6.Інноваційні конфлікти

Саме поняття «інновація» уперше стало використовуватися в дослідженнях культурологів Х1Х століття та означало впровадження елементів однієї культури в іншу. Сьогодні термін інновація розглядається ширше - як будь-яке «нововведення», зв'язане не тільки із взаємодією різних культур, але і просто із винаходами людини.

Імовірність інноваційного конфлікту зростає, якщо: нововведення масштабне; в інноваційний процес залучена велика кількість людей; нововведення радикальне; процес інновації йде швидко; відсутнє інформаційне забезпечення процесу.

Доведено, що інноваційний конфлікт має багато мотивований характер. Спрямованість мотивацій опонентів різна. У новатора вони більше суспільно-орієнтовані, у консерватора - індивідуально-орієнтовані.

Основні мотиви новатора: підвищити ефективність діяльності; поліпшити взаємини в колективі; реалізувати можливості; підвищити авторитет.

Основні мотиви консерватора: небажання міняти стиль діяльності; реакція на критику; прагнення настояти на своєму; боротьба за владу; прагнення зберегти матеріальні та соціальні блага.

У процесі інноваційного конфлікту новатор використовує переконання, підтримку навколишніх, критику, інформування про нововведення, а консерватор користується критикою, брутальним переконанням, санкціонуванням, погрозою.

Способи запобігання та рішення інноваційних конфліктів:

• пропонуйте конструктивні інновації;

• попередньо інформуйте колектив;

• заручаєтеся підтримкою колег;

• якщо можливо, пропонуйте альтернативні рішення;

• якщо можливо, впроваджуйте нововведення поетапно.

7. Сімейні конфлікти

Родина - найдавніший інститут людської взаємодії. Її унікальність полягає в тому, що кілька людей самим тісним чином взаємодіють протягом десятків років, тобто протягом більшої частини людського життя. У такій системі інтенсивної взаємодії не можуть не виникати суперечки, конфлікти та кризи.

Залежно від суб'єктів взаємодії сімейні конфлікти підрозділяються на конфлікти між: чоловіком та дружиною; батьками і дітьми; батьками членів сім’ї та чоловіком і дружиною; бабусями (дідусями) і онуками.

Ключову роль у сімейних відносинах грають подружні конфлікти. Вони частіше виникають через незадоволення потреб чоловіка та жінки. Виходячи із цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:

• психосексуальна несумісність чоловіка та жінки;

• незадоволення потреби в значимості свого “Я”, неповага почуття гідності з боку партнера;

• незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги та розуміння;

• пристрасть чоловіка або жінки до надмірного задоволення власних потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе й т.д.);

• незадоволення потреби у взаємодопомозі, взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у відношенні до батьків і т.д.;

• розходження у потребах з проведенню дозвілля, у захопленнях.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфліктність подружніх відносин. До них відносять кризові періоди в розвитку родини.

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації, коли два “Я” стають одним “Ми”. Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає та чоловік і жінка з'являються один перед іншим такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя сім’ї ймовірність розлучення є велика (до 30% загального числа шлюбів).

Другий кризовий період пов'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система “Ми” піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?

• Погіршуються можливості професійного росту чоловіка та жінки.

• У них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хобі).

• Втома дружини, пов'язана з доглядом за дитиною, може привести до тимчасового зниження сексуальної активності.

• Можливі зіткнення поглядів чоловіка, жінки та їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень у чоловіка та жінки наступає насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли наступає “ситість” від старих вражень та “голод” за новими.

Четвертий період конфліктності стосунків чоловіка та жінки наступає після 18—24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, пов'язаного з відходом дітей, що підсилюється емоційною залежністю дружини, її переживаннями із приводу можливого прагнення чоловіка сексуально виявити себе на стороні, “поки не пізно”.

Значний вплив на ймовірність виникнення подружніх конфліктів чинять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища родин; надмірна зайнятість чоловіка або жінки (або обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування чоловіка або жінки; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей та ін.

Перелік факторів конфліктності сім’ї був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються у суспільстві, а саме: ріст соціального розмежування; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки та синдром домогосподарки); кризові стани економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

Дослідження психологів показують, що в 80-85% родин є конфлікти. Залежно від частоти, глибини та гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини.

Кризова родина. Протистояння інтересів, потреб чоловіка і жінки носить гострий характер та охоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Чоловік і жінка займають непримиренні і навіть ворожі позиції, не погоджуючись ні на які поступки. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, які або розпадаються, або перебувають на грані розпаду.

Конфліктна родина. Між її членами є постійні сфери, де інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні та тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також уступкам, компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного із членів, відсутність засобів на існування сім’ї, засудження на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах імовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного або обох її членів.

Невротична родина. Тут основну роль грають не спадкоємні порушення в психіці чоловіка і жінки, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими зустрічається родина на своєму життєвому шляху. У чоловіка і жінки відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність і т.д.

Конфліктна поведінка чоловіка і жінки може проявлятися у прихованій і відкритій формах. Показниками прихованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест або погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт проявляється частіше через: відкриту розмова в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкання кулаком по столу), образа фізичними діями та ін.

Психотравмуючі наслідки. Конфлікти в родині можуть створювати психотравмуючі обставини для чоловіка та жінки, їх дітей, батьків, у результаті чого вони набувають ряд негативних особистих характеристик. У конфліктній родині закріплюється негативний досвід спілкування, губиться віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються негативні емоції, з'являються психотравми. Вони, як правило проявляються у вигляді переживань, які в силу виразності, тривалості або повторюваності сильно впливають на особистість. Виділяють такі психотравмуючі переживання, як стан повної сімейної незадоволеності, “сімейна тривога”, психічно-нервова напруга, стан провини.

Стан повної сімейної незадоволеності виникає в результаті конфліктних ситуацій, у яких проявляється помітна розбіжність між очікуваннями індивіда стосовно родини і її дійсним життям. Проявляється у нудьзі, безбарвності життя, відсутності радості, ностальгічних спогадах про час до шлюбу, скаргах навколишнім на труднощі сімейного життя. Накопичуючись від конфлікту до конфлікту, така незадоволеність виражається в емоційних вибухах та істериках.

Сімейна тривога частіше проявляється після великого сімейного конфлікту. Ознаками тривоги є сумніви, страхи, побоювання, що стосуються насамперед дій інших членів родини.

Психічну-нервова напруга — одне з основних психотравмуючих переживань. Воно виникає в результаті:

• створення для із членів ситуацій постійного психологічного тиску, важкого або навіть безвихідного становища;

• створення для одного із членів перешкод для прояву важливих для нього почуттів, задоволення потреб;

• створення ситуації постійного внутрішнього конфлікту, що проявляється в дратівливості, поганому настрої, порушеннях сну, приступах люті.

Стан провини залежить від особистих характеристик людини. Людина почуває себе перешкодою для навколишніх, винуватцем будь-якого конфлікту, сварок і невдач, схильна сприймати відносини інших членів родини до себе як звинувачуючі, що докоряють, незважаючи на те, що в дійсності вона не є такою.

Попередження подружніх конфліктів. Розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередження переростання спірних ситуацій у конфлікти (В. Владин, Д. Капустін, А. Егідес, В. Левкович, Ю. Рюріков). Більшість із них зводиться до наступного:

• намагайся не збирати помилки, образи та “гріхи”, а відразу реагуйте на них. Це виключить нагромадження негативних емоцій. Виключіть сексуальні докори, тому що вони не забуваються. Не робіть зауважень один одному в присутності інших (дітей, знайомих, гостей і т.д.).

• ніколи не узагальнюйте, навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку у конкретній ситуації.

• у сімейному житті іноді краще не знати правду, ніж будь-що намагатися встановити істину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від іншого. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням.

• конструктивність рішення подружніх конфліктів, як ніяких інших, залежить у першу чергу від уміння чоловіка і жінки розуміти, прощати та уступати. Пам’ятайте, що сімейні конфлікти локальними конфліктами. Не втягуйте в конфлікт друзів і близьких.

Лекція 7. Основи попередження конфлікту

Банальна фраза «попередити простіше, ніж вирішити» у контексті конфлікту не спрацьовує. Вона є недоречною переважно із-за двох причинах:

• не всі конфлікти треба попереджати (і не можна жити взагалі без конфлікту. На свої негативні імпульси ми повинні реагувати);

• навіть ті конфлікти, які вам необхідно попередити, дуже складно спрогнозувати, складно пророчити їх розвиток і знайти способи попередження (єдиний вірний спосіб – уникнення).

Попередження конфлікту входить у поняття керування конфліктом.

Таблиця 7.1.