Основні типи людей, яким найбільше загрожує стрес

Переміни ставлення до речей, що тебе

хвилюють,і ти будеш поза небезпек-

від них.

М.Аврелій

Розглянемо спектр якостей особистостей, особливо несприятливих у плані негативної дії стресів.

Що найбільше впливає на людину, загрожує безпеці її життєдіяльності?

До суттєвих змін у нормальному функціонуванні організму людини призводять: ущемлення почуття гідності, егоцентричність (егоїзм), звуження інтересів; тенденція до фанатизму, коли людина агресивно відхиляє будь – які думки, що суперечать її поглядам; невідповідальність домагань можливостям, коли людина, не жаліючи себе, рветься до недосяжного; постійно демонстрація свого «суперменства», особливо якщо природно його немає; істероїдність, коли все «на підриві» та ін. Результат усього названого – вимотуюча незадоволеність своїм положенням. І тоді стрес вже за дверима, уже переступає поріг.

Отже, стреси, насамперед, загрожують таким типам людей:

Гіперсоціальному, тобто надмірно «правильному», коли людина «святіша за Папу Римського»,- надто відповідальному і сумлінному, надто вибагливому до себе, орієнтованому насамперед на досягнення соціального успіху, здійснення кар’єри.

Максималісту, коли людина бачить у всьому кривду, несправедливість, дискримінацію, протекціонізм, постійно живе в конфлікті з усім світом, граючи роль «непримиренного борця за правду і справедливість», надриваючись у цій боротьбі, опиняючись врешті – решт у повній самотності, коли «умру, але доможуся правди!»

14

Ригідному – прямолінійному, настирному, безкомпромісному, коли є тільки біле або тільки чорне, тільки «так» або тільки «ні»; коли претензії, завищенні і навіть нереальні, повинні здійснюватись за будь – яку ціну, коли «перемога або смерть!»

Слабкому – низькоадаптивному, коли вроджені або набуті в процесі життя психофізичні можливості низькі, і пристосування до реалій життя ускладнено. Поняття «слабкий» часто є категорією не лише фізичною, а й психічною та соціальною. Слабкою людина стає тільки тоді, коли вона погоджується бути нею. Установка «я слабкий» спроможна призвести до слабкості сильного від народження. Установка «я сильний», підкріплена мудрістю і завзятими зусиллями по подоланню слабкого в собі, спроможна зробити слабкого від народження сильним.

Для тривожно – недовірливого – недовірливого характерне постійне почуття страху, а, страх знесилює організм. Тривожно – недовірливий – депресивний, а депресія душі призводить до депресії тіла, життєвих сил. Така людина може тисячу разів говорити собі: «я здорова», але здоровою себе не відчуває. Один раз подумавши: « я хвора», Вона дійсно занедужає. Така людина хвора вже тому, що страждає від страху. Вона не помічає навколо себе здорових і довголітніх, а бачать тільки хвороби і хворих, тільки тих , хто вмирає передчасно. «Заворожена» цими явищами, часто вона й сама хворіє постійно.

Волюнтаристу, що, як правило, залишає життя на «потім». Він іде до успіху в справах, у вас виникає творчості, вважаючи, винагородить себе «потім», але дуже часто «потім» для нього не наступає і він проходить до «розбитого корита» - хвороб, розчарування, і невдоволеності, коли виявляється, що головне в цьому житті: любов, сім’я, друзі та інше, що складає людське щастя, - утрачено, як, втім, безповоротно втрачено і здоров’я.

Проблема волюнтаризму багато в чому повчальна, є прикладом самоствердження за будь-яку ціну і найбільше ціною диктату розуму над організмом, ціною ігнорування здоров’я.

Ауто агресивному, для якого характерний сплав болісного почуття неспроможності, що пом’якшується психологічним захистом, і однієї фанатичної, над цінної ідеї при придушеному інстинкті самозбереження. Таку людину постійно мучить ущемлене почуття гідності.

Авто агресивність – дорога в нікуди, вірніше, до передчасного й марного кінця. Тому людині необхідно розібратися у своїх думках, характері. Бо потрібна, хоча і важка, твереза й об’єктивна оцінка власного Я, пройденого життєвого шляху і за необхідності – переорієнтація свого Я.

Розум спроможний допомогти людині стати на шлях здоров’я, любові до життя. Ніхто не зробить цього краще, ніж сама людина, розібравшись у собі.

Цікавий експеримент, у якому визначався зв'язок захворювань із характером людини, провели в 60-х роках в одному з американських університетів. 150

студентам-медикам були роздані анкети з питаннями, які мали виявити рису характеру і особливо спроможність сердитися й дратуватися.

Через чверть століття вчені виявили, що з веселих і добродушних лікарів, які брали участь в експерименті, тільки 2% до цього часу померли, а з дратівливих, лютих – 14%. Приблизно те саме показав і досвід із юристами: 4% смертей серед тих, хто приймає життя легко, і 20% - серед людей, сердитих на життя.

Таким чином, кількісно визначений зв'язок негативних почуттів і здоров’я людини.

Отже, кожному педагогу варто знати, кому в першу чергу загрожує стрес, щоб змінюючись як особистість, звільняючись від усіх тих рис і особливостей, що прямою дорогою ведуть до стресів, вчасно зупинитися на шляху просування хвороби.