3. Основи збутової логістики [сам.Опрацювання. Поняття збутової логістики, характеристика видів транспорту Мороз, Чухрай, Калетнік-Ціхановська]

Логістика – процес управління рухом та зберігання сировини, компонентів і готової продукції з часу сплати грошей постачальником до часу отримання грошей за доставку готової продукції споживачеві.

Логістика (хоча і має глибоке історичне коріння) – доволі молода наука. Діяльність у галузі логістики має кінцеву мету, яка отримала назву «сім правил логістики»:

1. Вантаж – необхідний товар

2. Якість – необхідної якості

3. Кількість – у необхідній кількості.

4. Час – має бути доставлений у необхідний час

5. Місце – у необхідне місце

6. Споживач – для відповідного споживача

7. Витрати – з мінімальними витратами

Встановлено, шо застосування на практиці принципів логістики дає змогу скоротити до 30-50% рівень запасів сировини та палива, до 25-30% — транспортні витрати.

Учасниками логістичних операцій можуть бути такі організації та підприємства:

• підприємства-виробники;

• підприємства гуртової та роздрібної торгівлі;

• комерційно-посередницькі організації;

• транспортні організації загального користування, різні експедиторські фірми, їхні склади та транспортні засоби

Сучасна наука розглядає декілька видів логістики. Але нас цікавить збутова логістика, або, як її ще називають, маркетингова логістика.

Збутова логістика забезпечує ефективну організацію розповсю- дження виробленої продукції.

Основними функціями логістики збуту є:

• обробка замовлень

• складування

• управління товарно-матеріальними запасами

• транспортування матеріалів.

Завдання вибору виду транспорту вирішується з урахуванням інших завдань збутової логістики, а саме створення та підтримання оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки тощо.

Основним завданням логістики є створення інтегрованої ефективної системи регулювання і контролю матеріальних та інформаційних потоків, що забезпечує високу якість постачання продукції.

З виконанням цього завдання найтісніше поєднується вирішення таких проблем:

• відповідність матеріальних та інформаційних потоків;

• контроль за матеріальним потоком і передача даних про нього в єдиний центр;

• визначення стратегії й технології фізичного переміщення товарів;

• розробка способів управління операціями руху товарів;

• встановлення норм стандартизації напівфабрикатів і пакування;

• визначення обсягу виробництва, транспортування і складування;

• подолання розбіжностей між наміченими цілями та можливостями закупівлі і виробництва.

Відповідно до сучасних завдань логістики розрізняють два види її функцій: оперативні і координаційні.

Оперативні функції пов'язані з безпосереднім управлінням рухом матеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва і розподілу.

До функцій у сфері постачання відносять управління рухом сировини і матеріалів, окремих частин або запасів готової продукції від постачальника або пункту їх прибуття до виробничих підприємств, складів.

У фазі виробництва функцією логістики стає управління запасами, шо включає контроль руху напівфабрикатів і компонентів через усі стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові склади і роздрібні ринки збуту.

Функції управління розподілом продукції охоплюють оперативну організацію потоків кінцевої продукції від підприємства-виробника до споживачів.

До функцій логістичної координації відносять: виявлення та аналіз потреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва: аналіз ринків, на яких діє підприємство і прогнозування поведінки інших джерел цих ринків; опрацювання даних, що стосуються замовлень і потреб клієнтури.

Цілі, завдання і функції логістичних систем розповсюдження вимагають певних форм її організації, тобто певним чином організованого процесу розповсюдження готової продукції. Організація логістичних систем розповсюдження включає:

• організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

• організацію управління розповсюдженням як сукупністю логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;

• організацію взаємодії учасників каналів розповсюдження, тобто суб'єктів логістичних систем розповсюдження.

Логістичні системи розповсюдження грунтуються на чотирьох базових принципах:

• координація - узгодження дій та процесів розповсюдження для збалансовування вартості та рівня обслуговування споживачів;

• організація товаропросування - налагодження руху товарних потоків;

• точний розрахунок витрат на просування і зберігання товарів

• організація рівня обслуговування - спроможність логістичної системи задовольняти потреби споживачів за умовами часу надійності, зв'язку і зручності.

Залежність між вартістю запасів і транспортуванням та загальними витратами розповсюдження відображено за допомогою графіку запропонованого вченими Т.Г. Гірченко, О.В. Дубовиком.

Головне завдання логістичних систем розповсюдження - оптимізувати ці принципи. Так, розглядаючи залежність між вартістю запасів і транспортування та загальними витратами розповсюдження (рис. 13.14).

бачимо, що у міру того, як зростає кількість складів, збільшується і вартість запасів, а витрати на транспортування зменшуються, оскільки товарні запаси розміщуються все ближче до споживачів.

Необхідно звернути увагу на те, що крива загальних витрат досягає мінімуму в точці, де жодна з інших двох складових (вартість запасів і транспортування) не досягає мінімуму. Натомість у мінімумі перебуває вся система в цілому.

Певних пояснень потребує і четвертий принцип (рівень обслуговування). Так. нині головним завданням фірм є забезпечення достатнього рівня обслуговування споживачів як найсуворішим контролем сумарних витрат і стану конкурентоспроможності. Отже, час — це цикл замовлення (визначення потреби + передача замовлення + об- робка замовлення + навантаження + відправка).

Рівень обслуговування споживачів (Р_о) може бути визначений за формулою:

*100

де К_г— кількість готових до термінової поставки товарів; К_з кіль- кість замовлених продуктів.

Для продуктів, які не постачаються терміново, рівень обслуговування споживачів може визначатись як інтервал між моментом подачі замовлення і моментом поставки продукції фірмою споживачеві.

Приклад логістичної системи розповсюдження (збуту) наведено на рис, що поданий вище.

Значну частину логістичних операцій на шляху товару від виробника до кінцевого споживача здійснюють із застосуванням транспортних засобів. Витрати на транспортування товарів досягають 50% від суми загальних витрат на логістику.

Застосовують такі види транспорту:

• автомобільний

• повітряний

• залізничний

• морський

• внутрішній водний (річковий)

• трубопровідний

Залізничний транспорт є найбільш ефективним для перевезення масових видів вантажів на середні та далекі відстані з високою концентрацією вантажних потоків.

Автомобільний транспорт не може скласти конкуренції залізничному у масових міжрайонних вантажних перевезеннях перш за все через його високу питому енергоємність та собівартість перевезень, відсутності сучасної мережі автодоріг високого технічного рівня. Сфера застосування автомобільного транспорту - внутрішньоміські, приміські та внутрішньорайонні вантажні і пасажирські перевезення, в також перевезення на середні та далекі відстані малотоннажних цінних і швидкопсувних вантажів.

Морський транспорт виконує в основному зовнішні, експортно-імпортні перевезення (у тому числі всі вантажні перевезення в міжконтинентальної повідомленні). Велика його роль у каботажних (внутрішніх) перевезеннях для північних і східних прибережних регіонів країни.

Внутрішній водний (річковий) транспорт призначений для перевезень окремих масових видів вантажів на середні та далекі відстані, а також для пасажирського сполучення (особливо приміського). Проте в останні десятиліття він не витримує конкуренції з іншими видами транспорту і практично перетворився на специфічний вид технологічного транспорту, призначеного для перевезення мінерально-будівельних матеріалів.

Трубопровідний транспорт, на відміну від вище описаних універсальних видів транспорту, поки залишається вузькоспеціалізованим, призначеним для перекачування на далекі відстані рідких і газоподібних продуктів обмеженою номенклатури.

За своїми функціями повітряний транспорт також відноситься до вузькоспеціалізованим: він здійснює в основному пасажирські перевезення на далекі і середні відстані, хоча і мають велике значення в транспортуванні ряду цінних, швидкопсувних їх термінових вантажів.