[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

РОЗДІЛ ІІІ

Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «місцеві фінанси» змістовий модуль і. Теоретичні засади та специфіка організації місцевих фінансів

 

 

Тема 1. Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів

 

Методичні поради до вивчення теми

Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних поло­жень про фінансову діяльність місцевих органів влади сформувалось у XIX ст. Виок­ремлення самостійної галузі фінансової науки про фінансове господарство було пов’язано із завершенням становлення у більшості країн Західної Європи та Пів­нічної Америки органів місцевого само­врядування і регіональних органів влади, конституційним визнанням прав комунальних общин, муніципалітетів, регіонів, провінцій, штатів та інших адміністра­тивно-територіальних утворень.

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і вико­рис­тання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них власних та делегованих функцій і завдань.

Існує три теорії, які пояснюють суть і природу місцевого само­вря­дування (рис. 1.1).

Об’єктивною причиною необхідності фінансів на рівні місцевих органів влади є наявність завдань і функцій, що покладаються на ці органи влади. Якщо причиною функціонування фінансів є поява дер­жави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокрем­лення функ­цій і держав, які покладаються на органи місцевого самоврядування.

Поняття «місцеві фінанси» є синонімом поняття «фінанси місцевих органів влади». Синонімами цих понять є також муніципальні (кому­нальні) фінанси, фінанси громади, фінанси міста, області, району, селища.

 

Теорія природних прав общин	Сформувалася в роки Великої французької революції (1789 р.). В основу цієї теорії покладено твердження, що община як самоврядний територіальний колектив є, як і держава, самостійним утворенням (адже община виникла раніше, ніж держава). Община має природні і невід’ємні права за аналогією до природних прав людини і громадянина (прав, наданих Богом чи природою)
Державна теорія місцевого само­врядування	Сформована всередині XIX ст. німецькою школою юристів. В її основу покладено твердження, що органи міс­це­вого самовряду­вання є органами державного управ­ління і створені держав­ною владою для реалізації її функцій та завдань на місце­вому рівні, перебувають у структурі державної влади та в її підпорядкуванні.
Теорія громад­сько­го самоврядування (теорія муніци­паль­ного дуалізму)	Сформована в Німеччині у другій половині XIX ст. Синтезує ідеї двох попередніх теорій. В основу її по­кла­дено твердження, що органи місцевого само­вря­ду­вання мають власну природу, а отже, суверенну компе­тенцію тільки у сфері неполітичних відносин, а саме – у сфері місцевих справ.

 

Рис. 1.1 Теорії місцевого самоврядування

 

Місцевим фінансам притаман­ні такі характерні особливості (рис. 1.2):

 

Рис. 1.2. Особливості місцевих фінансів

 

Місцеві фінанси виконують такі функції: розподільну, стиму­лю­ючу, контрольну (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. Функції місцевих фінансів

 

Розподільна функція місцевих фінансів знаходить свій прояв у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільо­вих фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких від­бу­вається складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, не­обхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування функцій і завдань.

Контрольна функція місцевих фінансів виділяється під час скла­дання проектів місцевих бюджетів, їх розгляду і затвердження, а та­кож виконання і складання звіту про виконання місцевих бюджетів.

Стимулюча функція місцевих фінансів полягає у ство­ренні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування стають безпосередньо заінтересованими у збільшенні обсягів доходів бюдже­тів, пошуку альтернативних джерел надходжень, ефек­тивному використанні наяв­них фінансових ресурсів. Реальним втіленням стимулюючої функції є порядок формування власних доходів місцевих бюджетів, самос­тій­ність у використанні додатково залучених коштів тощо.

Конституцією України та Європейською Хартією місцево­го само­врядування встановлені принципи місцевого самовря­дування, які де­та­лізовано та конкретизовано в Законі України «Про місцеве само­вря­дування в Україні» (рис. 1.4).

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» ви­зна­чено, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване дер­жа­вою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність орга­нів та поса­дових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

 

Рис. 1.4. Принципи місцевого самоврядування

 

Згідно зі Ст. 140 Конституції України, місцеве самовряду­вання здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самовря­дування: сільські, селищні, місцеві ради та їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм – систему місце­вого самоврядуван­ня.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані – це сукупність органів місцевого само­врядування, органів самоорганізації населення та організа­ційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або її складові частини здійснюють завдання та фун­кції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення (рис. 1.5).

У структурі системи місцевого самоврядування можна ви­ділити два основних елементи – територіальну громаду та ор­гани місцевого са­моврядування.

 

Рис. 1.5. Склад системи місцевого самоврядування

 

Головний суб’єкт місцевого самоврядування – це територі­альна громада, яку складають жителі села (кількох сіл), селища або міста. Територіальна громада є первинним суб’єктом місцевого самовря­ду­вання, основним носієм його функцій і повноважень.

Другим основним елементом системи місцевого самовря­дування є органи місцевого самоврядування.

У структурно-організаційному плані орган місцевого само­вря­ду­вання є організованим колек­тивом, що характеризується ознаками, які в сукупності дозволяють відмежувати ор­гани місцевого само­вря­дування від органів державної влади, інших державних і комунальних установ, громадських органі­зацій, господарських товариств тощо.

Специфічні риси органу місцевого самоврядування:

1. 1) орган місцевого самоврядування не входить до системи органів державної влади, а виступає організа­ційно відокремленим елементом системи місцевого самовряду­вання;

1. 2) орган місцевого самоврядування створюється з метою виконання власних та делегованих завдань та функцій;

2. 3) орган місцевого самоврядування становлять фізичні особи, які наділяються згідно з законом спеціальним статусом – депутата міс­цевої ради або службовця органів місцевого са­моврядування;

3. 4) владними повноваженнями орган місцевого самовряду­вання на­ді­ляється з метою вирішення питань місцевого зна­чення;

4. 5) фінансування діяльності органів місцевого самоврядуван­ня здій­снюється з місцевих бюджетів.

Система місцевих фінансів як відносин місцевого рівня форму­ван­ня та використання фінансових ресурсів, складається з елементів, які є характерними для фінансових систем будь-яких держав.

На рис. 1.6 представлено елементи системи місцевих фінансів та їх структуру.

 

Елементи системи	Структура елементів системи
Видатки	          поточні, розвитку;           на фінансування власних повноважень, на фінан­су­ван­ня делегованих повнова­жень;           обов’язкові, факультативні
Доходи	          власні, закріплені, передані;           податкові, неподаткові
Способи формування доходів	          місцеві податки і збори;           частки загальнодержавних податків;           комунальні платежі;           доходи від майна та землі, що належать місцевій владі;           доходи комунальних підприємств; кредити;           комунальні позики;           трансферти
Місцеві фінансові інститути	          громадські послуги;           самостійні місцеві бюджети;           комунальна форма власності;           місцеві податки і збори;           комунальний кредит;           фінанси комунальних підприємств
Суб’єкти	          територіальна громада;           органи місцевого самоврядування
Об’єкти	          фінансові ресурси у фондовій і нефондовій формах
Взаємовід­носини	          між суб’єктами системи;           між місцевими фінансами та іншими           лапками фінансової системи держави

 

Рис. 1.6. Елементи системи місцевих фінансів

 

Повноваження місцевого самоврядування поділяються на власні і делеговані. Даний поділ для всіх рівнів системи місцевого само­вря­дування (сільський, селищний, районний, міський, обласний рівень) щодо управління сферами місцевого господарства визначено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».