9.6. Оцінка майнового стану підприємства

Для здійснення господарської діяльності кожне під­приємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підпри­ємству і відображене в його балансі, становить його активи.

Активи — це економічні ресурси підприємства у формі суку­пних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у ак­тиви. У процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Характеристику якісних змін у структурі майна підприємство та джерел цього майна можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналі­зу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та джерел цього майна. Як правило, показники структури розра­ховуються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою пом'якшують негативний вплив інфляційних про­цесів, які суттєво утруднюють зіставляння абсолютних показни­ків у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності потребує побудови однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники допов­нюються відносними — темпами зростання (зниження).

На практиці нерідко об'єднують горизонтальний і вертикаль­ний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих показників.

Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові, що дає змогу зробити попередні висновки про характер руху в складі активів, джерела її формування та взаємообумовленість. Так, у процесі аналізу зміни складу довгострокових (необорот­них) і поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємо­зв'язку зі змінами зобов'язань підприємства.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансо­вий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів підприємс­тва в пасивах. У структурі вартості майна відображається специ­фіка діяльності кожного підприємства.

Сама по собі структура вартості майна ще не свідчить про фі­нансовий стан підприємства. Структура майна підприємства, її динаміка не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інве­стора вкладення коштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення зобов'язань.

На основі активу балансу необхідно здійснити загальну оцінку майна, що є в розпорядженні підприємства. При цьому в складі майна виділяють оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) кошти.

Фінансовий аналітик повинен виділяти такі складові:

1. загальну вартість майна підприємства, яка дорівнює підсумку балансу;

2. вартість іммобілізованих коштів — основних і необоротних;

3. вартість оборотних коштів;

4. грошові кошти.

Методичну послідовність такого аналізу показано в табл. 9.17.

За даними табл. 9.17 зробити висновки щодо:

1. зміни загальної вартості майна;

2. факторів, котрі впливають на зміну загальної вартості майна;

3. причин зміни оборотних коштів та іммобілізованих активів;

4. співвідношення між темпами приросту оборотних і необоротних активів;

5)причин зміни іммобілізованих коштів.

Оцінюючи показники таблиці, висновуємо:

1. Загальна вартість майна підприємства збільшилась на 4542 тис. грн., або на 3,1 % (4542 : 146102 х 100 %).

2. У його складі на початок року основних і необоротних активів було 90 %. За рік вони зменшились на 7848 тис. грн., а їх питома вага у вартості майна підприємства скоротилась на 7,9 %.

3. Оборотні кошти за рік зросли на 12389тис.грн, або на 84,6 %, а їх частка у вартості активів збільшилась на 7,9 %. При цьому слід звернути увагу на зменшення частки матеріальних оборотних коштів на 9,3% за абсолютного їх зростання на /802 тис. грн., а також збільшення більше ніж у 2 рази абсолютної суми грошових коштів (на 2545 тис. грн.), а їх частки — на 6,3 %. Після загальної оцінки майна підприємства аналізуються при­чини зміни оборотних коштів за звітний період (табл. 9.18).

Дані таблиці показують, що найбільший вплив на збільшення оборотних коштів справило збільшення заборгованості за креди­тами і позиками на 5240 тис. грн. Крім того, протягом звітного періоду на 168 тис. зріс вільний прибуток в обороті (3674 - 3506) і на 1262 тис. — зобов'язання з кредиторської заборгованості.

Показники таблиць свідчать, що на підприємстві за цей період мало місце зростання оборотних коштів на 84,6 % за одночасного зниження необоротних активів на 6 %. Це визначило тенденцію прискорення оборотності всіх сукупних коштів підприємства. І наслідком цього стало вивільнення коштів у наймобільніших їх формах (гроші) — більше ніж у 2,5 раза за період.

У найзагальнішому вигляді структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи змен­шення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяль­ності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогу висновувати про те, в які активи вкладено знову залу­чені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок від­пливу фінансових ресурсів.

В активі балансу відображаються, з одного боку, виробни­чий потенціал, який забезпечує можливості для здійснення ос­новної (операційної) діяльності підприємства, а з другого — активи, які створюють умови для інвестиційної і фінансової ді­яльності. Ці види діяльності тісно взаємозв'язані. Тому після загальної оцінки динаміки складу та структури майна необхід­но детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

Під основним капіталом (необоротними активами) підприєм­ства розуміють сукупність усіх майнових прав, які належать да­ному суб'єкту господарювання, у тому числі основні засоби, не­матеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи; неза­вершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами), їх можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів. Якісний склад основних засобів оцінюється за допомогою таких показників: частка акти­вної частини основних засобів; коефіцієнт зносу; коефіцієнт при­датності; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; індекс постій­ного активу; «коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів; коефіцієнт накопичення зносу; коефіцієнт реальної вар­тості майна тощо.

Усі ці показники різнобічно характеризують майновий стан підприємства.

Індекс постійного активу (ІПА): показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів і роз­раховується за формулою: ІПА = Оз/Вк

де О3 — основні засоби та необоротні активи; Вк — власні кошти.

Коефіцієнт накопичення зносу (КНЗ) визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник розраховується за формулою: КНЗ=Сз/Соз

де Сз — нарахована сума зносу;

Соз — початкова балансова вартість основних засобів.

Цей показник свідчить про рівень фінансування основних за­собів за рахунок амортизаційних відрахувань.

Важливим показником характеристики майнового стану під­приємства є коефіцієнт реальної вартості майна (КВМ), що показує, яку частку вартості майна становлять засоби виробництва. Цей показник визначається за формулою:

КВМ= ОЗЗ+ВЗ+НВ+МШП / А

де ОЗЗ — основні засоби, за залишковою вартістю;

ВЗ — виробничі запаси;

НВ — незавершене виробництво;

МШП — малоцінні та швидкозношувані предмети;

А — вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу під­приємства, забезпеченість виробничого процесу засобами ви­робництва.

Під час аналізу використання основних засобів також дослі­джуються: уведення їх у дію; наявність; фондовіддача; вибуття та ліквідація основних засобів; рівень використання устатку­вання тощо.

Узагальнюючим показником технічного стану основних засо­бів є рівень їхнього зносу, тобто відношення величини зносу до початкової вартості всіх головних складових основних засобів (передовсім виробничого устаткування та робочих машин, які справляють вирішальний вплив на потужність підприємства).

Рівень зносу основних засобів у відсотках (г %) та його зміни визначаються через знаходження співвідношення сум основних засобів (F) та їх зносу (R) за бухгалтерським балансом на початок та кінець періоду: r%=(R1*100 / F1) – (R0*100/F0), де індекси 0 та 1 — величини показників на початок та кінець періоду.

Рівень оновлення основних засобів (∆F%) вимірюється як відношення (у %) надходження за період основних засобів (Fн) до їх кількості на кінець року (F1):

∆F%= Fн * 100/ F1.

Що швидше здійснюється заміна старого устаткування на нове, то ефективнішим та продуктивнішим є устаткування, оскільки , за тривалого використання воно морально старіє.

Найзагальнішим показником ефективності використання ос­новних виробничих засобів є показник використання їх виробни­чої потужності.

Відсоткові показники використання потужності — плановий (Кпл %) та фактичний (Кф %) розраховуються за формулами:

Кпл %= Q і_пл*100 / Zі_пл К_ф%= Qі_ф *100 / Z і_Ф

де Q і_пл та Q і_ф — плановий та фактичний випуск і-го виду продукції;

Z і_ф та Q і_ф — планова та фактична виробничі потужності з випуску цього виду продукції.

Іншим узагальнюючим показником використання основних засобів є фондовіддача (f), тобто відношення обсягу виробленої продукції за період до вартості основних виробничих засобів: f=O/Р , де О — випуск продукції; Р — вартість основних виробничих засобів.

Показник, обернений до показника фондовіддачі, - фондомісткість, яка розраховується за формулами: f1=1/Р або f1=Р/О

Перевагою показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складові за окремими цехами та гру­пами устаткування. Це уможливить встановлення впливу вико­ристання техніки на кожній виробничій дільниці на узагальнюю­чий показник використання основних засобів.

На рівень фондовіддачі (фондомісткості) у вартісному виразі впливають такі фактори:

* рівень цін на продукцію;

* структура ціни та її зміни внаслідок асортиментних змін;

• оцінка основних виробничих засобів;

• структура засобів;

• їх технічний рівень та стан;

• рівень використання.

Для визначення впливу змін у структурі та асортименті про­дукції на динаміку фондовіддачі зіставляють динаміку обсягів виробництва та динаміку показників фондовіддачі, розрахованих на базі чистої та валової продукції.

Оборотні активи беруть одноразову участь у виробничому про­цесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму: вартість оборотних активів повністю переноситься на зно­ву створений продукт. Основним призначенням коштів в оборот­них активах є забезпечення безперервності виробничого процесу.

До оборотних активів належать: запаси; векселі одержані; де­біторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська забор­гованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх екві­валенти; інші оборотні активи.

Запаси в днях (З) розраховуються за формулою: З=О/(Р/Д)=О*Д / Р

де О — залишок на дату балансу матеріальних оборотних коштів, Р — оборот за вибуттям даного виду засобів за звітний період, Д — кількість днів у звітному періоді (за рік — 360, квартал — 90).

Необхідно також оцінити структуру запасів за допомогою ко­ефіцієнта нагромадження (Кн) за формулою:

Кн = ВЗ + МШП +НВ

ГП+Т

де ВЗ — виробничі запаси,

МШП — малоцінні та швидкозношувані предмети,

НВ — незавершене виробництво,

ГП — готова продукція,

Т — товари.

Аналіз стану дебіторської заборгованості починають із за­гальної оцінки динаміки її обсягу в цілому та в розрізі окремих статей. Після цього переходять до аналізу якісного стану дебі­торської заборгованості. Такий аналіз дає змогу виявити та оха­рактеризувати динаміку абсолютного і відносного розміру неви­правданої заборгованості.

Аналіз руху грошових коштів проводять за допомогою прямо­го та непрямого методів.

Для аналізу оборотних активів підприємства використовують­ся такі показники:

• забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами;

• коефіцієнт маневреності власних коштів.

Аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства проводиться постійно і є необхідною складовою фінансового аналізу. Здійснюючи такий аналіз, необхідно вихо­дити із суті та структури оборотних коштів.

Оборотні кошти є основним джерелом фінансування витрат підприємства. Вони є фінансовими ресурсами підприємства, які авансовані в оборотні виробничі засоби та у засоби обертання і здійснюють безперервний кругооборот.

Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження компле­ксу таких показників:

• наявність власних та прирівняних до них коштів;

• забезпеченість власними оборотними коштами;

• причини змін загальної суми власних оборотних коштів за звітний період;

• причини формування залишків або нестачі власних оборотних коштів;

• наявність та динаміка надлишку або нестачі власних оборотних коштів у господарському обороті;

Завершується аналіз оборотного капіталу аналізом часу обо­роту оборотних коштів. Прискорення обороту оборотних коштів зменшує потребу в них, дає можливість підприємствам вивільня­ти частину оборотних коштів або для використання у економіці (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

Унаслідок прискорення швидкості обороту вивільняються ре­чові елементи оборотних коштів, відносно зменшується потреба в запасах сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробни­цтва тощо, а отже — вивільняються й грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси нагромаджую­ться на розрахунковому рахунку підприємств, поліпшуючи їх фі­нансовий стан та платоспроможність.

Швидкість обороту коштів — це комплексний показник орга­нізаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності. і: Збільшення кількості оборотів досягається за рахунок скорочення часу виробництва та часу обороту.

Ефективність використання оборотних коштів, а також швид­кість як загального їх обороту, так і обороту окремих їх елементів характеризується такими показниками:

1)тривалість одного обороту всіх оборотних коштів (То) розраховується за формулою:

То=Св*t/В,

де Св — середня вартість усіх оборотних коштів;

t — тривалість періоду, за який проводиться аналіз, у днях;

В — виручка від реалізації продукції та від іншої реалізації за винятком понаднормових і зайвих матеріальних цінностей та сум податку в діючих оптових цінах підприємства;

2)кількість оборотів (або прямий коефіцієнт оборотності) kq розраховується за формулою: К0=В/Св

3) коефіцієнт закріплення оборотних коштів (обернений до коефіцієнта оборотності) розраховується так: Кз=Св/В

За аналогічними формулами розраховується оборотність нор­мованих оборотних коштів та окремих елементів або груп оборо­тних коштів. Замість величини всіх оборотних коштів у відповід­ні формули підставляються величини нормованих коштів або окремого їх елемента.

Сукупність складових показників оборотності за всіма видами (групами) оборотних коштів дає загальний показник оборотності всіх оборотних коштів:

Св₁+Св₂+Св₃+Св₄=Св

де Св₁ — середній залишок виробничих матеріальних запасів;

Св₂ — середній залишок незавершеного виробництва;

CB₃ — середній залишок готових виробів на складі;

Св₄ — середній залишок товарів відвантажених та інших обо­ротних коштів.

За результатами аналізу оборотності оборотних коштів розра­ховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або відно­сне вивільнення) або сума їх додаткового залучення. Для визна­чення суми економії оборотних коштів унаслідок прискорення їхнього обороту визначають потребу в оборотних коштах за звіт­ний період, виходячи з фактичного виторгу від реалізації за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між цією сумою потреби в оборотних коштах та сумою коштів, що беруть '. фактичну участь в обороті, становить економію оборотних кош­тів. Якщо оборотність уповільнилася, такий розрахунок покаже суму коштів, котрі треба додатково залучити в оборот.

Слід також систематично аналізувати рух капіталу підприємства.

Для цього використовують 14 критеріїв:

1. відношення оборотного капіталу до короткострокових зобов'язань та коефіцієнт критичної оцінки, тобто відношення ліквідних активів до суми боргових зобов'язань;

1. оборотність дебіторської заборгованості та запасів;

2. оборотний капітал;

3. відношення доходів до поточних активів;

4. відношення оборотного капіталу до чистого прибутку;

5. відношення оборотного капіталу до загальної заборгованості;

6. відношення суми готівки та цінних паперів, що легко реалізуються, до короткострокової заборгованості;

7. відношення вартості збуту продукції, податків та операцій­них витрат до середніх поточних активів;

8. відношення високоліквідних активів до річних витрат готівки;

10. відношення обсягу продажу до рахунків кредиторів;

11. відношення чистого прибутку до обсягу продажу;

12. відношення вартості основних засобів до короткострокових зобов'язань;

13. відношення вартості основних засобів до довгострокових зобов'язань;

14. індекс ліквідності, котрий показує час (у днях), необхідний для перетворення поточних активів на готівку, розраховується за даними в табл. 9.19 за формулою:

І_л=

де Сі — сума поточних активів кожного виду (і);

Ді — кількість днів обертання і-го поточного активу.

Іл=

Нормативне значення коефіцієнта за світовим досвідом стано­вить 30 днів.

Отже, підприємство є ліквідним.

Розглянуті способи оцінки фінансового стану підприємства доцільно доповнити аналізом його прибутковості.