§2. Теоретичні засади, методики навчання

українського мовлення в дошкільному

навчальному закладі

Теоретичними засадами методики навчання дітей ук­раїнського мовлення є теорія пізнання, гносеологія. Зокре­ма, такі її положення: мова - це суспільне явище; мова - засіб спілкування і взаєморозуміння між людьми; взаємозв'язок мови, свідомості та мислення; мова і поняття; зв'язок мови та історії; практика - критерій істини.

12

Методика, навчання дітейукраінської мови

Людина за своєю природою - істота суспільна. Вироб­ництво всіх життєвих благ людиною є суспільним виробницт­вом. Тільки суспільство могло створити людину як мислячу істоту, яка говорить. Людина стає людиною лише з появою мови та мислення.

Мова — суспільне явище, продукт розвитку людського суспільства. Вона виникла з потреби спілкування між людьми.

Потреба у членороздільній мові в людей виникла у про­цесі колективної праці. Та й людське суспільство виникло у процесі праці. Спільна діяльність людей зумовила потребу

у спілкуванні.

Мова виконує найважливішу людську функцію спілку­вання, комунікації. Мова виникає лише з настійної потреби у спілкуванні з іншими людьми. Без спілкування за допомо­гою мови неможливо було б налагодити спільну діяльність

людей.

Організовуючи навчання дітей другої мови, слід пам'я­тати, що кінцевим результатом опанування мови є спілку­вання цією мовою з іншими людьми, дорослими та одноліт­ками. Тому на кожному занятті необхідно створювати життєві мовленнєві ситуації для активного спілкування (говоріння) українською мовою.

Теорія пізнання розкриває взаємозв'язок мови, свідо­мості та мислення.

Перша думка, що виникла в людини, оформлювалась у мовну оболонку. Думати без мови неможливо, а говорити можна лише тоді, коли людина мислить. Мова й мислення не можуть існувати відокремлено. Мислення стає реальним лише тоді, коли воно опосередковується мовою, використо­вується людиною в мовленні. Водночас із тим, не можна ото­тожнювати мову та мислення. Мислення — це явище гло­бальне, загальнолюдське. Відчуття, думка, свідомість є вищими продуктами особливим чином організованої мате­рії. Ця високоорганізована матерія і є людський мозок, на­ділений властивістю мислення. «Мова є засіб не виражати

13

речі», «Моя сім'я», «Наш дім», «Місто (село) та транспорт», «Зовнішній ви і

людини», «Явища природи», «Одяг та взуття», «Тварини, шахи, кома №>*•'■«■'¹» знань педагогом та формування мовленнєвих умінь і навичок під

ІНніі'ітіом вихователя. V ході навчання дітей некорінної національності української мови вико-

«Кольори та їх відтінки», «Лічба до 10». «Продукти харчування», «Свят розваги», «Наша Батьківщина»

Розуміти образні вирази в загадках, збагачувати словник прислії ішуютт.ея заняття з різних розділів програми. Це можуть бути: Помічати і виправляти лексичні помилки у своєму та чужому мовлі ЇМ» іти на ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя: розглядан-

и української національної іграшки (посуду, кераміки, одягу, вишиванки і Нін») та бесіда про неї, екскурсія до місцевого краєзнавчого музею, на виставку

Дотримуватися правил літературної вимови слів

Збагачувати словник дітей числівниками (семе/ю, двос восьмеро), при

никами (Значно, багато, трохи, найкраіце, найважче, треба, потрібно, еорол 'й| мінського одягу чи кераміки, показ діафільмі в, бесіда про Україну та ін.; прийменниками (через, навколо, копо, разом), частками (так мабуть, п> ННйітя 1 художньої літератури, на яких дітям читають твори українських

Звукова культура мошіения. Вчити правильно вимовляти всі звук нкиянки, обжинки тощо; звукосполучення відповідно до літературної вимови, чути та виправ гшнітя :» образотворчого мистецтва (опішнянськї та нетрикіські розписи.

засвоєні в середній та старшій групах. Практично шляхом дидактичних іп чфц'ніських композиторів);

ігрових вправ ознайомити з іменниками, число і рід яких відрізняєтьсі рук і мовленнєві заняття з розвитку та формування мовленнєвих умінь та

подібпих слів у російській мові: двері (дверь), пахощі (запах), жнива (жаь шпичок українського мовлення

в основі дієслів (ходити-ходжу); іменників (картинка - на картинці, рука- в /*ному сюжету. Ці. заняття динамічні - діти вільно пересуваються по кімнаті Спонукати дітей до вживання різних за структурою речень (проі лшішю до сюжету. Орієнтовні теми: «До бабусі на село», «Казкові герої» тощо.

поширених, складних, з сполучниками та без них). і, Чішяття-мандрівкз. Наочно практичні методи чергуються з словесними,

Зв'язне мовлення. Продовжувати вчити відповідати на запитанні кчігсі аднятття можуть мати місце різні елементи навчання, мовленнєві практи-

змістом художніх творів, картин; будувати діалог на запропоновану т _и, Орієнтовні теми: «Мандрівка до лісу», «В гостях у пернатих друзів» тощо.

орієнтуватись в ситуації спілкування, самостійно знаходити і використав} (шбннєвий досвід. Сприяють розвитку доказового мовлення. Орієнтовні

вигуковими словами та виразами (вибачте, годі, от тобі й на, де там, хіба що)

помилки звуковимови у своєму та чужому мовленні

І'раматична правильність мовлення. Закріплювати граматичні наві-

Ввести у словник ввічливі форми слів української мови: добрий здрастуй, здрастуйте, бувайте здорочі, вітаю, добридень, вибачте, дя пробачте, даруйте, перепрошую, до побачення, будь-ласка, будьте мас прошу, на добраніч, добрий ранок, доброго дня; образні вирази: вовчику-браті

се обішг (чол. рід - укр. мова, жін. рід - рос. мова) та ін

Вчити практично вживати іменники в різних відмінкових формах вІ иідно до норм української граматики. Звернути увагу: на слово пальто, як відміну від російської, в українській мові відмінюється; на чергування приголо

Вчити Переказувати з допомогою вихователя невеличкі казки та оповіда складати розповіді за картинами; описові розповіді про іграшки, розпов власного досвіду за зразком вихователя.

Навички спілкування: навчати дітей не лише окремих мовних дій та а й комплексного їх використання в ході спілкування українською мо

мовні засоби (слова, звороти, речення) в новій ситуації спілкування; тв використовувати вивчений на занятті матеріал у побутових та ігрових ситуі спілкування.

ФОРМИ РОБОТИ З НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Основною формою розвитку українського мовлення дітей доіпкіль| віку є заняття. Заняття - це організований, планомірний, систематичний пр

32

іи«!Ьмоііників, поетів, розповідають казки, драматизують їх, розігрують

ПОіШлянки, заучують вірші, показують театральні вистави;

Иіштя на ознайомлення дітей з природою. Це екскурсії у природу рідного

))№<). тематичні заняття з ознайомлення дітей з національними традиціями

ириміка. скульптура, живопис), з математики {відомості про народні засоби чїчі в Україні), музичні заняття {пісні, музика, танці як народні, так і

Н иінчаями, зустрічі й проводи свят чи подій природничого характеру, як-от

кіш і варіанти форм мовленнєвих занять запропонувала Неля Клименко. іКІОШІні на практиці в російськомовних дошкільних закладах Донецького Ому; І. Чппяття-гра. Всі практичні дії, мовленнєві прийоми підпорядковані

4

1, '}ішяття з елементами цікавості. Це вікторини, КВК, де є елемент 'акі заняття будуються на знайомому емоційному матеріалі, націлені £|МілІ!] знань та мовленнєвих навичок дітей.

4. Заняття з постановкою проблемних завдань-Створюються Ігрові та «яШіі ситуації, в яких діти мають змогу застосувати свій як практичний, так

(і: «Хто з якої казки», «Звідкіля стіл прийшов» тощо.

Всі ці заняття можуть бути різних типів.

Фронтальні ззнятія - це заняття з усією групою дітей. Такими можуть

музичні заняття, читання оповідань та розповідання казок, показ діа-ЬМІн, театральних вистав, заняття з образотворчого мистецтва.

Групові заняття (з половиною групи дітей) об'єднують 8-12 дітей. ІЮю проводять заняття з розвитку українського мовлення, екскурсії, спостс-і'Жія, розглядання предметів.

33

Індивідуальио-ірупові заняття об'єднують від п'яти до восьми Проводяться вони з дітьми молодшого дошкільного віку. На івдивідуа|"^{тііеі,ь}' У ^сіаР^{ш,й та} підготовчій до школи групах - двічі на тиждень з групових заняттях заучують вірші, розігрують забавлянки чи українські каЯ""""-^НМІ1 ФУ^ІІамв Д^|теи (^В|« ⁶ *° ¹²)- ^Час проведення заняття визначається _П;_сні " ' ріиіліііікм закладом залежно від того, хто проводить заняття. Якщо цс

Індивідуальні заняття проводять з одним або кількома дітьми

ііийгель-предметник чи вихователь-методист, то складається єдиний графік

однакового рівня розвитку. Наприклад, на індивідуальному занятті об'єдн *"' «*• ^вс}^{х вік}.^{ових Г}РУ^П- ^{Якшо ж зайятгя} проводить вихователь, який

трьох дітей, які неправильно вимовляють українські звуки ч, <?- їм показ, артикуляцію звуків (постановка звука за допомогою шпателя, дзеркала), водять вправи

Заняття з розвитку українського мовлення в російськомовному дош

ІМКі' а груш, то він сам обирає зручний для занять час.

'рііщшість заняття залежить від вікової групи. В середній - до 20 хе, |ш|ііііііі - 25 хв.

(Іріснтовна структура заняття з розвитку українського мовлення (запро-

иому закладі мають свою специфіку і повинні! відповідати певним вимога» У""""^{1 Л}-М- Ьогуш).

1. Мовленнєва спрямованість. На занятті основна увага вихователя ОрППіпащйниЙ момент, вступна бесіда (чи розповідь), мовується на розвиток мовленнєвих умінь та формування мовленнєвих нав ^шинними робота за темою (повторення лексики попереднього заняття в

усного розмовного мовлення. Ніяких нових знань про навколишнє (наприклад, розглядання українського посуду, який діти бачать уперші) таких заняттях не дасться.

2. Комплексний характер навчання. На кожному занятті одно¹ (комплексно) розв'язуються всі мовні завдання: введення та закріпи лексики, робота над звуковимовою, граматичною правильністю українс мовлення, формування навичок діалогічного та монологічного мовлення

3. Поєднання навчаяьно-мовленневих та виховних завдань. У ході за з розвитку українського мовлення дітям некорімної національності, що пр вають на території України, слід прищепити любов та повагу до націонал мови українського народу, бажання оволодіти нею

4. Тематичний характер занять згідно з тематичним принципам словни роботи. Для кожної вікової групи визначається кілька загальних тем, оі вання кожної з яких передбачає серію тематичних занять

міщііїх однієї теми, введення нових слів, закріплення їх). Ііри та ігрові

B0B

Фонетика: показ артикуляції звуків, які відсутні в російській мові (фрика-Ііііиімй г, тверді шиплячі, губні та задньоязикові), вимова звуків та звуко-Іїііяіучень української мови. Чистомовки, віршики, ігри та звуконасліду­вання, ігрові вправи.

ДІйііог за темою, яка вивчається («Розмова по телефону», «В магазині»). ФІ іиульгхвилннка.

ІИ'иіке мовлення: бесіда та розповідь за картиною, переказ, описові розповіді, йкшотні розповіді за зразком, дидактичні ігри.

І [ммотика: ігри та вправи на формування іраматичної правильності україн-ііького мовлення. Ігри на закріплення геми.

І Іодібну структуру заняття пропонує Неля Клименко.

5. Емоційна насиченість заняття забезпечується використанням сюр {нр*ування та розвиток лексичної компетентності

них моментів, ігрових прийомів, різних ігор (дидактичних, хорово театралізованих, рухливих), віршів, пісень, активної" діяльності дітей.

6. Широке використання наочності (предметів, речей, іграшок, карт картин), ляльок у національних українських костюмах з українськими н вальними іменами.

7. Заняття з розвитку українського мовлення проводяться виховатсл яка добре володіє літературними нормами української мови, знає росі мову та володіє її розмовними навичками. За відсутністю таких виховат кожній віковій групі, всю роботу з навчання дітей української мови доручити одному вихователю, який бездоганно володіє українською м; (вихователь-предметник, вихователь-методист) і звільнити його від по. роботи в одній віковій групі.

8. Заняття з розвитку українського мовлення не повинні носити тальний характер, це переважно групові (8—10 дітей) та іидивІдуально-гр\ (4-6 дітей) заняття залежно від віку дітей та змісту навчання.

Заняття з розвитку українського мовлення проводять, почин середньої групи. В середній групі (5-ий рік життя) заняття проводяться од:

Формування та розвиток фонетичної компетентності. Гримати чна компетентність. ЖЦІ «логічна та монологічна компетентність. Комунікативна компетентність.

Вище вказані структурні компоненти передбачають добір необхідних

ітнчних ігор, вправ, практичних завдань тощо. Всі вони взаємопов'язані,

/ІОНІ на формування культури спілкування українською мовою, на забезпе-

НН можливості користуватися українською мовою як засобом комунікації.

Така структура заняття не є єдиною. Вона використовується переважно

КО«и діти зовсім не володіють навичками українського мовлення, їм важко

к(і» Й розуміння текстів українською мовою.

Чи умови, якщо більшість дітей володіє українською мовою,- розмовляють

Ибо вчили украйнську мову кілька років у дошкільному закладі (з третього

четвертого років навчання), структура заняття може бути й іншою,

Ільмою. У зміст заняття можна включати Й деякі пізнавальні моменти, нові

Мім для дітей дошкільного віку. Провідним методом навчання може бути

і|іиМ)Ідб, активна діяльність дітей, бесіда. Можна проводити повністю

34

,15

українською мовою й окремі заняття з інших розділів програми та комбінб

заняття.

Деякі автори (К.І. Стрюк, О.М. Кириченко) пропонують проводити гі

заняття (фрагменти занять) з українського мовлення, починаючи з др

молодшої групи. Такі міні-занятгя викликають потребу спілкуватися зі о

птина вчиться не тільки сприймати і розур. .„,,..., „„,, „ ,„„,„ „ _, ^ „ тінижою мовою

що говорять дорослий, а и водночас засвоює досить оо ємний словник, який

від часу повторюється й оновлюється. Вона пізнає зміст слова, його застосува

бере участь у діалозі з ляльковими персонажами, з вихователем. Маємо 4

зразки коротенької зв'язної розповіді, які промовляє персонаж (наприклад, ля|

Таким чином, вдале поєднання роботи на заняттях та в повсякденному

Н, доцільний добір методів та прийомів роботи дасть змогу досягнути

їй німої мети: сформувати навички українського мовлення дітей дошкільного

у, рідною мовою яких с російська, та прищепити повагу та любов до

ПіНіШіьної культури українського народу, бажання оволодіти розмовною

ІВОЮ.

ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ВИМОВИ ЗВУКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Вимовні норми української мови

Леся говорить: «Я їздила до бабусі», «Дощик - це добре!»). Вводи різноманітна лексика, граматичні форми та синтаксичні конструкції, у вжив

Кожна мова мас свої норми вимови, Не можна вивчити мову, не

нищівній зпуковимовою. У той же час не слід захоплюватися тільки роботою

яких дошкільники вправляються невимушено, практично за принципом «дА нрипнльною вимовою окремих ізольованих звуків. Вихователь, навчаючи

разом, давай поговоримо», а не «скажи так», «ні,, не погано».

При доборі того чи іншого засобу навчання основним критерієм педагога має буги сюжет, який викликає інтерес, подив, бажання гово; («їжачок допоміг», «Як їжачок учив лічити», «День народження»).

Застосовуючи такі ситуації та міні-замяття, слід пам'ятати, що доступні лише дітям, які добре розуміють українську мову і вже мають павички розмовного українського мовлення.

У дошкільній педагогіці традиційно склалися дві форми навчання: за тя і робота у повсякденному житі і, тобто різні режимні моменти (в ра: години, на прогулянці, у другу половину дня). Робота в повсякденному ж» регламентована режимом, не закріплена часом і проводиться у зручний вихователя і дітей час.

Робота в повсякденному житті передбачає: а) закріплення украй* лексики, набутої на занятгях; б) закріплення розмовмих навичок українсь мовлення; в) проведення індивідуальної роботи з окремими дітьми; і) вправ; дітей у правильній артикуляції українських звуків; д) прилучення діт українських народних традицій, звичаїв, обрядів.

Зміст роботи у повсякденному житті узгоджується з темами занятії

У ході кожного режимного моменту можна проводити такі види роб

У ранкові години, під час прийому, з дітьми проводять; рухливі текстом слів українською мовою, індивідуальна робота, розглядання ілюс" до знайомих дітям українських народних казок, загадування загадок, пр ляння скоромовок на важкі звуки української мови.

На прогулянці також проводять: рухливі та хороводні ігри з теї українською мовою, індивідуальну роботу, загадування загадок, зау скоромовок, прислів'їв, читання оповідань, віршів, розповідання казок.

У другу половину дня: показують діафльми та відеофілши українс; мовою, різні види театрів, телепередачі, проводять ігри-драматизаи'н' й ігі сюжетом українських казок, віршів; заучують коротенькі вірші, к< заклички.

Після полудника влаштовують: ігри-розвага, інсценування, розігру: забавлянок, традиційні українські народні свята.

36

<>Й некорїнної національності української мови, повинен працювати над Ми компонентами звукової культури українського мовлення: артикуляцією, ції іо, інтонаційною виразністю: розвивати мовний апарат, мовне дихання, іиймитичний слух та міжмовне чуття.

Орфоепічна правильність мови — це дотримання норм і правил

їм і урної української мови. Орфоепія встановлює норми вимови кожного

НИ у звукосполученнях і словах. Завдання вихователя - навчити дитину

Міньу правильно вимовляти кожний звук, відсутній у рідній мові,

і||іі)Ініно, а потім - у сполученій з іншими звуками, в словах. Для цього сам

,Міі погон ієн добре знати орфоепічні норми української літературної мови,

ІШ'И діалектизмів та місцевих говірок.

У близькоспорідненому мовному оточенні під впливом російської мови в

'номовних мовців зустрічається цілий ряд мовних помилок як у вимові

ііоеких. так і голосних. Найпоширенішою помилкою в українському

ІфННІ росіян у вимові голосних спостерігається редукція голосного [о] в

іГолошеній позиції (вада, поставив, голова замість вода, поставив, голова).

Спостерігаються деякі порушення орфоепічних норм у вимові голосних

|*И«І-

Трк, в українському мовленні на початку слова і в суфіксі -»'»- звук [і] наближається у вимові до [и], звучить як [і ]: і йоді, і нколи. Звук [и] у пісній позиції вимовляється з наближенням до [є]: живе, жити.

Перед складом з наголошеним та побічно наголошеним [у] звук [о] у наближається до звука [у]: зозуля, чому. ¹ вимові приголосних спостерігається оглушення дзвінких приголосних в

•Лін (йуп, зуп замість дуб, зуб) та звука [в] (в українській мові звук [в] не переходить у звук [ф], і навпаки, після голосного перед приголосним

Мрад паузою може переходити в нескладове (у] - кроу, любоу). •їсть для української мови звука Іф] проявляється в тому, що в «них словах початкове [ф] інколи вимовляється як хв (хворма замість ) «бо звук [ф] на місці сполучення хв (фгст замість хвіст).

Досить поширеною помилкою в українському мовленні під впливом Шіькіл' мови є м'яка вимова звука [ч] (в українському мовленні звук [ч]

37