Рекомендована література:

1. Ашмарин Г.Д., Ливода А.Н. Расширение сырьевой базы – важный фактор развития отрасли керамических стеновых материалов// Строительные материалы. – 2008. - №4. – С. 22-23.

2. Лошенюк І.Р. Актуальні аспекти використання маркетингових програм на ринку будівельних матеріалів // Економ. України. – 2002. - №3. – С. 34-41.

3. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Качана. – К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2005.

4. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін., За заг. ред. С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005.

5. Федоренко В.Г., Мажуга О.В. Приватизаційні процеси і ефективність капітального будівництва в Україні. – К., 2001.

6. Чернявський А.Д. Тенденції ринкової трансформації управління в будівельному комплексі України. - К., 2002.

Тема 16. Агропромисловий комплекс Інформаційний матеріал

Агропромисловий комплекс – сукупність галузей і виробництв, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і реалізацією продукції сільськогосподарського походження. Структурно цей міжгалузевий комплекс поділяють на 4 групи виробництв, що відрізняються характером діяльності:

• Галузі з виробництва машин і обладнання, хімікатів для сільського господарства;

• Сільськогосподарське виробництво;

• Переробка і зберігання сільськогосподарської продукції;

• Галузі виробничої та соціальної інфраструктури (транспортування та реалізація продукції на внутрішньому і світовому ринках, науково-дослідні організації, підготовка кадрів).

Важливою складовою частиною АПК є продовольчий комплекс або сукупність галузей, які пов’язані з виробництвом продуктів рослинного і тваринного походження для задоволення потреб населення. До нього входять як рослинницькі (зерно продуктовий, цукробуряковий, картоплепродуктовий, плодоовочевий, олійнопродуктовий, виноградопродуктовий, тютюнопромисловий, хмелепромисловий), так і тваринницькі (м’ясо-, молоко-, рибо-, яйце продуктові тощо). Також в АПК виділяють комплекс виробництв непродовольчих товарів (вовно промисловий, шкіряно промисловий, хутро промисловий, шовкопромисловий).

Для агропромислового виробництва характерними особливостями є: стадійність виробництва продукції (виробництво сировини, заготівля її, зберігання, транспортування, переробка сировини, реалізація готової продукції), інтеграційні зв’язки, що обумовлюють наступні форми агропромислової інтеграції (агропромислові підприємства, агропромислові фірми, агропромислові об`єднання, агропромислові комбінати), обумовленість агрокліматичними і споживчими факторами.

Пік сільськогосподарського виробництва в економічно розвинутих країнах був досягнутий у 1996 р. при постійному значному скороченні частки сільськогосподарського виробництва у світовому ВВП до 4,5%. Це відбулося завдяки механізації, хімізації, електрифікації, а також інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, впровадженні ефективних методів його ведення, а також нових високоврожайних сортів і продуктивних порід худоби, застосуванню промислових способів виробництва, зокрема, у тваринництві та у вирощуванні садово-городніх культур.

У 90-ті роки ХХ ст. отримали розвиток два нових напрямки агровиробництва: 1) виробництво екологічно чистої (органічної) продукції, яке знайшло державну підтримку і регулювання в країнах Західної Європи, Північної Америки і в Японії; 2) виробництво генетично модифікованих організмів (трансгенна продукція), продуцентами якої є США, Аргентина, Канада, Китай, Австралія, ПАР, Мексика, Уругвай, Болгарія, Румунія., а також інші країни., що розвиваються.

Україна – одна з небагатьох країн, які мають значні земельні ресурси. Майже 2/3 площі ріллі займають родючі чорноземи та наближені до них за родючістю грунти. Із загальної площі сільськогосподарські угіддя становлять майже 69%, з яких на орні землі припадає майже 76%. Але розвиток АПК в нашій країні не можна назвати інтенсивним через низький рівень впроваджень досягнень науки і техніки, скорочення виробничих фондів, невисокої продуктивності праці.

В структурі посівних площ провідне місце посідають зернові і технічні культури (понад 50%). Посіви зернових переважають у зоні Степу і Лісостепу. Провідна зернова культура – озима пшениця, майже половина посівів якої зосереджена в степових південних районах. Другою культурою за площами посівів і валовим збором зерна є ярий ячмінь (основні площі на півночі Степу і Лісостепу). Озиме жито вирощують переважно на Поліссі, у Прикарпатті та Лісостепу. Важливою продовольчою і фуражною культурою є кукурудза, посіви якої сконцентровані у Степу, Лісостепу та в Закарпатті. Вирощуються й інші культури: гречка, зернобобові, просо тощо.

Із технічних культур поширені цукровий буряк, соняшник, льон-довгунець, в останні роки рапс (пригадайте ареали вирощування)

Овочівництво поширено повсюдно, але найбільш інтенсивно розвивається в приміських зонах великих міст. Районами виноградарства є Крим, Закарпаття і області Причорномор’я. Найбільші площі під садами у Придністров’ї, Криму, Закарпатті.

Розміщення галузей тваринництва зумовлюється природними умовами, ресурсами кормо виробництва (через їх скорочення значний спад поголів’я худоби), потребами населення, транспортабельністю продукції. Провідною галуззю тваринництва є скотарство молочно- м`ясної спеціалізації, свинарство, птахівництво, вівчарство, ставкове і морське рибальство, шовківництво, бджільництво, звірівництво.

Питання для обговорення

1. Сутність, значення і структура агропромислового комплексу.

2. Зростаючі продовольчі потреби людства і обмеженість світових земельних ресурсів – основа продовольчої кризи сучасності.

3. Регіональні особливості розвитку рослинницьких комплексів світу.

4. Територіальна структура виробництва продукції тваринництва.

5. Регіоналізація АПК України: спеціалізація Поліського, Лісостепового і Степового агропромислових комплексів.

6. Міжнародна торгівля продовольством та сільськогосподарською сировиною.