4. Принципи права.

Під принципами права розуміють основні керівні ідеї, котрі характеризують зміст пра­ва, його соціальне призначення, процес виникнення, розвитку і функціонування права, правової системи

Принципи права класифікуються на загальноправові (властивості всьому пра­ву), галузеві (характерні лише для окремих галузей права) i міжгалузеві (притаманні гpyпi суміжних галузей права).

До загальноправових принцитів, до прикладу, в Україні слід віднести такі 1) принцип народовладдя; 2) принцип гуманізму; 3) принцип унітаризму в будові правової системи; 4) принцип верховенства права; 5) принцип справедливості 6) принцип законності; 7) принцип правосуддя; 8) принцип рівноправность

5. Функції права

Функції права можна розглядати у кількох площинах: загально соціальний і власне юридичній. Загально соціальні функції права називаються такими з огляду на те, що здійснюються за допомогою не лише юридичних засобів, а ширшого комплексу суспільних інститутів. Серед загально соціальних функцій, отже, в юридичній літературі виділяють такі:

1) інтегративна функція - полягає в здатності права об'єднати і упорядкувати сучасне суспільство і в його рамках стабілізувати соціальні відносини й поведінку людей; 2) селективна функція - полягає в можливості права вчиняти відбір поведінки, котра сприймається суспільством, для конкретного індивіду; 3) легітимаційна функція означає, що в сучасному суспільстві саме право виступає єдиною формою легітимації державної влади та її відносин із самим суспільством

6. Поняття форми права

Джерело права полягає у: а) соціальних, економічних, моральних і політичних умовах і обставинах, які впливають на чинні правові норми; б) волі суверена, пануючого класу;

в) органі чи державних органах, які мають нормотворчі повноваження; г) нормативно - правових актах, виданих правотворчими органами; д) нормі, що встановлює нормотворче повноваження; е) офіційній збірці правових приписів держави. Усі вищенаведені джерела права юридична наука класифікує на два види: 1) джерела права в матеріальному смислі (матеріальні джерела права); 2) джерела права в формальному смислі, які називаються "форми права". Під матеріальними джерелами права слід розуміти її, що виражає перша точка зору з вищенаведеного переліку поглядів на поняття джерел права. Джерелами права у формальному смислі є визначені форми права, де сформульовано його зміст.

7. Закон: поняття і ознаки

У більшості сучасних демократичних державах основним джерелом права є закон. Під останнім слід розуміти нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий за особливою процедурою вищим представницьким органом державної влади. Закон відрізняється від інших джерел права такими специфічними ознаками: 1) цей правовий акт завжди є нормативним, тобто містить норми права, тоді як, наприклад, підзаконні акти можуть бути і нормативними, і індивідуальними. 2) закон є наслідком правотворчої діяльності парламенту або приймається через референдум. 3) закон приймається лише в особливому порядку, який називаються законодавчим процесом. 4) закон регулює не будь-які, а лише найважливіші суспільні відносини з точки зору, звичайно, самого суспільства і держави.

Розрізняють кілька видів законів: конституції (основні закони), конституційні закони (вносять зміни до конституції, приймаються за ускладненою процедурою) i звичайні закони.