Лекція № 14 Тема: соціально-педагогічна робота з важковиховуваними дітьми

Мета: Забезпечити оволодіння основними поняттями теми, звернувши особливу увагу на вивчення понять, що характеризують структуру систему соціальної роботи.

Формувати на основі аналізу та синтезу знань навички диференціації термінології та понятійного апарату; уміння виділяти ознаки основних понять; використовувати теоретичні знання у реальному житті.

Забезпечити усвідомлене розуміння змісту теми, розвивати альтернативне мислення.

Тип заняття: лекція

Методично-дидактичне забезпечення: Таблиця:

Структура роботи: (план)

Основні терміни та поняття:

Домашнє завдання:

План

1. Основні передумови появи важковиховуваних підлітків.

2. Особливості соціально-виховної роботи з важковиховуваними підлітками.

3. Структурно-функціональна модель соціально-педагогічної реабілітації підлітків.

4. Технологія реабілітації підлітків з девіантною поведінкою.

Література:

1. Зайцева З.Г. Школа і важковиховувані діти. – К.,1991

2. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навч. – метод. Посібник. – К., 2001

3. Кобзар Б.С., Петухов Є.І. Запобігання відхилення у поведінці школярів. – К., 1992

4. Кочетов А.И. Мастерство перевоспитания. – Минск, 1981

5. КочетовА.И., Верцинская Н.Н. Работа с трудными детьми. – М.: Просвещение, 1986

6. Натанзон Э.Ш. Индивидуальный подход к трудным учащимся. – Кишенев, 1980

7. Технології соціально-педагогічної роботи / за ред. А.Й. Капської. – К., 2000

Запитання для виявлення знань студентів з теми:

1. З якими суперечностями у внутрішньому світі підлітка можна зіткнутися?

2. Назвати етапи перевиховання.

3. Якими основними знаннями має володіти спеціаліст у процесі перевиховання підлітків?

Майбутнє людини завжди у великій мірі створюється нею самою

В.І. Вернадський

Зміст лекції

1. Основні передумови появи важковиховуваних підлітків

Термін "важковиховуваність" увійшов у науку в тридцятих роках минулого століття. Він означає протистояння дитини цілеспрямованому педагогічному впли­ву, викликаному досить різноманітними причинами, включаючи педагогічні помилки вчителів, батьків, дефекти психічного і соціального розвитку, особливості характеру, темпераменту, інші особистісні характеристики дитини. Несприйняття і опірність виховуваного педагогічному впливу найчастіше – відставання особистості у позитивному розвитку. Звідси виникнення недоліків, негативних властивостей, хибність настановлень у поведінці, хворобливих потреб і т.і.

Важковиховуваність – прояв негативного в поведінці людини, конфліктний стан, вроджене несприйняття запропонованих настанов. В результаті можна назвати три істотні ознаки складо­вих змісту поняття "важкі діти": такі діти досить часто характеризуються відхиленням від норми поведінки; порушення поведінки таких дітей важко підда­ються виправленню; ці діти особливо потребують індивідуального підходу зі сторони вихователя та уваги од­нолітків.

Питання щодо причин важковиховуваності дітей багатоаспектне і дуже проблематичне. В одній із останніх робіт з питання виховання “ важких дітей”, виданих на Україні, Е.П.Погребняк визначив такі причини важковиховуваності, як безнадзорність і неправильне виховання в сім’ї. А.І.Кочетов обґрунтовує три групи факторів: бездоглядність, педагогічні помилки, допущені у сімейному і шкільному вихованні, і другорічництво.

Перша передумова появи важковиховуваних підлітків проявлятися як резуль­тат вікового кризового періоду розвитку підлітка, в основному у формі різного роду конфліктів з його найближчим оточенням. Перші прояви спостерігаються у небажанні кори­тися сторонньому впливу, в емоційній неврівноваженості, відсутності витримки, грубості, афективних проявах немо­тивованого гніву, що потім може трансформуватися за несприятливих умов у правопорушення. Водночас доводить­ся спостерігати, що проблемний підліток володіє підвище­ною активністю, творчою енергією та іншими позитивними якостями, які через негативні умови середовища не знахо­дять соціально корисної реалізації. Зовнішньо важковиховуваний підліток ха­рактеризується неповноцінним і викривленим ставленням до дійсності. Досить часто такій дитині буває важко не лише з іншими, але й з самою собою. Внутрішній конфлікт із власним "Я" є ще однією істотною ознакою важковиховуваності.

Останнім часом медики, психологи і педаго­ги відзначають у процесі зростання дітей відомі зміни, зок­рема що стосується прискорення їх розвитку. Терміни підліткового віку (пубертатного періоду) змістилися в се­редньому на два роки вперед: у дівчаток статева зрілість відбувається у 11—13 років, у хлопчиків - в 13-15 років. Акселерація проявляється у більш посиленому фізичному розвитку і психічній зрілості дітей. На жаль, ці якості не супроводжуються адекватним моральним формуванням особистості, що призводить не лише до відхилення у розвитку особистості, але й до здійснення правопорушень.

Вчений А.І. Ковальов відмічає основні ознаки соціалізації молоді, що істотно впливають на особистість важковиховуваного підлітка:

• Трансформація основних інститутів соціалізації, викли­кана докорінними змінами типу самої соціальності як сукуп­ності відносин. Це стосується зокрема таких інститутів, як сім'я, система освіти, засоби масової інформації, громадські організації.

• Деформація ціннісно-нормативного механізму соціаль­ної регуляції.

• Зниження системи соціального контролю, руйнування системи соціальних санкцій.

• Дисбаланс організованих і стихійних каналів соціалі­зації на користь стихійності, проникнення стихії в організо­вані канали. Втрата впливу на дітей і молодь формальних організацій, розпад системи позашкільної роботи і відпо­чинку. Посилення ролі засобів масової інформації як стихі­йного чинника соціалізації, який має негативний вплив на особистість.

• Зміна співвідношення громадських і особистих інте­ресів у процесі соціалізації у бік розширення автономії осо­бистості, яка формується.

Труднощі даного періоду досить помітно відбиваються на основному розвитку підлітка - формуванні свідомості, самооцін­ки, уявлення про себе як суб'єкта діяльності і спілкування.

Самосвідомість, яка формується у підлітковому віці, проявляється у єдності трьох компонентів: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе як суб'єкта і саморегуляція, яка відбувається на основі перших двох.

Отже, на основі аналізу психологічної, медичної, педагогічної літератури про підлітковий вік до вікових психофізіологіч­них передумов важковиховуваності й асоціальної поведінки можна віднести такі явища в організмі, психіці і взаємосто­сунках підлітка:

• Прискорення і нерівномірний розвиток організму підлітка у період статевого дозрівання; нерівномірність розвитку серцево-судинної і клітково-м'язової систем; ус­кладнюється фізичне і психічне самопочуття підлітка; "гормональна буря", викликана підвищеною активністю ендокринної системи в період статевого дозрівання і про­являється у посиленій збудливості, емоційній нестійкості, неадекватних емоційних реакціях, непередбачених на­строях.

• Зміни в характері взаємовідносин з дорослими відоб­ражаються у підвищеній конфліктності підлітків, що у свою чергу пояснюється новоутвореннями підліткового віку: "почуття дорослості", вивільнення від впливу дорос­лих, яке породжує "конфлікт моралей", коли мораль підлег­лої дитини поступається місцем "моралі рівноправності" підлітка; розвиток до рівня потреб самооцінки, яка почи­нає визначати поведінку і діяльність підлітка. Незадово­лення цього почуття призводить до появи смислового бар'єру між педагогом і підлітком, а за певних умов і до афекту неадекватності".

• Зміни в характері взаємовідносин з ровесниками як представниками своєї, так і протилежної статі, що обумовле­но, по-перше, активним формуванням потреби спілкування з ровесниками. Ця потреба загострює прагнення до само­ствердження, що за певних несприятливих умов може проявлятися в різних спотворених формах асоціальної пове­дінки. По-друге, на взаємовідносини впливає статеве дозрі­вання, яке відбувається в підлітковому віці, що викликає досить серйозні проблеми у сфері взаємостосунків різних статей. Це також може бути поштовхом до асоціальної пове­дінки у сфері сексуального життя.

Всі названі передумови мов би переплітаються, доповню­ючи одна одну, і утворюючи цілий комплекс причин, які по­роджують важковиховуваність.

Другою передумовою появи важковиховуваних підлітків вчені вважають перш за все недосконалість людських взаємин у першому в її житті колективі – в її батьківській сім'ї.

Проведені вченими дослідження, вивчення генези важ­ких підлітків повністю підтверджують думку В.О. Сухомлинського про те, що біля 85 відсотків учнів, котрі не встига­ють у навчанні, мають ті чи інші відхилення за станом здоров'я, які не завжди були правильно розпізнані вчителя­ми. Хоча, звичайно, затримки у розвитку можуть обумовлю­ватися й іншими причинами. Це може бути спадкове захворювання по прямій лінії, соматичне і психоневроло­гічне захворювання батьків до народження дитини, трива­лий час роботи батьків на шкідливому виробництві в цей період тощо.

Спостереження свідчать, що не завжди спад­ковість є основною причиною аномальної поведінки. Проте ігнорувати її у розвитку особистості теж не можна. Саме вона може бути вихідною передумовою, відправним момен­том для психологічного розвитку особистості. Безумовно, що цей розвиток значною мірою залежить від того, в які соціальні умови попадає дитина: сприятливі чи несприят­ливі.

Водночас соціально-психологічні дослідження показу­ють, що у 44 % неповнолітніх правопорушників спо­стерігаються різноманітні психічні аномалії.

Психобіологічні рівні значно впливають на появу важ­ковиховуваності, але діють вони не прямо, а через фактори соціального характеру. Скажімо, в останні роки у молоді з'я­вилися споживацькі настрої, нігілізм, скептицизм, зневіра.

Саме сім'я повинна розглядатися як фактор, який виз­начає психофізичну повноцінність чи недостатність дити­ни, яка значною мірою може відбиватися на її навчанні і вихованні. Неблагополучна сім'я може справляти безпосе­редній руйнівний вплив на формування особистості, пере­шкоджати її нормальному розвитку.

На думку вчених існує ряд помилок сімейно­го виховання і неблагополучних сімей, де часто появляються важковиховувані діти. Вони різні, але швидше доповню­ють одна одну. Вчені встановили таку класифікацію неблагополучних сімей:

• аморальна сім'я, в якій батьки ведуть розбещений спосіб життя, п'ють, мають безпосередній криміногенний вплив на дітей;

• конфліктна сім'я, де конфлікти між батьками глибоко травмують психіку дітей, роблять їх неврівноваженими, збуд­ливими, грубими;

• асоціальна сім'я, особливістю якої є антигромадська спрямованість, яка проявляється в наживі, егоїзмі, аполі­тизмі. Переконання батьків засвоюються дітьми і проявля­ються в їхній асоціальній поведінці або у відвертому ли­цемірстві;

• педагогічне неспроможна сім'я, в якій при відносно сприятливих особистих взаємовідносинах подружжям не досить правильно налагоджуються їхні взаємовідносини з дітьми, виробляється помилковий педагогічний стиль у вигляді надмірної опіки, авторитаризації, потурання тощо.

Дитячий англійський психолог Джон Боулбі, вивчаючи взаємозв'язок між умовами життя дитини і її психічним розвитком, виявив, що найчастіше причиною психічної занедбаності є не нестатки в сім'ї, велика кількість дітей, погані умови та інші зовнішні чинники, а певна внутрішня установка дорослих, які виховують дітей.

У зв'язку з цим доцільно розглядати найбільш типові позиції важких підлітків у сім'ї:

1. Позиція "покинутої дитини". Найчастіше це відбу­вається в асоціальних сім'ях. Діти в таких сім'ях належать самим собі, їхня поведінка не контролюється. Такі підлітки легко потрапляють під вплив вуличних компаній, почина­ють вживати алкоголь, токсичні і наркотичні речовини. В результаті відсутності позитивного впливу і чітких вимог з боку батьків у підлітків не виробляється твердої позитивної лінії поведінки. У більшості випадків вони поступово засвоюють зразки негативної поведінки дорослих, їхні установки, ставлення до норм моралі. Батьки не зовсім уявляють становище дитини в школі, у проблемах власних дітей не намагаються звинуватити педагогів і самих дітей, знімаючи повністю з себе відповідальність за них. Саме у таких сім'ях у підлітків найчастіше формується занижена самооцінка, у багатьох із них відсутній моральний ідеал. На становлення особистості такого підлітка особливий вплив має вулична неформальна група.

2. Позиція "відчуження підлітка” притаманна сім'ям, де батьки захоплені лише власними проблемами, немає взаєморозуміння, духовної близькості з дітьми. У таких підлітків самооцінка формується по-різному, залежно від того, чий вплив на них; буде сильнішим: вплив педагога, однокласників, підлітків , вуличного угрупування.

3. "Суперечлива позиція" часто зустрічається в конфліктних сім'ях, де неузгоджені педагогічні вимоги окремих членів сім'ї, де наявні часті конфлікти між батьками. Ос кільки підліткам доводиться пристосовуватися до різни? вимог батьків, у них розвиваються такі якості, як брехливісті і лицемірство. Це заважає підлітку виробляти правильну, стійку позицію, позбавляє його моральних еталонів. Само­оцінка у таких підлітків часто суперечлива, нестійка, про­цес формування моральних ідеалів досить ускладнюється.

4. Позиція "пригніченості дитини" зустрічається в сім'ях, де поведінка підлітка занадто контролюється, де дітей фізично карають. Позиція батьків у таких сім'ях авторитарна. До підлітків ставляться завищені вимоги, а позитивні сторони не помічаються. Діти з таких сімей часто стають недовірли­вими до дорослих, нечуйними, байдужими до оточення. Самооцінка таких підлітків часто буває заниже­ною або має конфліктний прояв. У деяких підлітків у даній позиції формується ідеал сильної особистості, здатної проти­ставити себе іншим.

5. Позиція "заголубленої дитини" зустрічається в сім'ях, де з дитини роблять "ідола". Матеріальний достаток у по­єднанні з духовною убогістю, відсутність вимог до сина чи дочки часто сприяють формуванню таких якостей, як без­думність, споживацтво, цинізм. Цінність людини, її гідність розглядаються такими підлітками залежно від її матеріаль­ного стану, престижності статусу в суспільстві, а не від її високих моральних якостей. Завищені домагання призво­дять до конфліктів з оточенням і з самим собою, оскільки відсутні реальні можливості і здібності для досягнення по­ставленої мети.

У будь-якій із названих позицій підліток відчуває дефі­цит глибокого, змістовного спілкування з батьками. На по­зиції підлітка в сім'ї відбиваються загальні вимоги батьків до нього, його прав і обов'язків, його самопочуття. Все це загалом формує ставлення підлітка до себе.

Батьки таких підлітків, зазвичай, не задумуються над проблемами виховання, не бачать недоліків у своїй поведінці, взаєминах з дітьми, дають неправильну оцінку їхньої осо­бистості, що утруднює процес становлення самосвідомості підлітка.

3. Третьою передумовою появи важковиховуваних підлітків є ізольованість їх в класному ко­лективі, обмеженість потреби спілкування з однолітками. Ізоля­ція породжує незадоволеність, важкий емоційний стан, що змушує підлітка шукати іншу сферу спілкування. Відомо що лише 8% неповнолітніх правопорушників у школі були задоволені своїм становищем, стосунками з учителя­ми та однокласниками. Решта 92% відчували в ос­новному в класі незадоволення, що й привело їх у злочинні групи.

Типовим недоліком шкільного виховання є відсутність статево-рольового виховання школярів. Акцентована увага педагогів (якими в основному є жінки) на вихованні аку­ратності, терпіння, слухняності, більш притаманних дівчаткам, викликають протест зі сторони хлопчиків і частково виключають їх з громадського життя школи, а з іншого - відсутність статево-рольового виховання разом з емансипацією проявляється в чоловічому характері спілкування дівчат-підлітків. Розвиток у них чоловічої мотивації і форм поведінки призводить до приниження жіночої ролі, що характерним для важковиховуваних дівчаток.

До помилок шкільного виховання можна віднести:

• домінування словесних методів;

• недостатнє використання виховних можливостей дитячого колективу;

• відсутність тісних контактів з сім'єю і громадськістю;

• пасивність школярів організації дозвілля в позанавчальний час;

• безініціативність у роботі з морально неблагополучними сім'ями.

Четверта передумова – як результат складних стосунків у сім'ї, несприятливої позиції в учнівському колективі важковиховувані підлітки шукають таке середовище де їх розуміють. Таким середовищем часто стають неформальні угрупування, в основному - це вуличні компанії за місцем проживання. Це середовище впливає на формування моральної самосвідомості. Підлітків приваблює психологічна атмосфера груп, в яких проявляються такі якості, як безпосередність поведінки, відчуття захищеності, яке вони не завжди мають школі, і, що особливо важливо для підлітків, в сім'ї. Самооцінка підлітка змінюється залежно від того, яке становище він посідає в угрупуванні, від прийнятих в ньому цінностей, взаємостосунків.

П’ятою передумовою важковиховуваності є негативі джерела інформації. Дуже часто підлітки одержують інформацію, необхідну для самосвідомості, із найбільш легкодоступних джерел і засобів масової інформації, продукції відеоринку. В таких джерелах якраз досить точно і яскраво демонструється логіка становлення негативних типів особистості. Враховуючи, що прямий зв'язок між тим, як Е слід чинити, і тим, як слід будувати своє життя, виявляється не завжди, а також те, що індивідуальний досвід багатьох сучасних підлітків вміщує значну кількість яск­равих прикладів успішного здійснення аморальних, проти­законних дій, неважко пояснити прагнення окремих із них до задоволення власних потреб соціальне неприйнятними засобами.

Слід зазначити, що ми характеризували не всі чинники, які можуть впливати на появу важковиховуваності, а лише найбільш істотні з них. При цьому варто сказати, що чітко розмежувати вплив кожного чинника на підлітка можна лише умовно. В реальному житті між окремими чинниками важковиховуваності існує не лише чітка функціональна залежність, але й діалектичний зв'язок. Негативні аспекти сімейного, шкільного, позашкільного виховання, зливаючись в єдине ціле, утворюють мовби новий комплексний чинник важковиховуваності, який розвиваєть­ся за своїми внутрішніми законами і накладає свій негатив­ний відбиток на процес виховання.