Ііі міні-модуль Ознаки феодального ладу

Особиста залежність селян від феодала

Власність феодала на землю

Основні класи суспільства феодали та залежні селяни

Натуральний характер землеволодіння

Виконання феод. повинностей на користь феодала

За часів Київської Русі сформувалося феодальне суспільство у східних слов’ян. Хоча процес утвердження феодальних відносин у Київській Русі в цілому збігався із загалноєвропейськими тенденціями, але він мав і свої особливосіт:

1. У Київській Русі феодалізм зароджувався на основі первіснообщинного ладу, східнослов’янське суспільство перескочило рабовласницький етап розвитку;

2. на Русі темпи феодалізації були уповільненими порівняно з Європою, де ще з античних часів прижилися традиції приватної власності;

3. виникнення та становлення великого землеволодіння не призвело до масового обезземелення селян, оскільки в межах державної території існувала значна кількість незаселеної, господарські неосвоєної землі

Ієрархічна структура суспільства доби Киїської Русі

Панівний клас	Феодально залежний клас
князь удільні князя бояри духовенство знатні землевласники дружинники заможні городяни	смерди закупи рядовичі челядь холопи ремісники дрібні торговці міські низи

Смерди – мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними.

Закупи – не мали власного господарства, змушені були йти в кабалу до феодала за купу ( грошову позику).

Рядовичі – укладали з феодалом договір (ряд), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції.

Челядь – особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Особисто залежні (їх дарували, передавали у спадщину).

Холопи – населення, що повністю перебувало у власносі феодала.

Завдання:

1. За допомогою історичної літератури заповніть таблицю «Економічний розвиток Київської Русі».

Сільське господарство	Ремесло	Торгівля	Урбанізація
Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Для обробітку ґрунту і вирощування врожаю використовувалися досконалі для того часу знаряддя праці: плуг, рало, соха, борона, заступ, мотика, серп, коса. Культивувалися жито, пшениця, просо, ячмінь, овес, горох. У лісостеповій зоні вживалася парова система землеробства з двопільною і трипільною сівозмінами, у лісовій — підсічна і перелогова. Висока продуктивність праці давала змогу виробляти зерна більше, ніж було необхідно для задоволення біологічних потреб населення.	Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче, в першу чергу чорна металургія та металообробка. Давньоруські ковалі опанували всіма видами і прийомами технічної і технологічної обробки заліза, які були відомі тоді. Майстерність давньоруських ремісників набула міжнародного визнання.	Стан сільського господарства і ремісничого виробництва визначав рівень розвитку торгівлі як внутрішньої, так і зовнішньої. Найбільшими торговельними комунікаціями були шляхи "от Грек", або "Грецький", який зв'язував Русь з балтійськими і чорноморськими ринками, "Соляний" і "Злазний", котрі вели в Галичину і на Кавказ. Шлях Київ — Галич — Прага - Регенсбург сполучав Київську Русь з країнами Центральної та Західної Європи. Для захисту торговельних шляхів від половців неодноразово виступали з'єднані дружини руських князівств.	«Гради» (городища) — своєрідні зародки майбутніх міст — виникають у східних слов'ян ще в VI ст. Тоді вони виконували роль міжплемінних центрів з обмеженими функціями — пунктів збору данини, прикордонних укріплень, місць общинних культових зібрань тощо. Поступово під впливом посилення державних структур, бурхливого розвитку ремесла та торгівлі малочисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні залюднені міста, що стають економічними, політичними, адміністративними та культурними центрами, своєрідними вузлами зв'язку Давньоруської держави.

Таким чином, за доби Київської Русі в соціально-економічній сферіі розпочався процес становлення феодальних відносин, формується система приватної власності (землеволодіння), ускладнюється ієрархія панівного класу, інтенсивно йде диференціація феодально залежного населення. Провідною галуззю економіки цього часу було сільське господарство. Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у містах, активізація обміну та торгівлі сприяли становленню грошової системи.