- •Рецензенти: Томчук м.І., професор, доктор психологічних наук, іпкпо, м. Вінниця; Джеджула о.М., професор, доктор педагогічних наук, нау, м.Вінниця
- •Передмова
- •Короткий конспект лекційних занять
- •Тема 1. Психологія як наука
- •Тема 2. Особистість і її структура
- •Тема 3. Пізнавальні процеси людини
- •Тема 4. Емоційно-вольові процеси. Психічні стани
- •Тема 5. Діяльність і її структура
- •Тема 6. Спілкування
- •Тема 7. Педагогіка як наука.
- •Тема 8. Теорія освіти і навчання (дидактика).
- •Тема 9. Теорія виховання.
- •Тема 1. Індивідуально - типологічні властивості особистості.
- •Тема 3. Історія освіти в Україні.
- •Тема 4. Виховання як педагогічний процес.
- •Зразки контрольних тестів для аудиторного тестування
- •5. Існують такі форми організації навчання у вищій школі:
- •3. До психічних процесів відносять:
- •4. Назвіть відомих вам корифеїв зарубіжної педагогіки.
- •1. Визначте предмет психології.
- •3. Бувають такі форми мислення:
- •4. Назвіть корифеїв вітчизняної педагогіки.
- •2. Серед наведених тверджень зазначте ті, що містять вимоги до експериментальних методів:
- •3. Характерні риси уваги:
- •4. Визначте об’єкт педагогіки.
- •Питання для підготовки до заліку
Тема 3. Пізнавальні процеси людини
Пізнавальна діяльність здійснюється завдяки відображенню в мозку людини предметів та явищ дійсності.
Відчуття — це процес відображення окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Відчуття — це лише початковий момент надходження інформації у процесі пізнання. Як правило, відчуття об'єктивно зливаються, поєднуються у сприйманні, яке визначається як відображення у свідомості цілісних об'єктів та явищ дійсності при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Головними характеристиками сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність (стабільність), осмисленість.
Пам'ять — це складно організований процес запам'ятання, збереження, відтворення та забування індивідуального досвіду особистості. Вона зв'язує всі образи чуттєвого (відчуття та сприймання) та позачуттєвого (мислення, уявлення) пізнання, механізми формування цих образів; саме за допомогою пам'яті здійснюється перехід від конкретного живого споглядання (сприймання) до абстрактного мислення та зворотне сходження до безпосередньої чуттєвої діяльності. Інакше кажучи, пам'ять формує та зберігає цілісність особистості.
Мислення — це пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності. Опосередкованість означає, що мислення, на відміну від чуттєвих форм пізнання, дозволяє визначити та зрозуміти те, що безпосередньо не відчувається, тобто дається з певних мислительних операцій: аналізу, синтезу, порівняння, абстракції, конкретизації, узагальнення. Розрізняють наочно-дійове мислення, образне мислення, абстрактно-логічне мислення.
Уява — це створення нових образів реальності на основі образів сприймання та пам'яті за умови невизначеності вихідної інформації. Інакше кажучи, уява завжди здійснює деяке доповнення до думки при дефіциті інформації про дійсність.
Увага — це спрямованість та концентрація психічної діяльності на об'єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості. Відмінність уваги від психічних пізнавальних процесів полягає у тому, що вона сама безпосередньо не відображає реальність, а регулює (спрямовує) та контролює діяльність пізнавальних процесів
.
Література:[6, 14, 19, 23,24]
Тема 4. Емоційно-вольові процеси. Психічні стани
Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.
Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.
Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.
Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.
Воля — це цілеспрямоване саморегулювання суб'єктом своєї поведінки, виражене у здатності свідомо долати перешкоди та труднощі при здійсненні дій і вчинків.
Стан тривоги – особливий емоційний стан психічної напруги людини, що виникає в наслідок передчуття нею невизначеної, іноді неусвідомленої небезпеки.
Стрес — нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником. Адекватна реакція на цей подразник раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася.
Афект — бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою. По суті, це емоційний вибух, що породжується дефіцитом інформації та часу для адекватної оцінки ситуації, яка склалася.
Фрустрація — емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню мети. Вона виявляється у відчутті тривожності, пригніченості, відчаю, зниженні пам'яті та здатності до логічного мислення і залежить від сили протидії та суб'єктивної визначеності мети.
Література:[3, 4, 7, 15, 16, 22]