4

Тема 8. Приватні інвестиції

1. Інвестиції, їх класифікація та фактори, що впливають на їх обсяг.

2. Інвестиційна функція: кейнсіанський та класичний підходи.

1. Інвестиції та фактори, які впливають на їх обсяг

Інвестиції відіграють повійну роль у макроекономіці, з одного боку, у короткостроковому періоді вони впливають на сукупний попит та визначають обсяг виробництва, а, з іншого, в довгостроковому періоді впливають на економічне зростання через капіталоутворення, на потенційний обсяг випуску та сукупну пропозицію.

Поряд із споживанням інвестиції являють собою другу за важливістю складову сукупних витрат. Як зазначалося в темі 1, інвестиції – це витрати підприємств на відновлення та розширення капіталу.

За різними критеріями розрізняють наступні види інвестицій.

1) За вартісною формою – валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції є більш широким поняттям, оскільки вони містять інвестиції на відновлення основного капіталу та вкладення коштів на розширення виробництва. Перша частина, в свою чергу, складається з інвестицій на капітальний ремонт та інвестицій на реновацію (повну заміну зношеного обладнання). Кількісно відновлювальні інвестиції дорівнюють амортизаційному фонду підприємств. Інвестиції, призначені для проведення модернізації і розширення виробництва, отримали назву чистих.

2) За натуральною формою – інвестиції в основний капітал, будівництво та приріст запасів товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції).

3) За фізичною формою – реальні та фінансові інвестиції. Реальні означають вкладення коштів у придбання елементів капіталу (машин, обладнання, додаткової сировини), а фінансові – у придбання цінних паперів акціонерних товариств.

4) За мезоструктурою – регіональні та галузеві інвестиції. Цей підхід використовується в структурному аналізі інвестицій, їх розподілі в економіці за окремими регіонами та галузями господарства.

5) За походженням – національні та іноземні. Вкладниками перших є резиденти, а других – нерезиденти;

6) Залежно від чинників, що визначають обсяг попиту на інвестиції – автономні та індуційовані. Інвестиції, здійснення яких не зумовлене зростанням національного доходу, називають автономними. Прикладом автономних інвестицій можуть бути інвестиції в нову техніку та поліпшення якості товарів і послуг. Індуційовані інвестиції – інвестиції, зміна обсягу яких обумовлена змінами національного доходу.

Джерелами формування інвестицій в економіці виступають заощадження домашніх господарств, підприємств і держави у формі:

• прибутку підприємств (нерозподіленого прибутку акціонерних товариств), який використовується на розвиток виробництва, тобто відбувається самофінансування розвитку;

• банківських кредитів, що утворились шляхом залучення депозитів суб’єктів економіки до банківської системи;

• коштів, залучених через фондовий ринок шляхом емісії цінних паперів;

• бюджетних вкладень держави та органів місцевого самоврядування в межах їх бюджетів розвитку.

Фактори, що впливають на обсяг інвестицій, досить багатогранні. Однак в макроекономіці, насамперед, вирізняють такі:

• очікувана норма прибутку від інвестиційного проекту;

• ставка банківського процента, оскільки альтернативою інвестиціям є розміщення коштів на депозиті в банку;

• рівень оподаткування прибутку підприємств;

• нові технології, наявність яких потребує додаткових коштів на переозброєння виробництва;

• резервні виробничі потужності, які гальмують інвестиційний процес, оскільки в законсервованому стані можуть перебувати цілі заводи, цехи, дільниці і створення нових потужностей при цьому недоцільне.

У макроекономічних моделях провідним фактором рівноваги інвестиційного ринку виступає ставка банківського процента.