Глава 17. Допит

інформація, що виходить від слідчого

інформація, що виходить від інших осіб

інформація, що виходить від допитуваного

за

функціональним призначенням

за формою вираження

-е-

о . '

•з

•І.'

Рис. 29. Класифікація інформації в процесі допиту

255

Розділ третій. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована-за наступними критеріями:

1) за характером вираження: змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесі допиту), пара лінг­вістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які су­проводжують мову людини), мімічна (мімічні прояви, без­посередньо не пов'язані з мовою допитуваного), конклю-дентна (рухи, жести, указання на що-небудь, з котрих мо­жна дійти висновку про наміри особи або її ставлення до чого-небудь), така, що відображає психофізіологічні реак­ції (почервоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтін­ня рук, виступання поту та ін.);

2) за характером виявлення (така, що вільно викладе­на, та викладена із спонуканням);

3) за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, й така, що не відповідає їй).

Допит являє собою процес спілкування, в якому слідчий завжди повинен зберігати ініціативу у регулюванні процесу обміну інформацією. Він зобов'язаний керувати особами, які беруть участь у справі. Отримання інформації під час допиту має свої особливості, що визначаються процесуаль­ним становищем допитуваного, зайнятою ним позицією, за­цікавленістю у результатах справи, індивідуальними особ­ливостями особи та деякими іншими обставинами.

Залежно від підстав допит може бути поділений на ті або інші види. Так, залежно від процесуального становища допитуваного розрізняють допит таких осіб, як свідок, по­терпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, екс­перт. За віковими особливостями допитуваного допит поді­ляється на допит неповнолітнього, дорослого, особи похи­лого віку. За послідовністю проведення — допит первіс­ний, повторний (з'ясовуються обставини, про які допиту­ваний вже давав показання під час попереднього допиту); додатковий (отримання показань щодо обставин, про які 256-----------------------------------------------------------------------

Глава 17. Допит

не йшлося під час попередніх допитів). За суб'єктом прове­дення — допит, який здійснюється слідчим, дізнавачем, прокурором, суддею. Особливими різновидами допиту є допит під час очної ставки та перехресний допит.

§ 2. Процес формування показань

Сприйняття, запам'ятовування та відтворення є вза­ємопов'язаними етапами формування показань. Правильне розуміння цих процесів сприяє ефективному застосуванню тактичних прийомів допиту, правильній оцінці показань.

Першим етапом у формуванні показань є сприйняття. Сприйняття — це не тільки сума відчуттів, а й діяльність мислення. Відчуття є суб'єктивним за змістом джерелом, а тому відчуття і сприйняття певним чином залежать від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рів­ня розвитку людини.

Сприйняття має різноманітні відтінки і характер зале­жно від особи сприймаючого (емоційного ставлення, ін­тересу до того, що сприймається, спрямованості уваги). До чинників, які в той чи інший спосіб впливають на сприй­няття, його емоційне забарвлення, належить темперамент. Правильність сприйняття залежить від суб'єктивних і об'єктивних чинників: суб'єктивні — це стан органів від­чуття людини, її суб'єктивна можливість правильно сприй­мати дійсність, а об'єктивні — умови сприйняття, погода, освітлення, тривалість події, за якою спостерігають.

Розглядаючи об'єктивні чинники, що впливають на правильність сприйняття, не можна відокремити їх від суб'єктивних особливостей особи, яка «забарвлює» сприй­мати дійсність. До таких особливостей належать спрямо­ваність сприйняття та його емоційність. Спрямованість сприйняття залежить від того, було воно навмисним чи ні. Ненавмисне сприйняття характеризується тим, що люди-_______________________________________________257

17 1-280

Розділ третій. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА

на не готується попередньо до нього, воно виникає раптово і триває, доки діє відповідний подразник. Навмисне ж сприйняття характеризується цілеспрямованістю, а тому є повнішим і пов'язане з так званою професійною увагою. Сприйняття особою предметів чи явищ, пов'язаних з її професією, часто є більш правильним і містить найменший відсоток помилок.

Другим етапом формування показань є запам'ятову­вання, як здатність утворювати умовні зв'язки, зберігати і відновлювати їхні сліди. Як і сприйняття, воно має вибір­ковий характер: людина запам'ятовує не все, що сприй­має, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення.

Експерименти з перевірки пам'яті людини свідчать про те, що вона з часом може перекручувати сприйняту подію. Повну розповідь про те, що спостерігалося, можна одержати тоді, коли свідок допитується через найкорот-ший від події проміжок часу.

У слідчій практиці переважно зустрічаються показан­ня осіб, які не ставили собі за мету обов'язково запам'ято­вувати факти для викладу їх потім на допиті. Цією обста­виною і визначаються складність відтворення зафіксова­ного, уривчастість, неповнота відомостей і деталей події.

Так, очевидець дорожньо-транспортної події часто обмежує свою увагу фактами, які найсильніше вплинули па його пси­хіку. Наприклад, свідок — очевидець наїзду автомашини на велосипедиста — показав, що він не запам'ятав ні обставин наїзду, ні зовнішнього вигляду автомашини. Він запам'ятав тільки те, як з неї на велосипедиста упав ящик (ящик, пада­ючи, вдарив велосипедиста залізним кутом, перевертаю­чись, вдарив ще раз і придавив його, розтрощивши голову і плече). Свідок зосередив увагу на потерпілому, а тому його показання в цій частині виявилися найповнішими. Спрямо­ваність уваги в цьому разі сприяла кращому запам'ятовуван-I ню окремих обставин. 258