Розділ 1. Теоретичні основи проблеми ідей педагогіки співробітництва

У радянській педагогіці завжди були вчені і практики, які намагалися вирішувати актуальні проблеми педагогічного процесу, винаходячи при цьому нові оригінальні методи і форми освіти. Наприклад, проблема невідповідності принципів освіти мети виникла не сьогодні і має свою історію. Першим, хто запропонував досить ефективні рішення цієї проблеми стосовно до виховної роботи був А.С. Макаренко. Він розробив закономірності виховання особистості в колективі. Слід враховувати, що педагогічна діяльність А. С. Макаренка здійснювалася в роки тоталітарного режиму і відповідно мета освіти в ті роки була іншою - комуністична особистість. Але створені та експериментально перевірені Макаренко закономірності наукові і мають серйозне значення і сьогодні. Роботи Макаренко внесли серйозний внесок у розвиток принципів дидактики і насамперед у принципи виховання. Проте "священна корова" дидактики - принцип цілеспрямованості так і не був змінений в кращу сторону - моральної особистості. Замість неї - комуністична особистість. Разом з тим, Макаренко розробив практичні технології виховання та самовиховання особистості в колективі, заклавши основи нового напряму в педагогічній діяльності - співробітництва педагога і вихованців [1].

У п'ятдесяті, початку шістдесятих років минулого століття, видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський публікує свої найцікавіші роботи, які дозволили змінити зміст принципів освіти і, перш за все, принципів навчання. Стрижень дидактичних робіт Сухомлинського - це створення програм розвитку основних навчальних умінь в учнів і реалізація їх на уроках з усіх предметів. Сухомлинський розробив методичні основи співпраці на уроках. Поряд з цим, він грунтовно переробив принципи, структуру та зміст виховної роботи в школі, що дозволило об'єднати навчальну і виховну роботу в єдине ціле, чого не було до нього. Таким чином, ідеї нового напряму в педагогіці - співпраці отримали свій подальший розвиток [2].

18 жовтня 1986 в московській "Учительській газеті" були опубліковані матеріали під загальною назвою "Педагогіка співробітництва". Автори матеріалів - вчителі та вчені: В. Ф. Шаталов, М. П. Гузик, Ш. О. Амонашвілі, С. М. Лисенкова, І. П. Волков, Б. П. Нікітін та інші [3].

Гуманістична сутність цих матеріалів полягає в тому, щоб забезпечити кожному учневі умови для навчання і виховання відповідно до його бажань і можливостей. Виконання цих умов дозволяє організувати співпрацю між вчителем і учнем і максимально забезпечити самостійність учнів у навчальній діяльності. Автори матеріалів, позначили ці умови як ідеї, на основі яких можливо максимально результативне розвиток і виховання особистісних якостей учнів. Що це за ідеї?

1.1 Основні ідеї педагогіки співробітництва

Основні ідеї педагогіки співробітництва такі:

1) вимогливі і поважні відносини з учнями;

2) виключення примусу в навчанні і вихованні, за рахунок диференціації навчального матеріалу та забезпечення вільного вибору учнями рівня складності завдань;

3) конкретна цілеспрямованість навчання;

4) розвиток пам'яті учнів за допомогою опорних конспектів і сигналів, спеціальних вправ;

5) вивчення навчального матеріалу великими блоками з використанням активних форм і методів;

6) випередження у навчанні, за рахунок використання завдань на розвиток взаємозв'язків;

7) комплексна оцінка навчальної діяльності, можливість змінити будь-яку оцінку;

8) навчання дітей самоаналізу і самооцінці своєї діяльності;

9) систематичне розвиток інтелекту учнів за допомогою сучасних методів інтелектуальної діяльності;

10) організація діяльності учнів на уроці повинна здійснюватися у формі, що відповідає змісту. Пріоритет активних форм навчання;

11) колективне творче виховання;

12) творче самоврядування;

13) співробітництво вчителів і батьків;

14) особистісний підхід;

15) творчий продуктивну працю [4].