ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ. ТЕОРІЯ РИНКОВОЇ РІВНОВАГИ

Основні поняття та категорії

Дефіцит — ситуація, що виникає на ринку, коли за певної ціни; обсяг попиту на товар перевищує обсяг його пропозиції.

Еластичність — здатність однієї змінної величини реагувати на зміни іншої.

Еластичність попиту за доходом — чутливість зміни попиту на товар до зміни доходу споживача. Коефіцієнт еластичності по­питу за доходом (Е_DI) обчислюється як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до процентної зміни обсягу доходу споживача, тобто:

де

- обсяг попиту до його зміни;

- зміна обсягу попиту;

- зміна обсягу доходу;

I - обсяг доходу до його зміни.

Еластичність попиту за ціною — чутливість обсягу попиту на товар до зміни його ціни. Коефіцієнт еластичності попиту за ці­ною (Е_DP) обчислюється як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни ціни цього товару:

де

- коефіцієнт еластичності попиту за ціною;

- обсяг попиту до його зміни;

- зміна обсягу попиту;

P - початкова ціна товару;

- зміна ціни товару.

Чинники цінової еластичності попиту: значимість товару для споживача; наявність і доступність товарів-субститутів; значи­мість товарів-комплементів у загальній структурі споживання, фактор часу.

Еластичність попиту перехресна — чутливість обсягу попиту на певний товар до зміни ціни спорідненого товару. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_Dab) обчислюється як відно­шення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару B:

де

- коефіцієнт перехресної еластичності попиту;

- зміна обсягу попиту на товар A;

- обсяг попиту на товар А до зміни ціни товару В;

- зміна ціни товару В;

- початкова ціна товару В.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною для неспоріднених товарів дорівнює нулю, для товарів-комплементів — менше нуля, для товарів-субститутів — більше нуля.

Еластичність пропозиції за ціною — чутливість обсягу пропо­зиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий постачати на ринок. Коефіцієнт еластичності пропози­ції за ціною (Es_P) обчислюється як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції товару до відсоткової зміни ціни цього товару:

де

- зміна обсягу пропозиції;

- обсяг пропозиції;

- початкова ціна товару;

- зміна ціни на товар.

Ефект доходу — ефект, пов'язаний зі зміною обсягу попиту внаслідок зміни величини реального доходу споживачів після зміни ціни товару.

Ефект заміщення — ефект, пов'язаний зі зміною обсягу попи­ту внаслідок заміщення споживачами дорожчих товарів дешев­шими.

Закон попиту — стійкий зворотний причинно-наслідковий зв'язок між ціною і величиною попиту на товар.

Закон пропозиції — стійкий прямий причинно-наслідковий зв'язок між ціною товару і величиною його пропозиції.

Зміни обсягу попиту — зміни обсягу попиту на товар залежно від зміни ціни цього товару за інших незмінних обставин; графіч­но зображуються рухом по кривій попиту.

Зміни обсягу пропозиції — зміни обсягу пропозиції товару за­лежно від змін ціни цього товару за інших незмінних обставин; графічно зображуються рухом по кривій пропозиції.

Зміни попиту — зміни, зумовлені неціновими чинниками по­питу (зміни кількості, сподівань та смаків покупців, величини їхніх доходів, цін споріднених товарів тощо); графічно зображу­ються зміщенням кривої попиту.

Зміни пропозиції — зміни, зумовлені неціновими чинниками пропозиції (зміни технології, цін на ресурси, кількості та очіку­вань продавців тощо); графічно зображуються зміщенням кривої пропозиції.

Крива попиту (D, від англ. demand) — графік, що показує, яку кількість товару покупець готовий придбати за різними цінами в певний проміжок часу.

Крива пропозиції (S, від англ. supply) — графік, що показує, яку кількість товару продавець готовий продати за різними ціна­ми в певний проміжок часу.

Надлишкова пропозиція — ситуація, що виникає на ринку, коли за певної ціни обсяг пропозиції товару перевищує обсяг по­питу на нього.

Нецінові чинники попиту — всі чинники попиту на товар, окрім його ціни (чисельність, смаки та уподобання, доходи, очі­кування споживачів, зміни в цінах інших товарів; місткість рин­ку; кліматичні умови тощо).

Нецінові чинники пропозиції — всі чинники пропозиції това­ру, окрім його ціни (технологічний прогрес, зміна цін на ресурси, зміна цін на споріднені товари, очікувань товаровиробників тощо).

Попит абсолютно еластичний — попит, за якого нескінченно мала зміна ціни призводить до нескінченного зростання обсягу попиту (Е_Dp→∞)

Попит абсолютно нееластичний — попит, за якого ціна не впливає на зміну обсягу попиту (E_D= 0).

Попит еластичний — попит, за якого зменшення ціни на 1 % спричиняє приріст попиту більше 1 % .

Попит індивідуальний — платоспроможна потреба окремого суб'єкта, задоволення якої він готовий оплатити.

Попит нееластичний — попит, за якого зменшення ціни на 1% спричиняє приріст попиту менше, ніж на 1 %.

Попит одиничної еластичності — попит, за якого зміна ціни на 1 % змінює обсяг попиту на 1 %.

Попит ринковий — сума індивідуальних попитів на окремий товар при різних цінах за певний проміжок часу.

Пропозиція ринкова — сума індивідуальних пропозицій окре­мого товару при різних цінах за певний проміжок часу.

Пропозиція індивідуальна — обсяг товарів і послуг, який ви­робник хоче і може постачати на ринок за різною ціною в певний проміжок часу.

Пропозиція одиничної еластичності — пропозиція, за якої зміна ціни на 1 % змінює обсяг пропозиції на 1 %.

Товари взаємодоповнюючі (комплементи) — товари, спожи­вання одного з яких обов'язково потребує споживання інших.

Товари взаємозамінні (субститути) — товари, здатні задоволь­няти одну й ту саму потребу незалежно один від одного.

Товари нейтральні — товари, попит на які не залежить від змі­ни доходу.

Товари нижчі — товари, попит на які зменшується зі зростан­ням доходів споживачів.

Товари нормальні — товари, попит на які зростає зі збільшен­ням доходів споживачів, і, навпаки, скорочується зі зменшенням їхніх доходів.

Товари споріднені — товари, зміна в попиті на один із яких спричиняє зміни в попиті на інші; поділяються на товари-субститути (взаємозамінні) та товари-комплементи (взаємодопов­нюючі).

Ціна ринкової рівноваги (рівноважна ціна) — ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції (Q_D=Q_S).

Часткова ринкова рівновага — рівновага на окремому ринку.

Антимонопольна політика — комплекс заходів держави, спря­мованих на попередження, обмеження та припинення діяльності монополій.

Гарантувальний тип конкурентної поведінки — поведінка еко­номічних суб'єктів, покликана забезпечити довгострокову стабі­лізацію досягнутих на ринку позицій та їх посилення за рахунок поліпшення якості продукції, зміни її асортименту та надання до­даткових послуг, пов'язаних із гарантійним обслуговуванням.

Дискримінація цінова — принцип ціноутворення, за якого продавець встановлює різні ціни на різні одиниці одного і того са­мого товару чи послуги, які продаються одному покупцю або різ­ним категоріям покупців, причому різниця у цінах не зумовлена різницею у витратах на доставку товару чи обслуговування по­купців.

Дискримінація цінова другого ступеня — принцип ціноутво­рення, за якого різні одиниці випуску продаються за різними ці­нами, але кожний покупець, який купує однакову кількість бла­га, сплачує однакову ціну; практика встановлення цін на продук­цію залежно від обсягу її продажу.

Дискримінація цінова першого ступеня (абсолютна дискримі­нація) — встановлення кожному споживачеві індивідуальної

ціни на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищої із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.

Дискримінація цінова третього ступеня (на сегментованих ринках) —принцип ціноутворення, який передбачає відокремлення монополістом кількох окремих груп споживачів із різною еластичністю попиту, для кожної з яких встановлюється своя ціна реалізації (сегментація ринку).

Дуополія — тип ринкової структури, за якої є тільки два постачальники певного товару і між ними повністю відсутні і монопольні угоди щодо ціни, ринків збуту та ін.

Закон конкуренції — економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні сталі суттєві причинно-наслідкові взаємозв'язки між економічними суб'єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання максимального прибутку.

Індекс Лернера (ІL) — показник монопольної влади, який визначається як відношення різниці між ціною товару (Р) і граничними витратами (МС) його виробництва до ціни:

або

де

— коефіцієнт цінової еластичності попиту.

За умов досконалої конкуренції IL→0; за умов монополістичної конкуренції діапазон його значень коливається в межах від 0,3 до 0,5; за умов олігополії — від 0,6 до 0,8 (чим менше фірм на ринку, тим більшим буде значення IL); за умов чистої монополії IL→1.

Індекс (коефіцієнт) ринкової концентрації обчислюється сума ринкових часток (k_i) для т найбільших компаній із загальн кількості п компаній, які належать до одного товарного ринку:

Індекс Херфіндаля — Хіршмана (І_нн) — показник ринкової концентрації, який обчислюється як сума квадратів часток усіх фірм, що діють на ринку (n): Може набувати значення від 0 (за умов повної деконцентрації ринку та його розподілу між значною кількістю дрібних фірм) до 1 (за умови повної монополії одного під­приємства). Якщо розраховувати ринкові частки у відсотках, то максимальне значення І_нн становить 10 000.

Картель — об'єднання декількох підприємств однієї галузі ви­робництва, учасники якого домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціну продукції та ринки збуту, зберігаючи при цьому власність на засоби виробництва і виготов­лений продукт, виробничу та комерційну самостійність.

Коефіцієнт конкурентоспроможності — показник, який ха­рактеризує здатність підприємства до виживання і виражає від­ношення ринкової вартості продукції (ТR) до сукупних витрат виробництва

Конгломерат — монополістичне об'єднання прибуткових різногалузевих, технологічно не пов'язаних між собою підприємств, які оперують на різних сегментах ринку та зберігають високий ступінь самостійності. Крім бажання привласнити прибутки рен­табельних компаній, конгломеративні поглинання здійснюються з метою уникнення різких коливань кон'юнктури ринку під час криз.

Конкурентна політика — комплекс заходів держави щодо ство­рення, розвитку та захисту конкурентного середовища; політика, стратегічною метою якої є державна підтримка ефективної кон­куренції та створення однакових умов для всіх суб'єктів еконо­мічних відносин.

Конкурентоспроможність — наявність у економічного суб'єкта певних конкурентних переваг.

Конкуренція — економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтере­сів, пов'язаних із реалізацією продукції, виконанням робіт, на­данням послуг одним і тим самим споживачам.

Конкуренція "хижацька" — один із видів недобросовісної кон­куренції, що передбачає "грабіжницьку" поведінку суб'єкта гос­подарювання, який займає домінуюче (або монопольне) станови­ще на ринку. Основними видами такої конкуренції є продаж това­рів за цінами, нижчими від їх собівартості, або демпінг; вста­новлення контрою над конкурентами з метою припинення їх Діяльності; зловживання домінуючим становищем на ринку; встановлення залежності поставок конкретних товарів чи послуг від прийнятих обмежень стосовно виробництва; введення обме­жувальних умов і укладання агентських угод щодо збуту продукції; таємні домовленості на торгах; неправдива інформація та реклама; копіювання товарів конкурентів; порушення якості, стандартів та умов поставок товарів чи надання послуг.

Конкуренція внутрішньогалузева — економічне суперництво між товаровиробниками однієї галузі економіки за вигідніші умови виробництва та реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Конкуренція добросовісна (сумлінна) — суперництво, за якого конкуренти дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами; основними методами такої конкуренції є підвищення якості продукції; зниження цін ("цінова війна"); добросовісна реклама; розвиток до- і післяреалізаційного обслуговування; створення нових товарів і послуг із використання досягнень науково-технологічного прогресу тощо.

Конкуренція досконала — конкуренція, що виникає за умов існування великої кількості конкурентів (виробників, продавців), які пропонують покупцям продукцію, що має однакові якісні параметри, або абсолютно ідентичну; при цьому частка кожного з конкурентів настільки мала, що майже ніхто з них не може впливати на ринкову ціну.

Конкуренція ефективна — ринкові умови, за яких фірми перебувають під розумно допустимим рівнем конкурентного тиску з боку наявних і потенційних конкурентів та споживачів, а роль держави полягає у тому, щоб забезпечити існування такого тиск на ринку.

Конкуренція міжгалузева — конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.

Конкуренція міжнародна — конкуренція виробників на світовому ринку за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів і послуг на світовому ринку.

Конкуренція міжпродуктова — суперництво товарів-замінників, тобто продуктів, створених з різнорідної сировини та з використанням неоднакової технології, але призначених для задоволення ідентичних потреб.

Конкуренція нецінова — конкуренція, пов'язана зі стратегіє боротьби, спрямованої на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції: поліпшення якості продукції, маркетингові стратегії реалізації та післяреалізаційного обслугову­вання, реклама тощо.

Конкуренція нечесна (недобросовісна) — суперництво, за яко­го діяльність суб'єкта господарювання спрямована на одержання комерційної вигоди, досягнення та втримування домінуючого становища на ринку за рахунок введення в оману споживачів, партнерів, інших економічних суб'єктів і органів державної вла­ди. Основними методами такої конкуренції є переманювання фахівців-професіоналів; підкуп працівників підприємства конкурента; самовільне використання чи поширення конфіденційної науково-технічної, виробничої чи торгової інформації; поширен­ня неправдивих відомостей стосовно якості товарів, місця їх ви­робництва; технічне шпигунство, неправдива реклама (чорні тех­нології) тощо.

Конкуренція продуктова — суперництво суб'єктів господарю­вання, що розгортається навколо схожих, але не ідентичних това­рів, вироблених з однорідної сировини з використанням однорід­ної технології.

Конкуренція цінова — конкуренція, за якої головним методом боротьби з конкурентами є ціна. Розрізняють три групи методів цінової конкуренції: методи, які ґрунтуються на зниженні цін; методи, які ґрунтуються на підвищенні цін; методи, які ґрунту­ються на утриманні цін на незмінному рівні.

Консорціум — об'єднання на основі тимчасових угод банків та виробничих корпорацій з метою проведення спільних велико­масштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих про­ектів (розміщення великих займів, будівництво морських кана­лів, портів, трубопроводів тощо).

Концентрація капіталу — збільшення обсягу капіталу за раху­нок капіталізації доходів.

Концерн багатогалузевий — об'єднання десятків і навіть со­тень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, тор­гівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт та функціонують під фінансовим контро­лем головної фірми.

Креативний тип конкурентної поведінки — поведінка еконо­мічних суб'єктів, яка забезпечує отримання конкурентних пере­ваг шляхом запровадження інновацій (нових технологій, продук­тів, форм організації виробництва та збуту тощо).

Монополія — окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополія білатеральна — тип ринкової структури, що характеризується протиборством єдиного постачальника та єдиного споживача, наприклад, при використанні електроенергії, водо- та газопостачанні.

Монополія відкрита — економічне явище, за якого фірма деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, маючи ніякого спеціального захисту від конкуренції.

Монополія закрита — галузь, захищена від конкуренції юридичними обмеженнями (патентним захистом, інститутом авторських прав та іншими адміністративними перешкодами).

Монополія природна — галузь, у якій довгострокові серед витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок. У такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва товарів близький або навіть переважає ту кількість, на яку є ринковий попит за будь-якою ціною, достатньо для покриття витрат виробництва. У цьому випадку розподіл випуску між двома і більшою кількістю фірм призведе до того, що масштаби кожної будуть неефективно малі.

Монопольна (ринкова) влада — здатність суб'єкта економічних відносин чи групи таких суб'єктів за рахунок власної економічної сили здійснювати контроль над факторами зовнішньо середовища з метою збільшення прибутку та уникнення ризику господарській діяльності.

Монопсонія — тип ринкової структури, що характеризует монополією покупця товару; обмежуючи закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати части доходів продавця.

Олігополія — тип ринкової структури, за якої декілька великих фірм монополізують виробництво та збут основної маси продукції та ведуть між собою нецінову конкуренцію.

Олігопсонія — тип ринкової структури, який характеризується наявністю невеликої вузькоспеціалізованої групи покупці певного товару, які обмежують закупівлі товару, забезпечуючи собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

Пристосувальний тип конкурентної поведінки — поведінка економічних суб'єктів, яка забезпечує отримання конкурентних переваг шляхом копіювання у стислі терміни досягнень суперни­ків.

Ринок монополістичної конкуренції — ринок, на якому діє від­носно велика кількість економічних суб'єктів (від 10 до 100), ко­жен з яких має певний вплив на ціни внаслідок специфіки това­ру, що виготовляється, і таким чином може мати та реалізовувати монопольну владу.

Синдикат — об'єднання декількох підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Стратегія віолентів — стратегія фірм, які зі своєю гігантською силою намагаються домінувати на загальному ринку, витісняючи з нього конкурентів.

Стратегія екслерентів — стратегія фірм, які реалізують ризи­кові та надзвичайно вигідні (в разі успіху) економічні рішення.

Стратегія комутантів — стратегія фірм, які легко йдуть на кар­динальну зміну сфери комерційної діяльності, що інші фірми не спроможні зробити.

Стратегія патієнтів передбачає не просто спеціалізацію, а зо­середження всіх ресурсів на виробництві економічних благ, що користуються обмеженим попитом.

Трест — об'єднання підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби ви­робництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну само­стійність та отримують на суму вкладеного капіталу акції тресту, які надають їм право брати участь в управлінні та привласнювати відповідну частину прибутку.

Централізація виробництва — зростання обсягів виробництва продукції в результаті об'єднання декількох окремих підпри­ємств в одне із загальним управлінням.

Централізація капіталу — збільшення обсягу капіталу внаслі­док об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів (напри­клад, утворення акціонерних компаній).

Формула розрахунку індекса Харфіндела-Хіршмана (ННІ) (S — процентна доля фірми на ринку певного товару):

HHI= ;

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

З ТЕМИ № 3

Розвиток та його основні елементи.

Конкуренція на ринку.

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Закон попиту відображає:

а) пряму залежність обсягу попиту на товар від ціни цього товару;

б) обернену залежність обсягу попиту на товар від ціни цього товару;

в) пряму залежність попиту на товар від доходу покупця;

г) обернену залежність попиту на товар від доходу покупця.

2. Закон пропозиції відображає:

а) прямий зв'язок між обсягом пропозиції певного блага та його ціною;

б) зворотний зв'язок між обсягом пропозиції певного блага та його ціною;

в) прямий зв'язок між обсягом пропозиції певного блага та рівнем доходів покупців;

г) прямий зв'язок між обсягом пропозиції певного блага та рівнем доходів покупців.

3. Ефект заміщення має місце, коли відбувається зміна обсягу попиту внаслідок:

а) "переключення" попиту споживачів на дешевші товари такої самої якості;

б) прагнення людей вирізнитися із загальної маси споживачів;

в) схильності людей брати до уваги попит інших осіб на певний товар;

г) зміни величини реального доходу споживачів після зміни ціни товару.

4. Ефект доходу має місце, коли відбувається зміна обсягу попиту внаслідок:

а) очікування споживачами подальшого зниження цін;

б) впливу моди на споживчі смаки та уподобання;

в) прагнення людей з високими доходами вирізнитися із загальної маси споживачів;

_г) зміни величини реального доходу споживачів після зміни ціни товару.

5. Зміни попиту, спричинені неціновими чинниками:

а) зміщують криву попиту;

б) не зміщують криву попиту;

в) зміщують криву попиту ліворуч;

г) зміщують криву попиту праворуч.

6. Неціновим чинником попиту на товар А не є:

а) ціна товару А;

б) доходи споживачів;

в) чисельність покупців;

г) ціна супутнього товару.

7. Зміна обсягу попиту на товар внаслідок зміни ціни цього товару графічно ілюструється:

а) рухом по кривій попиту;

б) зміщенням кривої попиту праворуч;

в) зміщенням кривої попиту ліворуч;

г) зміщенням кривої попиту праворуч або ліворуч.

8. Крива пропозиції зміщується праворуч за умов:

а) технологічного прогресу;

б) зростання цін на ресурси;

в) підвищення норми оподаткування;

г) песимістичних очікувань підприємців.

9. Якщо товари А та В є комплементами, то підвищення ціни товару В,за інших незмінних обставин, зумовить зміни, які графічно ілюструються:

а) рухом по кривій попиту на товар А догори;

б) рухом по кривій попиту на товар А донизу;

в) зміщенням кривої попиту на товар А ліворуч;

г) зміщенням кривої попиту на товар А праворуч.

10. Якщо зміна ціни товару на 1 % спричиняє меншу зміну об­сягу попиту на нього, тобто < 1, то попит на цей товар:

а) абсолютно еластичний;

б) абсолютно нееластичний;

в) еластичний;

г) нееластичний.

11. Абсолютно нееластичний попит на товар має місце коли:

а) = 1

б) = 0

в) >1

г) <1

12. Загальний дохід від реалізації певного товару буде збільшуватися зі зростанням його ціни, якщо за інших незмінних обставин попит на цей товар буде:

а) еластичним за ціною;

б) нееластичним за ціною;

в) абсолютно еластичним за ціною;

г) немає правильної відповіді.

13. Крива попиту для товарів Гіффена має:

а) від'ємний нахил;

б) додатний нахил;

в) вигляд вертикальної лінії;

г) вигляд горизонтальної лінії.

14. Взаємозамінні товари (субститути) — це товари:

а) споживання одного з яких обов'язково потребує споживання іншого;

б) здатні задовольняти одну й ту саму потребу незалежно один від одного;

в) попит на які не залежить від доходу споживача;

г) попит на які не залежить від їхньої ціни.

15. Взаємодоповнюючі товари (комплементи) — це товари:

а) попит на які не залежить від їхньої ціни;

б) пропозиція яких не залежить від їхньої ціни;

в) здатні задовольняти одну й ту саму потребу незалежно один від одного;

г) споживання одного з яких обов'язково потребує споживання інших.

16. Зростання ціни одного товару зумовлює зростання обсягу попиту на інший, коли йдеться про:

а) товари Гіффена;

б) товари-субститути;

в) товари-комплементи;

г) немає правильної відповіді.

17. Зростання ціни одного товару супроводжується падінням попиту на інший, коли йдеться про:

а) товари-комплементи;

б) товари-субститути;

в) нейтральні товари;

г) нормальні товари.

18. Перехресна еластичність попиту — це чутливість попиту на товар А до зміни:

а) доходів споживачів;

б) ціни цього товар;

в) ціни супутнього товару;

г) усі відповіді правильні.

19. Товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, є:

а) нижчими товарами;

б) нормальними товарами;

в) товарами Гіффена;

г) нейтральними товарами.

20. Чутливість попиту на товар до зміни величини доходу споживача відображає:

а) еластичність попиту за ціною;

б) еластичність попиту за доходом;

в) еластичність пропозиції за ціною;

г) перехресна еластичність.

21. Еластичність пропозиції за ціною обчислюється за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

22. Лауреатом Нобелівської премії з економіки, науковою слугою якого став розвиток теорії попиту й "очищення" її від з лишків психологізму, пов'язаних із поняттям граничної корисності, є:

а) С. Кузнець;

б) Дж. Хікс;

в) Д. Норт;

г) Г. Бекер.

23.За методами конкурентної боротьби розрізняють конкуренцію:

а) цінову та нецінову, чесну і нечесну;

б) внутрішньогалузеву і міжгалузеву;

в) монополістичну та олігополістичну;

г) досконалу та недосконалу.

24. Коефіцієнт конкурентоспроможності визначається як відношення:

а) ринкової вартості товару до його собівартості;

б) затрат виробництва до ринкової вартості;

в) ринкової вартості товару до затрат на його виробництво;

г) змінних витрат товару до його загальних витрат.

25. Якщо в певній галузі тривалий час спостерігається висока прибутковість капіталу, то це означає, що:

а) у цій галузі функціонує велика кількість продавців і незнана кількість покупців певного товару;

б) є значні перешкоди на шляху проникнення до цієї галузі нового капіталу;

в) має місце вільний вхід до галузі і вихід із неї, що дає можливість фірмам вчасно покинути галузь;

г) галузь перебуває у стані стагнації.

26. Концепція монополістичної конкуренції була розроблена:

а) А. Смітом;

б) А. Маршалом;

в) Дж.М. Кейнсом;

г) Е. Чемберліном.

27. Індекс Лернера розраховують як:

а) суму квадратів часток усіх фірм, які діють на ринку;

б) суму обсягів продажу усіх фірм, які діють на ринку;

в) відношення різниці між ринковою ціною та граничними витратами до ринкової ціни продукції;

г) відношення валового прибутку фірми до її граничних витрат.

28. Демпінгові ціни застосовують для:

а) витіснення конкурентів з ринку;

б) збільшення маси прибутку;

в) зниження собівартості продукції;

г) зменшення величини граничних витрат.

29. Закон конкуренції виражає найсуттєвіші стійкі постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв'язки та взаємозалежності:

а) всіх економічних явищ і процесів;

б) згідно з якими виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості;

в) між економічними суб'єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою максимізації прибутку;

г) згідно з якими відсутність торгових бар'єрів забезпечує продаж певного товару в усіх країнах за однаковою ціною.

30. До умов, які характеризують ринок досконалої конкуренції не належать:

а) абсолютна мобільність ресурсів;

б) висока взаємозалежність підприємств;

в) відсутність бар'єрів для входження на ринок;

г) повна поінформованість економічних суб'єктів.

31. Концентрація капіталу характеризується:

а) збільшенням обсягу капіталу за рахунок капіталізації доходів;

б) збільшенням обсягу капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів;

в) зменшенням обсягу капіталу внаслідок виокремлення рані- ше об'єднаних капіталів;

г) збільшенням обсягу капіталу внаслідок цінової дискримі- нації.

32. Креативний тип конкурентної поведінки не передбачає:

а) виробництво інноваційного товару;

б) стабілізацію досягнутих позицій на ринку;

в) зміну існуючої структури попиту та пропозиції;

г) запровадження нових форм організації виробництва.

33. Гарантувальний тип конкурентної поведінки передбачає:

а) забезпечення стабілізації досягнутих на ринку позицій тривалу перспективу;

б) виробництво схожого з конкурентами товару;

в) забезпечення переваг над суперниками шляхом виробництва інноваційних товарів;

г) попередження дій конкурентів у галузі модернізації виробництва.

34. Пристосувальна конкурентна поведінка має місце тоді коли підприємець:

а) прагне до нововведень;

б) має потужну інноваційну базу;

в) намагається скопіювати досягнення своїх суперників;

г) використовує нецінові методи конкурентної боротьби.