11

Тема №1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПРАВА.

1. Поняття, предмет та метод підприємницького права.

2. Співвідношення підприємницького права з іншими галузями права.

3. Джерела підприємницького права.

4. Поняття та ознаки підприємницької діяльності (підприємництва).

5. Принципи підприємницької діяльності.

6. Види підприємницької діяльності.

7. Поняття та загальна характеристика суб'єктів підприємницької діяльності.

8. Види суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців).

1. Поняття підприємницького права

Підприємницьке право — система загальнообов'язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприєм­ницькою діяльністю, встановлюються і охороняються держа­вою.

Характеристика підприємницького права.

Підприємницьке право — система норм (правил). Підпри­ємницьке право, як і будь-яка інша галузь права, не є сукупніс­тю норм, що регулюють відносини певного виду. Всі норми, хо­ча і запозичені з класичних галузей права за ознакою регулю­вання відносин у сфері здійснення підприємницької діяльнос­ті, взаємопов'язані й формують систему із більш-менш чіткою внутрішньою структурою і внутрішнім поділом. У межах галузі підприємницького права виділяють правові інститути — сукуп­ність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які станов­лять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження під­приємницької діяльності (інститути договірного права, права промислової власності, захисту економічної конкуренції, регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприєм­ницької діяльності та ін.). Сукупність інститутів, в свою чергу, дозволяє виділити в межах галузі підприємницького права За­гальну та Особливу частини.

Норми підприємницького права мають загальнообов'язко­вий характер. Загальнообов'язковість означає, що як і в будь-якій галузі права, норми підприємницького права обов'язкові для виконання усіма суб'єктами, яким вони адресовані — заз­вичай до таких належать суб'єкти підприємницької діяльності, їх засновники та посадові особи. На осіб, які хоч і не є суб'єк­тами підприємницької діяльності, проте проходять процедуру створення та державної реєстрації такого суб'єкта, також поши­рюються норми підприємницького права.

Норми підприємницького права регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю. Іншими словами, всі норми, що прямо чи опосередковано регулюють такі відно­сини, становлять підприємницьке право, а відповідні відносини є його предметом (див. нижче).

Норми підприємницького права встановлюються і охоро­няються державою. Держава уповноважує державні органи на прийняття тих чи інших рішень у відповідних сферах суспільних відносин, в тому числі у сфері зайняття підприємницькою діяль­ністю. Ці рішення об'єктивуються у вигляді обов'язкових для виконання нормативних актів, охорона яких забезпечується встановленням за їх невиконання юридичної відповідальності.

Предмет підприємницького права

Предметом підприємницького права є специфічне коло сус­пільних відносин, що виникають у процесі або у зв'язку зі здій­сненням підприємницької діяльності її суб'єктами — носіями взаємопов'язаних прав і обов'язків, передбачених і забезпече­них законом. Відносини, що регулюються нормами підприєм­ницького права, складаються на початковому етапі організації підприємницької діяльності (прийняття рішення про створення суб'єкта підприємницької діяльності, його державна реєстрація, отримання дозволів на початок роботи), тривають упродовж всього періоду її здійснення (отримання ліцензій, патентів, ук­ладення та виконання договорів різних видів, захист своїх інте­ресів в судових та інших державних органах) та закінчуються у зв'язку з припиненням суб'єкта підприємницької діяльності (відносини з визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, його ліквідація тощо).

Метод підприємницького права

Метод підприємницького права, тобто спосіб впливу на відповідні відносини, зумовлений специфікою методів тих га­лузей, норми яких належать до його складу. Наприклад, май­нові відносини, що складаються в процесі зайняття підприєм­ницькою діяльністю, регулюються нормами різних галузей права; відповідно й методи регулювання в кожному разі різні. А саме: метод владних розпоряджень — при плановому розпо­ділі матеріалів і коштів, що переважав при адміністративно-ко­мандному управлінні державним сектором (адміністративне право); метод заборони під загрозою покарання — при злочин­них посяганнях на власність (кримінальне право); метод дого­вору — при безпосередньому провадженні підприємницької ді­яльності її суб'єктів, які вступають у майнові правовідносини як рівноправні сторони (цивільне право); метод рівноправ'я — при регулюванні майнових відносин між подружжям, що вини­кають у разі поділу майна суб'єкта підприємницької діяльнос­ті, заснованого на базі спільного сумісного майна подружжя (сімейне право) та ін. Загальним методом підприємницького права є переважно дозвільний метод (для суб'єктів підприєм­ницької діяльності — «дозволено все, що не заборонено зако­ном»; для публічних органів влади — «дозволено те, що вста­новлено законом»).