Тема 3.2. Аналіз резервів виробництва і реалізації продукції.

1. Аналіз резервів виробництва і реалізації продукції.

Реалізація продукції - це ланка зв’язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва. У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розробки виробничої програми. Тому за умов ринкової економіки показник обсягу реалізації продукції набуває першочергового випуску. Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією і може виражатися в порівнянних, планових та діючих цінах. Важливе значення для оцінки виконання планів мают також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін). Реалізованою вважається продукція, за яку надійшли кошти від покупця на рахунок підприємця-виробника. В умовах проведення передоплати продукція вважається реалізованою в міру її відван­таження покупцям, а при бартерному обміні - по надходженні товарів обміну на відповідну вартість відпущеної продукції, на яку належним чином оформлено документи. Основні завданя аналізу реалізації продукції:

1. оцінка виконання завдань з реалізації за обсягом, асортиментом, строками, якістю продукції;

2. встановлення динаміки обсягу реалізації продукції;

3. визначення впливу факторів на відхилення за обсягом реалізації;

4. розробка заходів для збільшення обсягів реалізації продукції

Основні джерела інформації для аналізу:

-бізнес-план підприємства

-оперативні плани-графіки

-звітність ф.5-ЗЕЗ»Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування»

ф.2»Звіт про фінансові результати»

-відомість 16» Рух готових виробів,їх відвантаження та реалізація»

- матеріали податкового обліку з податку на додану вартість;

- матеріали маркетингової служби підприємства, фінансового та юридичного відділів. Інформаційною базою аналізу є дані оперативного та статис­тичного обліку, відділу збуту, маркетингу, працівники якого повинні організувати контроль за виконанням договірних зобов'я­зань у розрізі окремих договорів, видів продукції, строків поставки

Одним із завдань аналізу є вивчення причин недопоставки продукції.

• невиконання завдань з випуску продукції за обсягом, асортиментом;

• порушення ритмічності виробництва;

• погіршення якості продукції, зниження її конкурентоспроможності;

• недостатньо чітка робота відділу збуту (маркетингу);

• коригування завдань з випуску та реалізації продукції;

• неузгодженість роботи окремих цехів та підрозділів;

• відсутність добре налагодженої системи обліку, контролю й аналізу та ін.

За результатами аналізу розробляють заходи щодо безумовного виконання договірних зобов'язань.

Самостійна робота №10

Тема: Аналіз трудомісткості продукції

1.Поняття трудомісткості

2.Аналіз трудомісткості продукції .

1.Поняття трудомісткості. Трудомісткість продук­ції — показник, що характеризує затрати робочого часу на виро­бництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

В економічному аналізі є два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість — це загальні витрати людино-годин на продук­цію (на один виріб, на одну тисячу гривень товарної продукції). Технологічна трудомісткість — це витрати нормованого робочого часу основних робітників-відрядників на виробництво продукції.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці іс­нує обернено пропорційний зв'язок — за зниження трудомістко­сті продуктивність праці зростає, і навпаки

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників.

Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають по­стійного впливу інтенсивних факторів. Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм ви­робітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну й енергетичну озброєність праці; механіза­цію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження про­гресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів та поку­пних напівфабрикатів; поліпшення якості структури, асортименту продукції; удосконалення організації виробництва й управління.

2.Аналіз трудомісткості продукції . У процесі економічного аналізу трудомісткості вивчається її ди­наміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці.

Оскільки між трудомісткістю (ТМ) і продуктивністю праці іс­нує зворотний зв'язок, можна визначити темп зростання серед­ньогодинного виробітку (ГВ):

Зниження або підвищення середнього рівня питомої трудоміс­ткості може відбутися за рахунок зміни її рівня щодо окремих видів продукції та зміни структури виробництва. Для того, щоб визначити середній рівень трудомісткості, скористуємося розра­хунками на основі методу ланцюгових підстановок:

середній рівень питомої трудомісткості за планом, фактично і за планом, перерахованим на факти­чний випуск товарної продукції;

— зміна рівня трудомісткості за окремими видами продукції і структури виробництва

Суттєвий вплив на рівень і динаміку трудомісткості справ­ляє застосування комплектуючих виробів і покупних напівфа­брикатів. Збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів забезпечує зниження трудомісткості продукції.

Використовуючи дані розрахуємо вплив зміни питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих

Виробів на трудомісткість продукції за формулою

— питома вага покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у товарній продукції за планом і фактично.

Вплив зміни рівня механізації виробництва кожного виду ро­біт на відхилення фактичної трудомісткості від планової можна розрахувати за формулою:

— нормативна трудомісткість механізованих і ручних робіт.

- питома вага виробництва продукції за планом і фактично, %

Для всебічного аналізу виконання плану з трудомісткості про­дукції необхідно проаналізувати виконання норм виробітку робі-тниками-відрядниками індивідуально, за групами і в середньому на підприємстві.

Рівень виконання норм виробітку визначається як відношення нормованого часу до фактично витраченого щодо окремих робіт робітників основного й допоміжного виробництва.

Причини невиконання норм виробітку одними робітниками і способи досягнення високих результатів іншими виявляють на основі матеріалів хронометражних спостережень, узагальнених фото- і самофотографій робочого дня, аналізу первинних докумен­тів на доплату, причин і характеру понадурочних робіт, матеріалів перегляду норм на робочих місцях, у дільницях, бригадах, цехах.

Самостійна робота № 11

Тема Аналіз матеріальних ресурсів

1.Програма та методи матеріальних ресурсів

2.Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

3.Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів

1 Програма та методи матеріальних ресурсів. Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто законів попиту і пропозиції та конкурентної бороть­би, примушують українські підприємства швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необгрунтованого ри­зику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних ресурсів. Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з'являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кі­нцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальни­ми ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства. У загальному русі матеріалів за стадіями виробничого процесу матеріальні ресурси слід класифікувати як запаси предметів праці, що вже придбані, але ще не брали участі у виробництві продукції. Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати за­паси предметів праці, які включають сировину, основні матеріа­ли, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслу­говування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства. Нині підприємство самостійно повинно визначати доцільність створення різних виробничих запасів і, оцінюючи структуру попиту і пропозиції щодо окремих груп матеріалів у поточному періоді, придбавати матеріальні ресурси. Джерелами надходження матеріальних ресурсів можуть бути товарно-сиро­винні біржі, інші підприємства, а також власне виробництво та використання відходів. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку підпри­ємств, організацій та установ, об'єктами аналізу матеріальних ресурсів є надходження та використання цінностей, які обліко­вуються на синтетичному рахунку 20: сировина та матеріали, по­купні напівфабрикати та комплектуючі, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, що їх передано в пере­робку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського при­значення, інші матеріали. В аналізі матеріальних ресурсів велике значення має визна­чення межі, далі якої не треба дрібнити дослідження цілого з тим, щоб не було втрачено його специфіки. У зв'язку з цим, межа ана­лізу ефективного використання матеріальних ресурсів звичайно визначається його цілями й завданнями, а програма та зміст ана­лізу — особливостями досліджуваного об'єкта та його цільовою орієнтацією.

Цілі аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягають в одержанні найбільш інформативних ключових пара­метрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підпри­ємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефектив­ності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефектив­ності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації. Формування завдань є базовим структурним елементом мето­дики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів. Для досягнення поставлених цілей аналізу необхідно розв'язати комплекс таких завдань:

1. Вивчення строків, умов поставок та порядку розрахунку обсягів матеріальних ресурсів за укладеними договорами, оцінка обґрунтованості та ефективності формування портфеля замов­лень на матеріальні ресурси.

2. Визначення характеру складських запасів, оцінка руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці.

3. Систематизація факторів, які зумовили відхилення фактич­них показників використання матеріальних ресурсів від прогно­зованих у звітному та в попередніх періодах.

4. Моделювання взаємозв'язків між обсягами випуску проду­кції та матеріаломісткістю, матеріаловіддачею, іншими фактор­ними показниками.

5. Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ре­сурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості та матеріаловідачі.

Важливу роль у забезпеченні дійовості аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів мають зміст та якість інфо­рмаційної бази аналітичних досліджень. Для розв'язання поставлених завдань використовується планова, облікова та нормативно-довідкова інформація. Джерелами інформації для аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є такі дані:

• планові дані, які використовуються для аналізу постачання підприємства матеріальними цінностями: плановані обсяги запасів та обсяги надходження (портфель замовлень), договори, угоди, контракти на постачання сировини та матеріалів;

• облікові дані, які використовуються:

а) для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запа­сами, тобто всі дані документів складського, синтетичного й оперативного обліку;

б) для аналізу використання матеріальних ресурсів, тобто данні зі звітності про матеріальні витрати на виробництво, віднесені та собівартість товарної продукції;

в нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську ді­яльність, а саме: Закон України «Про бухгалтерський облік та фі­нансову звітність в Україні», положення (стандарти) бухгалтер­ського обліку в Україні; господарсько-правові документи; технічна й технологічна документація; інформація, отримана в ході маркетингових досліджень тощо.

Як структурний елемент методики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів виступають також способи ана­літичного дослідження — логічні, математичні та евристичні.

Логічні способи використовуються для аналізу стану складських запасів, оцінки руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці, відхилень фактичних показників використання матеріальних ресурсів від прогнозованих у звітному та в попередніх періодах на базі арифметичних розрахунків (порівняння, групування, спосіб абсолютних, відносних та середніх величин, балансової погодженості); встановлення взаємозв'язків між обсягом випуску продукції, матеріаломісткістю, матеріаловіддачею, іншими факторними показниками (моде­лювання); кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості та матеріаловіддаччі (деталізація факторів, елімінування). Організація аналітичної роботи визначається складом та тех­нічним рівнем апарату управління. Ефективність управління ма­теріальними ресурсами залежить від координації зусиль трьох основних функціональних служб підприємства: маркетингу, ме­неджменту та бухгалтерії.

2.Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами. Дія еко­номічних законів у ринковій системі господарювання потребує докорінної зміни чинної за умов централізовано керованої еко­номіки системи постачання підприємствам сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо та змушує підприємства розширю­вати зону вибору контрагентів сировинного ринку. Брак держав­них дотацій потребує від підприємств самостійної організації ма­теріально-технічного постачання, самостійного розрахунку потре­би в матеріальних ресурсах та оцінювання стану складських за­пасів, а відтак — і формування відповідного портфеля замовлень на матеріальні ресурси. Кожне підприємство в рамках аналізу матеріальних ресурсів повинно контролювати рівень запасів, маючи на увазі подвійну ціль: знизити витрати на зберігання й управління запасами та зменшити обсяг законсервованих коштів. Світовий досвід довів, що процедури контролю матеріальних запасів є оперативними й мають базуватися на таких принципах управління:

«замовляти тільки те, що потрібно підприємству, не споку­шаючись на заманливі пропозиції;

• мати мінімальний рівень запасів, який відповідає обсягу про­дажу і термінам можливого поповнення запасів;

• зберігати запаси за допомогою конкретної системи складу­вання та використовувати їх у міру надходження;

• чітко і правильно маркувати запаси;

• дотримуватись встановлених правил розвантаження та скла­дування матеріалів, перевіряти їх кількість та стан перед підпи­санням відповідних документів. Методика розрахунку потреби підприємства в матеріальних ре­сурсах передбачає застосування норм витрат матеріалів (у натура­льних вимірниках), а також розрахунку мінімального рівня запасу. За умов централізованого планування й управління підприєм­ством скрізь панували єдині норми і нормативи, а планування виробництва «від досягнутого» не стимулювало підприємство до пошуку й виявлення резервів збільшення виробництва, зниження витрат. Наслідком цього ставали норми й нормативи, які не відо­бражали реальних виробничих можливостей підприємства, і дис­кредитували позитивну ідею нормативного методу обліку витрат. Нормативні витрати на одиницю продукції, послугу та на ви­значений обсяг випуску продукції є ключовим елементом у сис­темі управління й аналізу матеріальних запасів. Вони встанов­люються з метою визначення умов діяльності і служать основою для порівняння фактичних витрат. Загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах роз­раховується в натуральних показниках у розрізі їх «-видів, необхідних для виготовлення -видів продукції та у розрізі -ВИДІВ ді­яльності. Для розрахунку загальної потреби підприємства в п-виді матеріалу використовують формулу:

Загальна потреба в матеріалі береться за показник планової по­треби. Розрахувавши потребу в матеріальних ресурсах, необхідно проаналізувати забезпеченість потреби джерелами покриття. Аналіз забезпеченості потреби підприємства джерелами по­криття є першим етапом дослідження матеріальних ресурсів. Та­кий аналіз забезпечує ритмічну роботу підприємства та його фі­нансову стійкість; саме з нього починається аналіз забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами взагалі. Значна питома вага в сумі джерел покриття потреб підприємс­тва в матеріальних ресурсах припадає на зовнішні джерела: над­ходження від постачальників за укладеними договорами. Порт­фель замовлень на матеріальні ресурси формується за рахунок зовнішніх джерел надходження. Аналіз обґрунтованості та ефек­тивності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси є другим етапом дослідження. На цьому етапі:

• оцінюються та перевіряються залишки матеріалів на початок та кінець планового періоду з урахуванням нормативного запасу та прогнозованих обсягів виробництва на майбутній період;

• визначається рівень забезпеченості підприємства наявними матеріальними запасами для дальшого планування обсягу замов­лення та організації контролю за їх витрачанням.

Наявні матеріальні запаси мають задовольняти виробничі по­треби підприємства (П^п) на період інтервалів між поставками (Г). Забезпеченість матеріальними запасами визначається у днях та розраховується за формулою

У процесі аналізу забезпеченості перевіряється відповідність фактичного розміру запасів плановій потребі. Для цього на осно­ві даних про фактичну наявність матеріалів у натуральних оди­ницях, інтервали надходження та їх середньодобове споживання розраховують фактичну забезпеченість у днях та порівнюють її з нормативною потребою.

Таке порівняння дає можливість визначити стан запасів у днях для кожного виду матеріалу. Стан матеріальних запасів у бага­тьох випадках визначає фінансовий стан підприємства Аналіз зайвих і залежалих матеріальних цінностей допомагає виявити причини виникнення наднормативних запасів і невико-ристовуваних цінностей. Аналіз причин проводиться для опра­цювання заходів, які запобігатимуть утворенню й накопиченню наднормативних запасів, а також допомагатимуть залученню їх у господарський оборот і реалізації заінтересованим покупцям.Одержати інформацію про надлишки матеріальних цінностей можна з карток складського обліку або з їх автоматизованого ва­ріанта. Для цього порівнюють залишок запасу на кінець періоду, що аналізується, і витрати матеріального ресурсу за цей період.

Якщо залишок запасу на кінець періоду, що аналізується, перевищує витрати матеріальних ресурсів за цей період, то це свідчить про те, що за збереження темпів витрат, запасів ви­стачить більше, ніж на наступний період. Отже, картка склад­ського обліку дає можливість оцінити величину надлишку да­ного виду запасів.

Незабезпеченість підприємства матеріальними ресурсами мо­же залежати від недостач та псування матеріальних цінностей. Якщо це явище має місце, треба вивчити його причини, устано­вити конкретних винуватців для стягнення з них компенсації за спричинену шкоду.

Головним фактором, що впливає на забезпеченість підприємс­тва матеріальними ресурсами, є виконання постачальниками укладених договорів на поставку матеріалів. Аналіз ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси перед­бачає оцінку виконання укладених договорів на поставку матері­алів та розрахунок забезпечення потреб цими договорами.

Аналіз забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах та ви­конання укладених договорів проводиться порівнюванням фак­тичного надходження (в натуральному виразі) з плановою потре­бою за кожною номенклатурною позицією матеріальних ресурсів у цілому і за кожним постачальником. За виникнення відхилень виявляють причину та розраховують вплив відхилень на обсяг виробництва продукції.

У процесі аналізу визначають обсяги та асортимент партій, що постачаються; якість отриманих від постачальників матеріалів; відстань і тривалість транспортування матеріальних ресурсів; те­рміни та ритмічність поставок.

Для аналізу недопоставок матеріалів необхідно порівняти фа­ктичний і бажаний портфелі договорів поставок на матеріальні ресурси. Негативний вплив фактора недопоставок матеріалів на зміну випуску продукції вимірюється порівнюванням кількості недопоставленого п-виду матеріалів з нормою його витрачання на одиницю продукції. Особливу увагу слід звернути на виконання договорів поста­вок щодо асортименту. За порушення асортименту матеріалів, що надходять, утворюються перевитрати матеріалів, пов'язані з до­робкою або заміною одного матеріалу іншим.

Аналіз ефективності формування портфеля договорів поста­вок на матеріали передбачає оцінку виконання договірних зо­бов'язань за передбаченим асортиментом з допомогою розрахун­ку коефіцієнта асортиментності, тобто співвідношення фактич­ного надходження матеріалів, що не перевищує обумовленого договором, та обсягу договірних зобов'язань. Якість отриманих від постачальників матеріалів визначає рі­вень ефективності портфеля договорів поставок на матеріальні ресурси. У процесі аналізу обов'язково перевіряється відповід­ність матеріалів стандартам і технічним умовам та розраховуєть­ся коефіцієнт рекламацій, тобто претензій постачальникам за по­ставку недоброякісних матеріалів. Низька якість сировини й матеріалів є причиною утворення надпланових відходів, що зав­жди призводить до зменшення обсягу випуску продукції.

Негативний вплив на зміну обсягу випуску продукції справ­ляють також неритмічні поставки сировини та матеріалів. Рівно­мірне та синхронне надходження матеріалів від постачальників є головною умовою ритмічної роботи підприємства. У ході аналізу встановлюється відповідність дати надходження окремих партій кожного виду матеріалів договірним термінам, а також відповід­ність періодів надходження окремих видів матеріалів часу їх ви­робничого споживання.

Аналіз ритмічності поставок матеріалів передбачає також і розрахунок впливу порушень термінів надходження матеріалів на випуск і реалізацію продукції та з'ясовування, чи пред'явлено претензії постачальнику.

3.Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів. Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів існує певна система техніко-економічних показників. Ці показ­ники є диференційованими залежно від особливостей виробницт­ва та окремих видів предметів праці. У загальному випадку всі ці показники відображають рівень та суму матеріальних витрат, а не суму матеріальних ресурсів. Вони показують вартість матеріальних ресурсів, використаних на виробництво продукції, а рівень їх витрачання — питому вагу матеріальних витрат у вартості виробленої продукції. Нормативні витрати матеріальних ресурсів на одиницю про­дукції, на певну послугу на та певний обсяг випуску продукції є ключовим елементом у системі управління й аналізу використан­ня матеріальних запасів, бо тільки порівняно з ними підприємст­во може визначити ефективність і доцільність фактичних витрат. Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів як­найтісніше пов'язаний з дослідженням рівня витрачання матеріа­льних ресурсів. Отже, завданням аналізу є пошук джерел еконо­мії цих ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції.

Матеріаломісткість продукції є вартісним показником, який відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кож­ну гривню товарної продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції:

Матеріаловіддача продукції (зворотний показник до показ­ника матеріаломісткості) характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів та розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат:

де Мв — матеріаловіддача продукції, грн.

Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції, що відображає рівень ви­користання матеріальних ресурсів на окремий г'-вид продукції і розраховується як відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий /-вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду.

Також у ході аналізу необхідно приділити увагу питомій вазі матеріальних витрат у собівартості продукції, яка характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції та розраховується як відношення суми матеріальню витрат до повної собівартості продукції. У процесі виробничої діяльності завжди виникають відхилен­ня фактичних показників від планових. Коефіцієнт споживання матеріалів відображає рівень ефективності фактичного витрачан­ня матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм. Розрахунок цього коефіціє­нта потребує перерахунку планової суми матеріальних витрат на фактичний обсяг виробництва. Цей коефіцієнт обчислюється як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, пере­рахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути не більшим за 1. Відповідно до завдань аналізу ефективного використання ма­теріальних ресурсів можна розрахувати й часткові показники ма­теріаломісткості, які характеризують рівень використання окре­мих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливо місткість, сировинномісткість, енергоємність тощо). Такі розрахунки проводяться службою виробничого менеджменту. Для оцінки ефективності використання матеріальних ресур­сів на підприємстві необхідно також розраховувати такі показ­ники:

• швидкість обороту матеріальних запасів, який обчислюється діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому виразі на середнє добове споживання в цьому самому періоді:

Слід підкреслити, що в чисельнику зазначається не обсяг реа­лізації продукції, а обсяг випуску, тому що він показує реальну вартість запасів протягом періоду, що розглядається. • термін зберігання запасів, який дорівнює відношенню кален­дарної кількості днів у періоді, що розглядається, до оборотності матеріальних цінностей:

де Тз — термін зберігання матеріальних запасів, днів;

Т — тривалість періоду, днів;

R. — оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів за даними показниками проводиться службою фінансового мене­джменту або бухгалтерією (аналітичним відділом) і полягає у встановленні тенденцій зміни швидкості обороту запасів за ви­значений період, зміни оборотності та зміни термінів зберігання з метою виявлення факторів, що спричинили негативний вплив, та розробки заходів щодо використання виявлених резервів. Якщо в процесі аналізу виявилося, що терміни обороту виро­бничих запасів зросли, тобто з'явилася тенденція зменшення об­сягів виробництва, то необхідно приймати рішення про скоро­чення надходжень матеріальних ресурсів. Співвідношення між обсягом виробництва та реалізації продукції і величиною матері­альних запасів на кожному підприємстві є різним. Це залежить від характеру комерційної діяльності і цілей підприємства. Розрахувавши відповідні відхилення, вивчають їх причини, що, як правило, найбільше цікавлять керівників підприємства. У рамках управлінського обліку та аналізу важливими є тільки від­хилення від нормативних (планових) витрат. Наступним етапом аналізу ефективного використання матері­альних ресурсів є моделювання причинно-наслідкових зв'язків між показниками матеріальних витрат та вартістю виготовленої продукції з метою виявлення відхилень фактичних витрат від но­рмативних та факторів, що впливають на величину цих відхи­лень, а також на зміну обсягу виробництва. Розрахунок нормативної матеріаломісткості передбачає вико­ристання планових показників:

Способом дедукції встановлюємо, що матеріаломісткість про­дукції залежить від суми матеріальних витрат та обсягу товарної продукції. При цьому визначаємо, що зміна суми матеріальних витрат є наслідком дії таких причин, як зміна обсягу виробленої продукції та її структури (К), зміна норм витрачання матеріалів на одиницю продукції (Рⁿ), а також зміна ціни одиниці матеріалу (Цⁿ). У свою чергу, зміна обсягу товарної продукції залежить від кількості одиниць виробленої продукції, її структури (К) та рівня відпускних цін на продукцію (Цт). Отже, на зміну матеріаломісткості може вплинути кожний з цих факторів або їх сукупність. Для розрахунку впливу факторів планові показники матеріальних витрат та вартості товарної про­дукції перераховуються на фактичні, а саме: а) для визначення впливу зміни структури асортименту і, як наслідок, зміни обсягу продукції проводять умовний розрахунок за формулою (1), але замість планового К беруть фактичний об­сяг випуску (Кф):

Такий розрахунок показує, яким був би рівень матеріаломіст­кості, коли б за фактичного обсягу випуску збереглися всі плано­ві показники, тобто Мм₁ — це планована матеріаломісткість, пе­рерахована на фактичний обсяг виробництва;

б) для визначення впливу зміни норм витрачання матеріалів (або зміни матеріаломісткості окремих виробів) проводиться умовний розрахунок за формулою, у яку підставляють фактичну норму витрачання матеріалів, елімінуючи при цьому вплив попе­реднього фактора (К):

Цей розрахунок показує, яким був би рівень матеріаломістко­сті за фактичного обсягу виробництва та фактичного витрачання матеріалів, але за планових цін на матеріали та продукцію.

Самостійна робота №12

Тема: Аналіз ефективності використання основних фондів

1.Значення,завдання та джерела інформації

1.Значення,завдання та джерела інформації. Вироб­ничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та їх використання. Основні фонди (засоби) — це матеріальні активи які підприємство утримує для використання їх у процесі виро­бництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів пере­вищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалі­шим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефектив­ного використання основних виробничих фондів.

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом три­валого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в неви­робничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі скла­дом основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих ос­новних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.

Вивчаючи зміну структури основних фондів у вартісному ви­разі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася — за рахунок змі­ни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та ін­ших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порів­няти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбу­ваються виробничі процеси.

Вивчаючи стан основних фондів, визначають також і забезпе­чення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують поту­жність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає ви­робничій програмі підприємства.

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліп­шенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню про­дуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продук­ції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основ­них виробничих фондів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідно­ сті величини, складу та технічного рівня фондів виробничій про­ грамі підприємства;

б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього

в) установлення належної комплектності наявного парку об­ ладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

є) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприєм­ства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємс­тва»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт під­приємства (об'єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про на­явність та рух основних фондів, амортизацію (знос)». І£рім названих джерел інформації, для аналізу використову­ються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, ін­вентарні картки обліку основних засобів тощо. Основні напрями аналізу використання основних фондів та послідовність його проведення показано на рис. 13.2. Аналіз складу, динаміки, структури і технічного стану ос­новних фондів. Аналіз основних фондів починають із визначен­ня забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних фон­дів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація. Велике аналітичне значення мають показники структури ос­новних фондів. Насамперед аналізують розподіл основних фон­дів підприємства на основні виробничі фонди головного виду ді­яльності, основні виробничі фонди інших видів діяльності (на­приклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і фонди невиробничого призначення.

Основні виробничі фонди головного виду діяльності є такою частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений про­дукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. По­новлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення. Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Усі основні фонди (засоби) підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них уста­новлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

• перша група — будівлі, споруди, передавальні пристрої; друга група — автомобільний транспорт, меблі, офісне об­ ладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнан­ня для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації; третя група — машини, устаткування і будь-які інші ос­ новні засоби, що не входять до першої і другої груп. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транс­портні засоби). Основні промислово-виробничі фонди безпосе­редньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають най­більшу питому вагу. Наявність, рух та динаміку основних фондів можна простежи­ти, склавши таблицю за зразком табл. 13.18. Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних фондів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин і об­ладнання — темпи зростання інших видів активної частини осно­вних фондів. Методом порівняння звітних даних у таблиці 13.18 (складеної за формою 11), які показують вартість основних фондів на поча­ток і кінець планового періоду, проводять аналіз основних фон­дів. Відношенням окремих видів основних фондів до загальної вартості визначається їх структура. Порівнюванням структури основних фондів на початок і кінець звітного періоду можна ви­явити динаміку її змін і відхилень. Так, за даними таблиці 13.18 вартість основних фондів на під­приємстві зросла на 130 тис. грн. (2081 - 1951), або на 7%, у тому числі основних виробничих фондів — на 160 тис. грн. (1981 --1821), або на 9%. Збільшилась частка основних виробничих фон­дів у загальній кількості на 2,6% і відповідно зменшилась частка невиробничих фондів (наприклад, відбулася приватизація житло­вого фонду), а також значно збільшилась питома вага активної частини фондів (від 48,84% до 53,0%). Аналіз складу і структури основних виробничих фондів забез­печить керівництво підприємства інформацією про склад основ­них фондів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних фондів за група­ми. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найбільш активної частини основних фондів, а також визначити міру впливу цих змін на по­казники використання основних фондів. Постійно змінюється і обсяг основних фондів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації.

Самостійна робота № 13