4. Митно-тарифна політика Європейського Союзу

Кожен етап економічної інтеграції, який проходили країни Європейського Союзу, визначався певними змінами, характерними для даного періоду. В зоні вільної торгівлі кожна країна зі своїми партнерами взаємно має скасовувати митні збори, проте зберігати право самостійно встановлювати митні тарифи на товари, які надходять з інших країн. В митному союзі країни скасовують мито між собою, узгоджують однакову ставку митного збору єдиний зовнішній тариф на всі товари, які надходять зза кордону союзу незалежно від їх походження. Звернувшись до історичних процесів, які відбувалися в Європейському Союзі, слід відмітити, що не всі країни вільно відмовлялися від митних стягнень. Проте, Римська угода, яка передбачала скасування квот і митних тарифів, прагнула запровадити чотири типу свободи ЄС. А саме для досягнення першої свободи слід скасувати захисні тарифи; друга свобода вільний рух капіталу; третя робоча сила;четверта свобода надання послуг в усьому Європейському Співтоваристві.

Незважаючи на прогрес митно-тарифної діяльності Європейського Союзу, певні обмеження залишаються. Більшість з них пояснюється тим, що країни члени Європейського Союзу зберігають власні акцизні збори і продовжують застосовувати різні ставки ПДВ форми непрямого оподаткування. На сьогодні питання оподаткування залишається відкритим. Наприклад, Великобританія відрізняється від інших держав членів, бо в країні не стягуються податки на такі товари як дитяче взуття, харчові продукти, книги, газети, в той час як в інших країнах ставка ПДВ коливається від 5% до 33% [66].

Існують також розбіжності в акцизних зборах, особливо між Сполученим Королівством і Францією, які пояснюються як економічними так і соціальними, етнічними аспектами.

Зовнішньоторговельна політика Європейського Союзу спрямована на лібералізацію експорту й імпорту, поступове зменшення тарифу та усунення нетарифних заходів, що стримують міжнародний обмін.

В той же час вона зберігає достатньо високий рівень захисту найбільш вразливих секторів і сфер внутрішнього ринку ЄС через митні та нетарифні обмеження. Поступове відкриття внутрішнього ринку ЄС для окремих галузей та продукції певних груп країн, дає можливість виробникам із країн ЄС поступово адаптуватися до умов та тиску конкуренції з боку третіх країн.

Структура та рівні єдиного митного тарифу ЄС є наступними.

По-перше, рівень єдиного митного тарифу ЄС постійно знижується напідставі домовленостей у межах раундів переговорів ГАТТ/СОТ. Окремі товари (масляничне насіння, корм для худоби, мінеральні продукти окрім палива, дерево, гума) обкладаються імпортними зборами замість мита.

По-друге, ЄС зберігає митний та нетарифний захист деяких видів чутливої сільськогосподарської продукції у межах Єдиної сільськогосподарської політики Союзу. Наприклад, імпортне мито на цукор становить 80%, на тютюнові вироби 180%. Кількісні обмеження застосовуються для захисту інших чутливих галузей та товарів: продукції чорної металургії, текстилю, хімікатів, взуття, скляних виробів.

По-третє, ЄС широко використовує різні схеми преференцій, що надаються окремим країнам та групам країн. Наприклад, існують :загальна схема преференцій для країн, що розвиваються; розширені пільги для країн АКТ у межах Ломейських та Котонських угод, а також країн сусідів ЄС у Північній Африці та Близькому Сході (Алжир, Марокко, Туніс, Єгипет, Йорданія, Ліван, Сирія); Угоди про вільну торгівлю промисловою продукцією з Ізраїлем. ЄС надає значні преференції країнам Андського пакту та Центральної Америки з метою боротьби з розповсюдженням наркоматеріалів.

ЄС пропонує створити до 2010р. Європейсько-Середземноморську зону вільної торгівлі і вже має дев'ять угод про зону вільної торгівлі з країнами регіону. Угоди про вільну торгівлю також діють із Південною Африкою та Мексикою. Ведуться переговори з країнами Латинської Америки (Меркосур та Чілі), країнами членами Ради співробітництва країн Перської затоки (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт,ОАЕ, Оман).

Найбільші преференції мають країни, що розвиваються. Перш-за все, на них поширюється Загальна система преференцій. З 1964 р. для окремих країн Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону (АКТ) ЄС надає спеціальні торговельні преференції З 2008 р. ці угоди замінені на Угоди економічного партнерства [82].

Для найменш розвинених країн з 2001р. ЄС запропонував нову ініціативу «Все, крім зброї», яка передбачає вільний доступ на ринки Союзу всіх товарів без мита та квот,окрім свіжих бананів, рису і цукру, ринки яких відкриваються поступово (табл. 1).

Таблиця 1Зменшення мита та квот ЄС на рис і цукор для найменш розвинених країн за ініціативою ЕВА у 2001-2008 рр.

	2001	2002	2003 | 2004 І 2005			2006 ! 2007		2008
Рис
Зменшеннятарифу (%)	0	0	0	0	0	0	50	80
Тарифна квота(тонн)	1,517	1,895	2,329	3,829	4,403	4,063	5,823	6,698
Цукор
Зменшеннятарифу (%)	0	0	0	0	0	0	50	80
Тарифна квота(тонн)	4,185	5,313	8,110	112,827	129,751	49,213	171,595	197,335

Почетверте, Європейський Союз активно використовує нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі, перш за все паратарифні інструменти; податки на додану вартість; акцизи; сільськогосподарський збір; компенсаційний збір; антидемпінгові заходи; компенсаційне мито; кількісні обмеження (квоти); імпортні заборони;добровільне обмеження експорту; ліцензування; технічні вимоги.

В своїй політиці ЄС достатньо широко використовує добровільне обмеження експорту в інші країни продукції текстильної, швейної, взуттєвої галузей промисловості, чорної металургії, верстатів, автомобілів, побутової електроніки, посуду тощо. Загалом, слід зазначити, що зовнішньоекономічна політика країн Європейського Союзу направлена на підтримку та захист національних виробників.