних площ, поголів’я худоби, нестача робочих рук, техніки), відновлення колгоспного ладу, мізерні капіталовкладення, важке становлення селян (мізерна оплата праці, несплата пенсій, високі податки тощо).
У повоєнний період виняткове значення для всього населення України мав стан сільського господарства. Початок відбудовчого періоду співпав з голодом 1946-1947 рр., що особливо ускладнило відновлення економічного життя. Ті роки для центральних та південних областей України виявились несприятливими: посуха, неврожай.
Соціально-політичний розвиток: відновлення одноосібної влади Й.Сталіна, культ особи якого досяг апогею; відсутність будь-якої самостійної політики; відновлення репресій; відсутність демократії та свобод громадян, зловживання владою; перші секретарі ЦК КП(б)У – М.Хрущов (1943 – 1946 рр. та 1948 – 1949 рр.), Л.Каганович (1947 р.), Л.Мельников (1950 – 1953 рр.); розгортання ідеологічної реакції – «ждановщини» (нищівна критика діяльності інститутів історії України та історії укр. літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів укр. культури; назва походить від секретаря ЦК ВКП(б) – А.Жданова).
18. Причини та наслідки голоду 1946- 1947рр в Україні.
Причини голоду: спустошення країни внаслідок війни; розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну; посуха 1946 р.; відбудова промисловості за рахунок с/г; продаж хліба за кордон.
Заходи влади: репресивні заходи щодо селян; відновлення дії закону «Про п’ять колосків»; невизнання факту голоду радянським керівництвом.
Наслідки: голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України; великі людські втрати (1 млн чол.).
До руйнівних наслідків війни додалися ще й наслідки посухи 1946 р. Становище ускладнювалося також через голод 1946-1947 pp., що охопив 20 областей УРСР (у Західній Україні голоду майже не було). За даними Міністерства охорони здоров'я на 10 травня 1947 р. у республіці було зареєстровано 935,5 тис. хворих на дистрофію, у міських та сільських лікарнях перебувало 125 тис. таких хворих; ще близько 100 тис. надзвичайно кволих людей потребували госпіталізації, але через брак лікарняних ліжок вони не мали змоги скористатися медичною допомогою. Катастрофічне становище могли виправити лише державні позички зерна. Центральний комітет КП(б)У, особисто його перший секретар М. Хрущов, Рада Міністрів УРСР десятки разів зверталися до Й. Сталіна з проханням надати допомогу, щоб нагодувати населення. Зрештою навесні 1947 р. за розпорядженням центру в Україну надійшло 60 тис. т продовольства із загальносоюзних фондів. Це не зняло всіх проблем, проте дало змогу прогодувати близько 3,4 млн колгоспників, які працювали на виробництві. Загалом протягом 1947 р. колгоспне селянство України одержало 93 тис. т зерна. Для організації безкоштовного харчування українських колгоспників Рада Міністрів СРСР виділила 140 млн крб (як безповоротну державну допомогу), 72 млн крб надійшло безпосередньо до колгоспів, решта - до дитячих будинків. Крім того, колгоспи республіки напередодні весняної сівби 1947 p. одержали як державну позику насіння зернових культур і трав. Незважаючи на хронічні проблеми колгоспів, радянське керівництво знову відновило політику колективізації. Ускладнювали ситуацію надмірно високі плани щодо обсягу хлібозаготівлі, що мали постійну тенденцію до зростання. У цей час посилилось кримінальне переслідування "розкрадачів хліба", які згідно зі ст. 131 Конституції СРСР 1936 р. кваліфікувались як "вороги народу". Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 р. "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя" (він був продубльований 20 березня 1948 р. Законом Ради Міністрів УРСР) практикувалося виселення жителів сіл у від-далені райони СРСР. Фактично Указ був спрямований на зведення рахунків з непокірними колгоспниками або до покарання тих, хто більше працював на присадибних ділянках, рятуючи власні родини від недоїдання. Загалом за лютий-червень 1948 р. з українських сіл у віддалені райони СРСР було виселено 11439 осіб.