2. Відповідальність сторін за договором страхування

Договір страхування є двостороннім договором, оскільки права та обов’язки набувають обидва контрагенти – страховик і страхувальник. В свою чергу, діє- та правоздатність сторін тягне за собою обов’язок нести відповідальність за вчинені дії або бездіяльність.

Типовий договір страхування передбачає випадки відповідальності сторін та порядок розв’язання спорів, зокрема сторони несуть відповідальність згідно із законодавством у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, покладених на них умовами договору.

Цивільним кодексом України прямо передбачено (ст..992 ЦКУ) відповідальність страховика у разі несплати ним страхувальникові або іншій особі страхової виплати, в такому разі страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Отже, звідси випливає, що відповідальність сторін настає лише при відхиленні однієї із сторін від встановлених умов договору.

Відповідно до ЗУ «Про страхування» спори, що виникають в ході виконання зобов’язань, взятих відповідно до договору, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Якщо сторони при вирішення спору не дійдуть до мирного розв’язання конфлікту, то дію страхового договору може бути припинено.

Якщо вимога страхувальника достроково припинити дію договору (крім договору страхування життя) обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі ж дострокового припинення договору страхування (крім

страхування життя) за вимогою страховика у зв’язку з невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Якщо вимога страховика припинити дію договору страхування життя зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Якщо порушення істотних умов договору страхування зумовлене грубим порушенням правил страхування, то договір страхування визнається недійсним (ст..998 ЦКУ).

Відповідно до Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:

1) якщо його укладено після страхового випадку;

2) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Отже, укладення договору страхування, як і всі інші договірні зобов’язання, передбачає відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Інститут деліктоздатності виступає певним гарантом виконання страхових обов’язків як із сторони страховика, так із сторони страхувальника.