3.6. Облік виконання норм

Процент виконання норм (П_вн) виробітку визначається:

1. при обліку однономенклатурної продукції в натуральному виразі:

(32)

де Н_ф і Н_вир − відповідно фактичний виробіток і норма виробітку в натуральному вимірі за певний період.

2. при обліку багатономенклатурної продукції в трудовому вимірі:

(33)

де Т_норм і Т_відпр − відповідно сума нормо-год. на виконання обсягу робіт і сума фактично відпрацьованих годин.

При розрахунку за формулою (33) відпрацьований час може визначатись за табелем обліку (із збільшенням на кількість надурочних годин), або враховуватися тільки відрядний час за відрахуванням внутрішньозмінних втрат, час виконання погодинної оплачуваної роботи і час, який витрачається на виготовлення бракованої продукції.

Тема 10 "Продуктивність праці"– 1 год.

Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що хара­ктеризує ефективність використання ресурсів для виробництва про­дукції. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. Праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з: живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції; минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової про­дукції (сировина, матеріали, енергія – повністю; машини, споруди тощо – частково).

Продуктивність праці (ПП) – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за оди­ницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одини­цю продукції. Зростання ПП означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або еконо­мію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Розрізняють ПП у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бри­гади й окремого працівника.

ПП вимірюється відношенням обсягу виро­бленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення ма­ємо два показники: виробіток і трудомісткість. Виробіток – це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Трудомісткість – це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку).

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) за­лежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Фактори – це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов. Природні умови – це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва, природні ресурси, кліма­тичні особливості тощо. Суспільно-економічні умови визначаються характером вироб­ничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвит­ку продуктивних сил, рівнем життя

Розглядаючи сутність праці як процес споживання робочої си­ли і засобів виробництва, всі фактори, що визначають підвищен­ня продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні; організаційно-економічні, котрі характеризують ступінь розвилку організації та управління суспільного виробництва; соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в су­спільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Резерви підвищення ПП – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Показником продуктивності індивідуальної праці є виробіток (натуральний, трудовий, вартісний). Виробіток у натуральному вигляді (Н_вир) визначається відношенням обсягу продукції (Q_в) до числа робітників (Ч_р) або кількості витраченого робочого часу (Зпр):

або

(1), (2)

Продуктивність праці за показниками виробітку визначається:

(3)

де Н_{вир(факт)} і Н_вир(пл) − фактичний і плановий виробіток продукції.

Виробіток за трудовим методом визначається відношенням суми добутку виготовленого обсягу окремих видів продукції у натуральному виразі (Q_ві) і відповідних затрат праці на одиницю продукції (Т_рі) до числа робітників або працюючих (Ч_р):

(4)

Обсяг виробництва в нормо-годинах визначається за формулою:

(5)

де Q_ві − кількість виготовлених виробів; Т_рі − трудомісткість одиниці деталі.

Продуктивність праці за показниками трудомісткості визначається:

(6)

де Т_р(пл) і Т_р(факт) − планова і фактична трудомісткість продукції.

Продуктивність суспільної праці оцінюється за розміром національного доходу, який приходиться на одного робітника, зайнятого у сфері матеріального виробництва. Розрахунок може проводитися в абсолютних, відносних та індексних величинах. Індексна форма розрахунку має вираз:

(7)

де І_пп, ІQ_в, І_чр – індекси змін продуктивності праці, обсягу чисельності і робітників.

Для визначення рівня суспільної продуктивності праці різницю між валовим суспільним продуктом (ВСП) і матеріальними затратами (МЗ) ділять на чисельність робітників (Ч_р):

(8)

Для визначення середньорічного темпу зростання продуктивності праці застосовується наступна формула:

(9)

де І_пп − індекс середньорічного зростання продуктивності праці; І_тзп − індекс загального темпу зростання продуктивності праці; n − кількість років.

У практичних розрахунках індекс зміни продуктивності праці (І_пп) визначається як зворотна величина до індексу трудомісткості (І_тр) і навпаки:

Іпп = 1: Ітр або Ітр = 1: Іпп

(10) або (11)

При розрахунках в процентах (а − продуктивність, в − трудомісткість) використовуються формули :

(12) або (13)

Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок продуктивності праці (ПQ_в) розраховується як добуток продуктивності праці за плановий період на чисельність робітників у звітному періоді (Ч_р):

(14)

Абсолютний приріст виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих (ПQ_ч) визначається як різниця між загальним приростом продукції (ПQ) і приростом обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ПQ_пп) за формулою:

(15)

Доля приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці у загальному прирості визначається як частка від ділення на приріст продукції, отриманий у плановому періоді. Долю приросту продукції розраховують індексною або процентною формою:

	(16)
	(17)

При незмінній чисельності робітників зміни обсягу виробництва і продуктивності праці однакові.

Зробимо декілька практичних зауважень з порядку проведення розрахунків:

1. Масштаб часу повинен бути єдиним. Наприклад, якщо для розрахунків за одиницю виміру прийняли восьмигодинний робочий день, то робочі дні другої тривалості слід призвести шляхом перерахунку до восьмигодинного.

2. З метою виміру продуктивності праці переведення показників обсягу в умовно-натуральні слід проводити з урахуванням питомої нормативної трудомісткості, а не за фізичними властивостями продукції (потужності, хімічному складу, ваги), так як ці властивості безпосередньо не пов’язані з затратами праці. При перерахунку натуральних показників в умовно-натуральні через відносні коефіцієнти нормативної трудомісткості за одиницю рекомендується прийняти виріб (вид роботи) з найменшою трудомісткістю.

3. Для більш точного виміру продуктивності праці при використанні вартісних методів обліку обсягу продукції використовуються індекси постійного, змінного складу і структурного зрушення. Індекс змінного складу визначається шляхом порівняння виробітку звітного періоду (В1) з виробітком у базовому періоді (В0). Даний показник змінюється не тільки в структурі асортименту продукції, але й у матеріаломісткості. Для зменшення цього впливу розраховується індекс постій-ного складу як середньоарифметичний із добутку індексів продуктивності праці на чисельність робітників або на відпрацьований час у звітному періоді. Структурний індекс визначається як відношення індексів змінного та постійного складу.

4. Вимірювання продуктивності праці за товарною (валовою або нормативно-чистою продукцією) дозволяє виявити вплив змін матеріаломісткості і трудомісткості на показник продуктивності праці при оцінці діяльності підприємства. У діючий звітності наводяться показники виробітку, обчислені за товарною і чистою продукцією. На основі цієї інформації розраховується продуктивність праці. Оскільки на показник продуктивності праці, здійснюють вплив зміни матеріаломісткості продукції, а вимірники нормативно-чистої або умовно-чистої продукції не мають цього впливу, то порівняння розрахованої за цими показниками продуктивності праці дає можливість судити про зміни матеріаломісткості продукції. Якщо, наприклад, І_пп(тов)>І_{пп(чист)}, то матеріаломісткість продукції збільшилась, і навпаки. Таким чином, показником, який поєднує індекси продуктивності праці, є індекс матеріаломісткості (І_мм).

(18)

1. Для визначення продуктивності праці застосовують і методи вартісного вимірювання обсягів виробництва продукції і виробітку:

1. за умовно-чистою продукцією (УЧП), до складу якої включають розмір амортизаційних відрахувань:

(19)

де ТП – товарна продукція, грн.; МЗ – матеріальні затрати, грн.; АМ – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

2. за нормативною вартістю обробки (НВО), яка визначається за нормативами затрат заробітної плати виробничих робітників з відрахуванням на соціальне страхування, нормативами цехових і загальногосподарських витрат;

3. для розрахунку продуктивності праці за нормативно-чистою продукцією необхідно визначити норматив чистої продукції. За даними калькуляції розрахунок виконується у такій послідовності: визначається сума прямих затрат; визначається величина виробничої собівартості; визначається величина повної собівартості; визначається повна собівартість за мінусом матеріальних затрат; визначається норматив прибутку; визначається розмір заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, так як ця заробітна плата враховується у нормативі чистої продукції. Для цього спочатку необхідно розрахувати коефіцієнт заробітної плати (К_зп) за формулою:

(20)

де ЗП − заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства за попередній рік розрахунку нормативу; ЗП_р − основна і додаткова заробітна плата основних робітників за попередній рік розрахунку нормативу.

Визначивши коефіцієнт заробітної плати і помноживши його на розмір заробітної плати основної і додаткової за калькуляцією, визначаємо розмір заробітної плати персоналу обслуговування і управління.

• визначаємо норматив чистої продукції (НЧП), як сума нормативного прибутку, заробітної плати основних робітників за калькуляцією, заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, обов'язкових платежів на заробітну плату;

• ціна продажу (Ц_о) для розрахунку товарної продукції визначається як сума нормативного прибутку і повної собівартості продукції;

• продуктивність праці за нормативною чистою продукцією визначається:

	(21)
	(22)

де П_п(нчп), П_п(тпр) − відповідно продуктивність праці за нормативно чистою і товарною продукціями; Q_і − кількість продукції, що виготовляється, шт.; Ч_р − кількість робітників, чол.