Контрольні запитання та завдання:

1. Що виражав термін «фінанси» у древньому світі?

2. Коли і де виник термін «finansia», що він відображав?

3. Що виражали фінанси в умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини здобувають всеохоплюючий характер?

4. Назвіть основні етапи розвитку фінансів.

5. За якими ознаками розрізняються моделі фінансових відносин у суспільстві?

Тема 3: «Становлення та розвиток фінансової науки»

3.1. Етапи становлення фінансової науки

3.2. Зарубіжна фінансова думка

3.3. Розвиток фінансової науки в Україні

3.4. Основні елементи сучасної фінансової наукової думки

Понятійний апарат: предмет фінансової науки; податок; етапи фінансової науки; державні фінанси; державний бюджет; державний кредит; зарубіжна фінансова думка; фінансова наука України; призначення фінансів

3.1. Етапи становлення фінансової науки

В умовах ринкових відносин фінанси використовуються державою як ефективний регулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Практично всі економічні інструменти господарювання (ціноутворення, оплата праці, кредитування, інвестиційна діяльність, бухгалтерський облік тощо) тісно пов'язані з фінансами.

Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами.

З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи складніших категорій – державні доходи і державні видатки, які, в свою чергу, утворюють категорію державного бюджету, а всі разом вони складають найбільш загальну абстракцію фінансової науки – категорію фінансів.

Однією з найперших друкованих праць, присвячених фінансам, вважається праця представника Франції Ж. Бодена “Фінансові нерви держави” (1577р.). Його заслуги в розвитку фінансової науки порівнюють із заслугами А. Сміта в розвитку політичної економіки.

Засновником теоретичної фінансової науки вважається видатний шотландський політеконом А.Сміт (1723р), який у своїй книзі “Дослідження про природу та причини багатства народів” аналізує такі головні фінансові поняття як вартість і додану вартість.

Німецькі вчені XVII – XVIII ст., розглядаючи питання привласнення державою доданої вартості у межах політичної економіки, відокремлюють ці проблеми в особливий курс “Фінанси” .

Наука про фінанси пройшла ряд етапів:

• I етап (початок XV ст. - середина XVII ст.) На цьому етапі в процесі зародження фінансової науки розвивалося вчення про платежі, податки та державні доходи.

• II етап (друга половина XVII ст. і до кінця ХVIII ст.), коли продовжується розвиток вчення про державний бюджет та його визначну роль у розвитку державності.

• ІІІ етап (початок ХІХ ст. – поч. ХХ ст. до 1914р. ), коли продовжується розвиток та поглиблення вчення про державні фінанси, доходи, заробітну плату, кредит, страхування тощо.

• ІV етап (1914р. до теперішніх часів), який пов’язаний із ринковою концепцією розвитку фінансів, коли вивчаються такі фінансові категорії як: фінансовий ринок, фінансовий механізм, механізм оподаткування, кредитування тощо, розкривається зв’язок фінансової науки з іншими економічними науками.

Як зазначень, фінанси – це продукт наявності держави і товарно-грошових відносин.

Вперше в теперішньому розумінні термін «фінанси» почали застосовувати ще наприкінці XIII ст. в Італії. Він означав мобілізацію грошових засобів державою для виконання своїх функцій.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (XVI-XVII ст.) виникають поняття: державні фінанси; державний бюджет; державний кредит.

Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата, існують об'єктивно як продукт економічного розвитку суспільства. До початку XVIII ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земство, міська община тощо. Отже, фінанси пов'язували з переданням частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту.

У XVIII ст. трактування поняття фінансів як державного господарства набуло подальшого розвитку. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси – формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій. Найбільш значними для теорії фінансів були дослідження таких авторів кінця XIX ст., як: В. Лєбєдєв, І. Янжул, С. Вітте, І. Озеров. Саме І. Озеров визначив фінанси як сукупність відносин, що виникають під час добування союзами публічного змісту матеріальних засобів.

З часом, крім державного господарства, до складу фінансів почали включати фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути.

Найвищого розвитку фінанси досягли у XX ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур.

Оскільки виникнення фінансів пов'язано з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, то причиною появи фінансів можна вважати потреби суб'єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.