5.2. Типи стратифікаційних систем

В цьому питанні ми повинні розкрити основні види та типи соціальної стратифікації. Простратифікувавши населення країни, можна виділити страти (верстви), з яких воно складається.

Стратифікаційна система – це система регульованої нерівності, при якій члени суспільства знаходяться вище або нижче відповідно до прийнятих степенів різниць.

Соціологи розрізняють закриті та відкриті типи соціальної стратифікації.

Соціальну структуру, члени якої з легкістю змінюють свій соціальний статус, називають відкритою системою стратифікації. До цієї системи відносяться класи. У відкритій системі можливі і бажані переміщення з одного класу в інші.

Соціальну структуру, члени якої з великим трудом змінюють свій соціальний статус, називають закритою системою стратифікації. До такої системи відносять рабство, касти й стани.

Розглянемо їх детальніше.

Почнемо з закритого типу стратифікаційної системи, яка включає в себе рабство, касти, стани.

Рабство – це економічна, соціальна та юридична форма закріплення людей. Рабство було граничною формою нерівності, при якій одні люди володіли іншими. Щоправда, і рабство було неоднорідним залежно від періоду чи культури: в одному випадку раб перебував поза законом (класична форма рабства), в іншому – йому відводилася роль слуги чи солдата.

Касти – це така соціальна група, членство в якої людина зобов’язана виключно народженню. У різних регіонах поділ на касти має різні форми. Особливо характерні вони для Індії. Як правило, межі між кастами дуже різкі, що практично виключає будь-яку соціальну мобільність. Каста пов`язана з індуїзмом і з ученням про “переселення душі”. Сподівання на те, що в “наступному” житті його каста підвищиться, спонукає індивіда суворо дотримуватися певних суспільних норм.

Стани – це соціальна група, яка має закріплені звичаї та юридичні закони, права та обов`язки. Для цієї системи, яка включає кілька страт, характерна ієрархія, виражена у нерівності їх положення та привілей. Стани властиві європейському феодалізмові. До найвищого стану належали аристократи і вельможі. До нижчого – духівництво, наділене значними привілеями. До третього стану – вільні селяни, чиновники недворянського походження, купці й ремісники. Межі між станами не були такими різкими, як за кастової системи, а соціальне переміщення було можливим, хоча й складним.

Далі розглянемо відкритий тип стратифікації, до якого відносять класи.

Клас – угруповання людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти.

Цей тип стратифікованого суспільства є головним об`єктом соціології марксизму. Її основоположник К.Маркс вважав класову структуру суспільства основою розвитку і змін. Якщо належність до соціальної страти в рабстві, кастах та станах фіксувалося офіційно – правовими або релігійними нормами, то в класовому суспільстві все зовсім інакше. Ніякі правові документи не регламентують місце індивіда у соціальній структурі. Кожна людина має право переходити, при наявності здібностей, освіти чи доходів, з одного класу до іншого.

У західному індустріальному суспільстві розрізняють, як правило, три класи: вищий, середній та нижчий клас.

До вищого класу зараховують роботодавців, керівників, топ-менеджерів, усіх, хто володіє виробничими потужностями чи контролює їх, має високий майновий ценз (багатство).

Феномен середнього класу сформувався в індустріальному суспільстві, розвинувся в постіндустріальному. Головними характерними ознаками цього класу виступають такі:

• по-перше, це сукупність соціальних груп, що займають проміжну позицію між верхами і низами суспільства, виконуючи функцію соціального посередника;

• по-друге, це порівняно високо забезпечена частина суспільства, що володіє власністю, економічною незалежністю, свободою вибору сфери діяльності;

• по-третє, це елемент соціальної структури, що зосереджує у своїх рядах найбільш кваліфікованих та найдіяльніших кадрів суспільства. Професійний склад його охоплює наукових і інженерно-технічних працівників, управлінський, адміністративний персонал, що не обіймає високих посад та т. ін.. Середній клас складає приблизно 80 відсотків західного суспільства;

• по-четверте, це більшість населення високорозвинутих західних країн, що є основним носієм суспільних інтересів, національної культури, тобто властивих відповідним суспільствам цінностей, норм.

До нижчого класу належать малокваліфіковані робітники, особи без професійної освіти.

Таким чином, основною характеристикою класової стратифікаційної системи є відносна гнучкість її меж. Класова система залишає можливості для пересування по соціальних сходах.