7. Поняття та загальна характеристика суб'єктів підприємницької діяльності

Поняття суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учас­ники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компе­тенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зо­бов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбаче­них законодавством.

Характеристика суб'єктів підприємницької діяльності (підпри­ємців).

Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

До господарських відносин належать господарсько-виробни­чі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські від­носини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньо­му здійсненні господарської діяльності. До них, зокрема, нале­жать договірні відносини між суб'єктами підприємницької ді­яльності і, відповідно, відносини, що виникають між ними у разі порушення таких зобов'язань.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміють від­носини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Відносини між суб'єктом підприємницької діяльності та органом державної податкової служби з приводу сплати податків, придбання торговельного па­тенту тощо належать саме до організаційно-господарських. До них також належать відносини між суб'єктом підприємницької діяльності — юридичною особою та його засновниками.

Внутрішньогосподарськими, у свою чергу, є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господа­рювання, та відносини суб'єкта господарювання з його струк­турними підрозділами. Зокрема, у процесі затвердження поло­ження про структурний підрозділ (філію, представництво) та виділення йому майна суб'єктом підприємницької діяльності — власником між останнім та філією складаються такі відносини.

Усі відносини, що належать до господарських, безпосеред­ньо або опосередковано пов'язані зі здійсненням їх учасниками господарської, зокрема підприємницької діяльності. Це озна­чає, що для того, щоб набути статусу учасника господарських відносин, потенційний суб'єкт повинен мати право на здій­снення господарської діяльності взагалі, тобто діяльності суб'єк­тів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямо­ваної на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову виз­наченість, а також підприємницької діяльності зокрема, тобто са­мостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик гос­подарської діяльності з метою досягнення економічних і соці­альних результатів та одержання прибутку.

У господарських відносинах, які виникають з приводу здійснення їх учасниками господарської (підприємницької) ді­яльності, останні реалізують їх господарську компетенцію, якою, в свою чергу, є сукупність господарських прав та обов'язків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської, в тому числі підприємницької, діяльності особа, визнана в установ­леному законом порядку суб'єктом господарської діяльності, безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, зумовлені кон­кретними господарськими відносинами.

Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремлене майно. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необхідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визначається їх засновниками. Для юридичних осіб визначених законодавством організаційно-правових форм вартість майна, що вноситься засновниками, не повинна бути меншою за встановлену відповідним законом.

Щодо фізичної особи — підприємця законодавство не пе­редбачає положень, безпосередньо регулюють відокремлення майна, що використовується нею для зайняття підприємниць­кою діяльністю, від її особистого майна. Винятком з цього є по­ложення ст. 54 ЦК, яка передбачає, що якщо фізична особа-підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповно­літня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за свої­ ми зобов'язаннями в межах відокремленого майна, крім випад­ків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зо­бов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відпові­дає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Законом передбачені певні винятки щодо господарських товариств пев­них видів, а також щодо казенних підприємств, про що йдеть­ся нижче.

Фізична особа — підприємець за ГК і ЦК відповідає за зо­бов'язаннями, пов'язаними з господарською (підприємниць­кою) діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Крім того, ч. 2 ст. 52 ЦК містить положення, відповідно до якого фізична осо­ба — підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зо­бов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.