- •Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Основи теорії транспортних процесів і систем»
- •1 Оптимізація технічних та технологічних параметрів підсистеми розформування сортувальної станції (Задача 1)
- •1.2 Практичне заняття № 1 Розрахунок інтервалів прибуття поїздів та кількості поїздів, що прибувають у парк за 1 годину
- •1.3 Практичне заняття № 2 Розрахунок параметрiв розподілення інтервалів прибуття поїздів
- •1.4 Практичне заняття № 3 Визначення закону розподілення інтервалів прибуття поїздів
- •1.5 Практичне заняття № 4 Визначення параметрів та закону розподілення кількості поїздів, що прибувають на станцію за одну годину
- •1.6 Практичне заняття № 5 Визначення параметрiв тривалості обслуговування составів у парку прийому
- •1.6.1 Розрахунок параметрів розподілу кількості вагонів у складі поїзда
- •1.6.2 Практичне заняття № 6 Розрахунок параметрів тривалості обслуговування составів
- •1.7 Практичне заняття № 7 Визначення параметрiв процесу розформування составів
- •1.7.1 Розрахунок тривалості елементів технологічного процесу розформування составів на гірці
- •1.7.2 Розрахунок показників фази розформування
- •1.8 Практичне заняття № 8 Розрахунок показників функціонування підсистеми розформування
- •1.8.2 Практичне заняття № 9 Розрахунок показників підсистеми розформування по варіантам її технічного оснащення
- •1.8.3 Практичне заняття № 10 Техніко-економічне порівняння варіантів та визначення ефективного оснащення підсистеми розформування
1.5 Практичне заняття № 4 Визначення параметрів та закону розподілення кількості поїздів, що прибувають на станцію за одну годину
Вхідний потік вимог на транспортний об’єкт може бути описаний з використанням як інтервалів між поїздами, так і кількості подій за одиницю часу.
Кількість поїздів, що прибувають на станцію за одну годину аі (див. табл. 1.1), є випадковою величиною, причому дискретного типу, тому що може приймати тільки додатні цілі значення.
Для розрахунку параметрів розподілення величини а складається статистичний ряд (див. табл. 1.7), кожен розряд якого має відповідне конкретне значення аі. За даними варіаційного ряду (див. табл. 1.1) визначаються і наводяться у табл. 1.7: кількість спостережень у кожному розряді Ка, їх загальна кількість Ка, статистична ймовірність окремого значення випадкової величини
.
Таблиця 1.7
№№ розрядів |
аі, поїздів/год |
Ка |
Ва |
аіВa |
аі2Вa |
|||
1 |
0 |
1 |
0,023 |
0 |
0 |
|||
2 |
1 |
8 |
0,186 |
0,186 |
0,186 |
|||
3 |
2 |
15 |
0,349 |
0,698 |
1,396 |
|||
4 |
3 |
13 |
0,303 |
0,909 |
2,727 |
|||
5 |
4 |
5 |
0,116 |
0,464 |
1,856 |
|||
6 |
5 і більше |
1 |
0,023 |
0,115 |
0,575 |
|||
|
Всього |
|
43 |
1,000 |
2,372 |
6,740 |
За даними статистичного ряду виконуються розрахунки параметрів розподілення випадкової величини а.
Середнє статистичне значення поїзда/год.
За змістом М[а] є інтенсивністю вхідного потоку поїздів, яка в перерахунку на хвилину становить
поїзда/хв.
Остання з достатньою точністю збігається з розрахованим у п. 1.2 значенням =0,038, яке було отримане з використанням інтервалів прибуття поїздів. При суттєвих розходженнях потрібно перевірити розрахунки М[а].
Статистична дисперсія
(поїзда/год)2.
Середньоквадратичне відхилення
поїзда/год.
Коефіцієнт варіації .
За даними статистичного ряду будується багатокутник статистичного розподілення ймовірностей Ва випадкової величини а (див. рис. 1.3). Слід мати на увазі, що для випадкових величин дискретного типу ймовірності існують тільки в окремих точках, які відповідають можливим значенням величини а. Проміжні значення величини а не існують, отже ймовірності у проміжках дорівнюють нулю.
Для опису розподілення випадкових величин дискретного типу використовують біноміальний, Пуассона та інші [1], [2] закони.
Рис. 1.3. Багатокутники розподілу випадкової величини кількості поїздів, що прибувають на станцію за одну годину.
Висунемо гіпотезу про розподіл величини а за законом Пуассона. Для цього закону ймовірність того, що за час t відбудеться а подій, визначається формулою:
. (17)
Зважаючи на те, що t=1 год, а =M[a] отримаємо
. (18)
За допомогою формули (18) при =2,372 поїзда/год і e- = e-2,372 = 0,093 виконуються розрахунки Ра, результати яких наводяться в табл. 1.8.
Таблиця 1.8
а, поїздів/год |
а |
а! |
Ра |
Ва |
|
0 |
1,000 |
1 |
0,093 |
0,023 |
0,0527 |
1 |
2,372 |
1 |
0,221 |
0,186 |
0,0055 |
2 |
5,626 |
2 |
0,262 |
0,349 |
0,0289 |
3 |
13,346 |
6 |
0,207 |
0,303 |
0,0445 |
4 |
31,656 |
24 |
0,123 |
0,116 |
0,0004 |
5 і більше |
– |
– |
0,094 |
0,023 |
0,0536 |
|
Всього |
|
1,000 |
1,000 |
0,1856 |
У табл. 1.8 ймовірність Р5=0,094 розрахована як .
Згідно з отриманими даними Ра (див. табл. 1.8) на рис. 1.3 побудовано багатокутник розподілу величини а за законом Пуассона.
Для оцінки міри розходження теоретичного і статистичного розподілень визначається критерій Пірсона (9), для чого у кожному рядку табл. 1.8 розраховуються елементи та їх сума, яка становить =0,1856.
При загальній кількості спостережень К=43 (див. табл. 1.7) критерій 2=43 0,1856 = 7,9809.
Для оцінки 2 визначаються:
-
кількість розрядів статистичного ряду с = 6 (див. табл. 1.7);
-
кількість зв’язків S = 1 (один параметр );
-
кількість ступенів свободи r = 6 – 1 – 1 = 4;
-
табличне значення 2 при Р=0,1 і r = 4 дорівнює =7,78.
Таким чином, (2 = 7,9808) > (=7,78) і гіпотеза про розподіл величини а за законом Пуассона не узгоджується. Отже величина а має інший закон розподілу, визначення якого в умовах практичних робіт не передбачається.
У подальших розрахунках характер вхідного потоку приймається виходячи зі встановленого закону розподілу інтервалів між поїздами (див. п. 1.4).