2. Інвестиційна функція: класичний та кейнсіанський підходи
Джерелом інвестицій є заощадження. При цьому виникає проблема – заощадження здійснюються одними господарюючими суб'єктами, а інвестиції здійснюються, як правило, зовсім іншими економічними агентами. Незбіг процесів заощадження (інвестиційної пропозиції) та інвестування (інвестиційний попит) призводить до порушення макроекономічної рівноваги.
Інвестиційний попит складається з двох частин: з попиту на заміщення використаного капіталу та з попиту на збільшення чистого реального капіталу. Інвестиційний попит - це дуже динамічна й мінлива частина загального попиту; вона залежить як від об'єктивних факторів (економічної кон'юнктури, очікування норми чистого прибутку, процентної ставки), так і від суб'єктивного фактору (бажання розширення приватного виробництва).
Кількість інвестиційних проектів, які приваблюють виробників, залежить від обсягу інвестицій, а також від величини відсоткової ставки. Для того, щоб інвестиційний проект був прибутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки проценту призводить до того, що зменшується кількість прибуткових інвестиційних проектів та, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.
В макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною інвестиційного попиту є лише процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Виходячи з цього проста інвестиційна функція в алгебраїчній формі записується так:
де І — попит на інвестиції,
— автономні
інвестиції, до яких відносяться
інвестиції, що не залежать від процентної
ставки, а перебувають під впливом інших
чинників,
b —
чутливість інвестицій до зміни рівня
реальної процентної ставки. Вона показує,
на скільки грошових одиниць обернено
змінюються інвестиції при зміні
процентної ставки на один пункт, тобто
. Наприклад,
,
,
,
.
Отже, процентна ставка зменшилася на
два пункти, а інвестиції збільшилися
на 100 грн. Звідси
.
В простій інвестиційній функції незалежною змінною є процентна ставка, а залежною — інвестиції. При зростання процентної ставки збільшуються витрати, що пов’язані з інвестуванням, і зменшується рівень прибутковості, що скорочує кількість прибуткових інвестиційних проектів. Це зменшує сукупний попит на інвестиції. Чим вища процентна ставка (вартість інвестицій), тим менша кількість інвестиційних проектів може бути привабливою для підприємців і тим меншим є сукупний попит на інвестиції. І навпаки.
Попит інвестиції можна подати в графічній формі (рис. 5). Графік інвестиційного попиту нахилений до низу; чим вища ставка проценту (г), тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, і вища процентна ставка змушує фірми анулювати певні інвестиційні проекти (зменшити обсяг інвестицій).
Рис. 5. Попит на інвестиції