2. Методичні прийоми документального і фактичного контролю, їх застосування в контрольно-ревізійній роботі.

Насамперед, зазначимо, що метод контролю – це сукупність способів і прийомів перевірки законності, достовірності та доцільності операцій господарюючого суб‘єкта.

Під час ревізії можуть застосовуватися різноманітні методи документального та фактичного контролю.

Зокрема, в частині документального контролю ревізори обов‘язково мають володіти такими методами:

• перевірка документів за формальними ознаками;

• перевірка документів за змістом;

• арифметична перевірка документів;

• нормативна перевірка документів;

• зустрічна перевірка документів;

• техніко-економічний розрахунок;

• економічна оцінка господарюючих операцій.

Перевірка документів за формальними ознаками є першим ступенем документального контролю. У його процесі з‘ясовують:

• точність заповнення бланку, на якому оформлено конкретний документ;

• наявність усіх необхідних реквізитів;

• відповідність підписів осіб, які склали документ.

Цей метод застосовується у перевірці всіх документів з метою виявлення фактів підробки та дописувань у них, виправлення цифрових даних і зміни реквізитів. За результатами такої перевірки робиться висновок про визнання достовірності документа.

Перевірка документів за змістом є другим ступенем документального контролю. Вона здійснюється шляхом зіставлення даних операцій, зазначених у документі, з аналогічними або взаємопов‘язаними даними виробництва з метою встановлення законності зафіксованих операцій.

Арифметична перевірка документів здійснюється шляхом перерахунку результатів таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань тощо з метою визначення правильності підрахунків і виявлення крадіжок, прихованих за неправильними арифметичними діями.

Нормативна перевірка документів здійснюється шляхом зіставлення фактичних витрат на одиницю товару, роботи чи послуг з нормативними або плановими з метою встановлення обґрунтованості списання на виробництво чи утримання установи сировини, матеріалів, палива, використання фонду оплати праці тощо.

Зустрічна перевірка документів проходить шляхом зіставлення даних, відображених у документі, що перевіряється, з даними другого примірника цього ж документа чи із записами в інших взаємопов‘язаних документах, які перебувають на підконтрольному об‘єкті або в інших підприємствах. Шляхом зустрічної перевірки належить обов‘язково перевірити документи, на яких виявлено сліди необумовлених виправлень, підтирань, які нечітко написані або суперечать логіці господарських операцій, а також що засвідчують надходження дефіцитних і дорогих ТМЦ.

Проведення зустрічної перевірки дає змогу виявити такі зловживання, за яких двосторонні операції отримують різне відображення у кожної із залучених до неї сторін, зокрема:

• не оприбуткування товарів, отриманих від постачальників, і коштів, що надійшли на поточний рахунок;

• привласнення виручки, яка здається в банк;

• завищення цін у видаткових документах;

• наявність безтоварних операцій тощо.

Такі зловживання приховуються шляхом виправлення даних в окремих примірниках документів, складанням нових неправдивих документів, неправильного відображення чи не відображення взагалі в документах і в облікових регістрах операцій, які насправді було здійснено.

Техніко-економічний розрахунок здійснюється для перевірки достовірності обсягів планових і фактичних витрат з виконання окремих робіт чи виготовлення продукції, підтвердження чи заперечення встановлених норм, тарифів, розцінок.

Економічна оцінка господарських операцій об‘єднує низку загальноекономічних методів аналізу і оцінки з метою встановлення доцільності, раціональності окремих операцій і ефективності господарювання підконтрольного об‘єкту в цілому за певний проміжок часу.

Однак, слід враховувати те, що правильність здійснення багатьох господарських операцій не завжди можна перевірити за допомогою методів документального контролю. Часто виникає необхідність провести перевірку наявності грошових коштів, основних засобів і матеріалів та інших активів у натурі. З цією метою разом з методами документального контролю в контрольно-ревізійній роботі належить широко використовувати методи фактичного контролю:

• лабораторні аналізи якості сировини, матеріалів, готової продукції

• інвентаризація

• обстеження;

• контрольні обміри;

• контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

• хронометраж робочого часу;

• отримання письмових пояснень і довідок.

Лабораторні аналізи сировини, матеріалів, готової продукції проводять спеціалізовані установи на звернення керівника КРУ, коли визначити якісні їх ознаки іншими прийомами контролю неможливо.

Інвентаризація має за мету впевнитися у наявності обсягів коштів, сировини, матеріалів, зобов‘язань, зазначених у фінансових звітах.

Обстеження проводиться з метою переконатися у наявності певних виробничих потужностей, обсягах складських приміщень, здійсненні у певний час господарської діяльності, у правдивості складання актів на введення або виведення з експлуатації основних засобів тощо.

Контрольні обміри виконаних робіт проводяться з метою встановити фактичні обсяги і вартість виконаних будівельних, монтажних і ремонтних робіт, перевірити правильність їх відображення в актах приймання робіт, а також правильність списання матеріалів на проведення цих робіт.

Контрольний запуск сировини у виробництво проводять таких же випадках з метою визначення достовірності чинних норм і нормативів витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції.

Хронометраж робочого часу проводять з метою визначення фактичних витрат праці на виконання певних господарських операцій і розміру їх оплати.

Отримання письмових пояснень як особливий метод фактичного контролю практикується досить часто: під час інвентаризації, обстеження, контрольного обміру тощо. Такі пояснення допомагають перевірити достовірність даних, відображених у документах, виявити підробки, встановити події та їх учасників, що справді існують тощо.