2. Перевірка правильності ведення обліку загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати в обліку відображаються за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок призначений для обліку та розподілу непрямих виробничих витрат, зокрема:

• Витрат на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи апарату управління цехами, дільницями тощо; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

• Амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загально виробничого призначенні;

• Витрат на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду ОЗ загально виробничого призначення;

• Витрат на удосконалення технології й організації виробництва;

• Витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

• Витрат на обслуговування виробничого процесу;

• Витрат на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища тощо;

Перераховані витрати не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції, тому вони підлягають розподілу. Основна частина цих витрат розподіляється між видами продукції (списується на Дт 23), а нерозподілена частина збільшує собівартість продукції, тобто прямо списується на рахунок 90 «Собівартість реалізації».

Основна мета перевірки – визначити, чи правильно розподілені ці витрати на собівартість кожного конкретного виду продукції. При цьому ревізору слід враховувати, що в організації можуть застосовуватися різні способи розподілу загально виробничих витрат, зокрема:

• Пропорційно основній заробітній платі виробничого персоналу чи кількості випущеної продукції;

• Пропорційно кошторисним чи нормативним ставкам.

Застосування того чи іншого способу розподілу загально виробничих витрат залежить від галузі промисловості, умов технології і виробництва, що навіть в одній галузі можуть бути різні. Однак ревізор під час перевірки повинен проаналізувати таке: наскільки обраний спосіб відповідає конкретним умовам роботи організації і сприяє систематичному і постійному контролю за загальновиробничими витратами; наскільки чітко налагоджена розробка нормативів витрат на експлуатацію і ремонт різних груп устаткування, лімітів споживання електроенергії, палива, інструментів, мастильних матеріалів тощо.

При перевірці необхідності віднесення витрат особливу увагу варто звернути на перевірку витрат на управління виробництвом. Для цілей оподаткування витрати на відрядження, представницькі витрати, витрати на утримання службового автотранспорту, компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів приймаються в межах норм, встановлених законодавством. При перевірці на належну увагу також заслуговують обґрунтованість виробничих витрат і наявність виправдувальних документів (рахунків, чеків тощо).

6