3)Вплив стилю спілкування педагога з учнем на його емоційний досвід

Педагогічне спілкування - це багатоплановий процес організації, установлення й розвитку комунікації, взаєморозуміння та взаємодії між педагогами й учнями.

Спілкування вчителя з учнями займає провідне місце в їхній взаємодії. Учитель не зможе домогтися значущих успіхів у навчанні, вихованні й розвитку учня, якщо не зуміє привернути його до себе, установити з ним довірчі відносини.

Через спілкування вчитель організує поведінку та діяльність учнів, оцінює їхню роботу й учинки, інформує про події, що відбуваються, викликає відповідні переживання з приводу провин, допомагає перебороти труднощі, не зневіритись у своїх можливостях.

Проблема ефективності спілкування при-дбала останнім часом велике значення. Їй присвячені праці багатьох відомих психологів - А. Бодалева, Б. Ломова, Є. Кузьміна, В. Занкова, А. Леонтьєва, А. Реана та інших.

Як самостійний напрям виділяється проблема ефективного педагогічного спілкування (І. Зимова, Я. Коломенський, С. Кондратьєва, А. Леонтьев, Н. Кузьміна, А. Реан та ін.).

Педагогічне спілкування, на відміну від інших видів (соціального, психологічного, побутового, професійного й ін.), обов'язково передбачає рішення педагогічних задач, спрямованих на розвиток і виховання учня.

Тільки в тому випадку, коли в момент організації спільної діяльності вчителя й учнів установлюється взаємозв'язок педагогічних і виховних задач, ми можемо говорити про педагогічне спілкування.

Ще однією специфічною рисою педагогічного спілкування є те, що вчитель планує й організує цей процес, а учень повинен прийняти та включитись у нього (інакше спілкування не відбудеться).

Педагогічне спілкування - особливе спілкування, специфіка якого обумовлена різними соціально-рольовими та функціональними позиціями суб'єктів цього спілкування.

Специфічну характеристику педагогічного спілкування виражають також два її взаємозалежних аспекти. З одного боку - це педагогічна творчість у процесі спілкування з учнями, а з іншого - це спілкування з дітьми у процесі педагогічної творчості.

Професійно-педагогічне спілкування це система (прийоми та навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога й вихованців, змістом якого є обмін інформацією, справляння виховного впливу, організація взаємин за допомогою комунікативних засобів.

Таким чином, педагогічне спілкування як особливий вид творчості в технологічному плані знаходить своє вираження в уміннях передати інформацію, зрозуміти стан учня, в організації взаємин з дітьми, у мистецтві впливу на партнера по спілкуванню, у мистецтві управляти власним психічним станом.

Однією з найважливіших вимог, що пред'являє педагогічна професія до особистості вчителя, є чіткість його соціальної та професійної позиції.

Позиція педагога - це система інтелектуального та емоційно-оцінного ставлення до світу, педагогічної дійсності та педагогічної діяльності.

Соціальна та професійна позиція педагога не можуть не відбитись на стилі його педагогічного спілкування, під яким розуміються індивідуально-типологічні особливості взаємодії педагога з учнями. Саме тому стиль педагогічного спілкування розглядається в тісному зв'язку із загальним стилем педагогічної діяльності. У стилі педагогічного спілкування знаходять вираження особливості комунікативних можливостей педагога; сформований характер взаємин педагога й вихованців; творча індивідуальність педагога; особливості учнів. Стиль спілкування неминуче відбиває загальну й педагогічну культуру вчителя та його професіоналізм.

Перше експериментальне психологічне дослідження стилів поведінки було проведено в 1938 році німецьким психологом Куртом Левіном. У цьому ж дослідженні була введена класифікація стилів керівництва, що прийнято використовувати й у наші дні: авторитарний, демократичний, потуральний.

При авторитарному стилі спілкування педагог одноосібно вирішує всі питання, що стосуються життєдіяльності як класного колективу, так і кожного учня. Виходячи з власних установок, він визначає положення й цілі взаємодії, суб'єктивно оцінює результати діяльності. Учні не беруть участі в обговоренні проблем, що мають до них пряме відношення, а їхня ініціатива оцінюється негативно й відкидається. Авторитарний стиль спілкування реалізується за допомогою тактики дидакту й опіки, протидія учнів владному тиску педагога найчастіше призводить до виникнення стійких конфліктних ситуацій.

Педагоги, які дотримуються цього стилю спілкування, не дозволяють учням виявляти самостійність та ініціативу. Їх відрізняє нерозуміння учнів, неадекватність оцінок. Зовнішні показники успішності діяльності авторитарних педагогів найчастіше позитивні. Але соціально-психологічна атмосфера в таких групах, як правило, неблагополучна.

Авторитарний стиль спілкування породжує неадекватну самооцінку учнів, прищеплює культ сили, викликає неадекватний рівень домагань у спілкуванні з оточуючими людьми.

Потуральний стиль спілкування характеризується прагненням педагога мінімально включатись у діяльність, що розуміється як зняття із себе відповідальності за її результати. Такі педагоги формально виконують свої функціональні обов'язки. Потуральний стиль спілкування реалізує тактику невтручання, основу якої складають байдужість і незацікавленість проблемами учнів.

Альтернативою авторитарному та потуральному стилям спілкування є демократичний стиль спілкування.

При такому стилі спілкування педагог орієнтований на підвищення ролі учня у взаємодії, на залучення кожного до рішення загальних справ. Основна особливість цього стилю - взаємосприйняття та взаємоорієнтація. У результаті відкритого й вільного обговорення виникаючих проблем учні разом із педагогом приходять до того чи іншого рішення.

Для педагогів, які дотримуються цього стилю, характерні активно-позитивне ставлення до учнів, адекватна оцінка їхніх можливостей, успіхів і невдач. Їм властиві глибоке розуміння учнів, цілей і мотивів їхньої поведінки, уміння прогнозувати розвиток їх особистості.

За зовнішніми показниками своєї діяльності педагоги демократичного стилю спілкування уступають своїм авторитарним колегам. Але соціально-психологічна атмосфера в їхніх групах завжди більш благополучна. Міжособистісні відносини в них відрізняються довірою та високою вимогливістю до себе й інших. При демократичному стилі спілкування педагог стимулює учнів до творчості, ініціативи, організує умови для самореалізації, що створює можливості для взаємної персоналізації педагога й учнів.