Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

РЕФЕРАТ

З ПЕДАГОГІКИ

На тему: Пояснювальне читання як історико-дидактична проблема

Студентки 4 курсу 411-ш групи

Напрям підготовки 6.010102

«Початкова освіта»

Бондаренко Інни Андріївни

Керівник: старший викладач

Педагогіки та психології,

Отрошко Т.Ф.

Харків 2013

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. Суть пояснювального читання…………………………………………………4

2.Значення пояснювального читання……………………………………………..5

3. Методика пояснювального читання……………………………………………6

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..9

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………...10

Вступ

В умовах реформування освітньої сфери в суспільстві , зокрема самої технології навчання на всіх ланках шкільної освіти також у вузі, особливого значення набуває ретельне вивчення дидактичного,виховного та розвивального потенціалу чинних методів навчання. Серед праць, присвячених історії розвитку системи освіти і дидактики вітчизняної школи ( зокрема Я.Бурлака, Л.Вовк, М.Євтух, С.Золотухіна, І.Курляк , В.Майбороди, Б.Ступарика, О.Сухомлинської ) відчутно бракує цілеспрямованого дослідження історичних аспектів упровадження в навчальний процес відомих традиційних словесних методів навчання. Без такої аналітичної роботи неможливою, є розробка сучасних інноваційних підходів до реформування технологічної сторони процесу навчання. Cловесні методи були й залишаться найбільш вживаними й реально доступними за своїм інформаційним потенціалом методами, на всіх етапах навчання. Водночас саме технологія пояснювального читання стала надалі основою для розробки теорії словесних методів.

Метою роботи є узагальнення, систематизація й аналіз історичних аспектів теорії та практики використання одного з найбільш вживаних словесних методів навчання у вітчизняній початковій школі другої половини ХІХ – початку ХХ століття – методу пояснювального читання.

Про основи знань щодо використання пояснювального читання у народних училищах, котрі одержували майбутні вчителі народ них шкіл за годину професійної підготовки, можна дізнатися з матеріалів, у які аналізується діяльність учительських семінарій, зокрема Сеницької у Варшавському навчальному окрузі , втім такі самі установки були і у інших двомовних регіонах України. Основною метою у вчительській семінарії було б:

1)навчити учителів початкових шкіл кращих способів елементарного навчання, що вироблені методикою;

2)вказати шлях,завдяки якому учні могли засвоїти українську мову. Серед цих способів називалося й пояснювальне читання.

1. Суть пояснювального читання

У програмі зазначалося, що "... пояснювальним читанням називається таке заняття, яке маючи на меті навчити дітей розуміти читане,складається із читання, що супроводжується бесідою вчителя із учнями,тобто річ не до того,щоб пояснювати різні незрозумілі слова й вирази, а в тому,щоб доводити учнів до чіткого розуміння загального змісту з статтею. Роз’ясненням лише незрозумілих слів й зрозуміти вчитель ніколи не досягне цієї мети." Щодо значення й завдань пояснювального читання у справі навчання й виховання у програмі підкреслено, що діти звикають шляхом пояснювального читання точно й чітко розуміти пропоновану їм статтю, краще засвоюють її зміст.

Крім розуміння прочитаного,пояснювальне читання повинне мати повідомлення дітям, доступних для їхнього віку знань про природу й моральне розуміння людини . Зазначалося, що пояснювальне читання повинне базуватися на логічному та предметному розборі. Логічний розбір необхідний у тому, щоб з‘ясувати залежність слів й цілих речень,підготувати чи полегшити учням розуміння прочитаного місця у статті, що привчає дітей відповідати нарізні запитання, котрі пропонуються у тій чи іншій формі. Предметний розбір має на меті допомогти учням з‘ясувати дійсне значення слів, котрі трапляються за годину читання. При цьому вчителям рекомендується зупинятися лише на тихих словах, котрі потребують пояснення невідкладно, не ухиляючись при цьому від головної думки й вести мову лише про ті предмети і явища, котрі потрібні для з‘ясування змісту статті.

Письмові вправи пропонувалися використовувати для залишкового розуміння змісту прочитаного. За змістом вони могли бути різноманітними: називання основних ознак прочитаного;порівняння з раніше прочитаним; вказівка на користь чи шкоду тощо. Пропонувалося й послідовність дій вчителя про годину підготовки матеріалу для пояснювального читання:

1)визначити головну думку твору;

2)викласти на скільки можливо коротко зміст,поділивши його на частини й узагальнивши його кожну частину;

3)вказати на свої слова й вирази, котрі треба пояснити дітям;

4)розробити систему запитань, котра допоможе підвести учнів до суті прочитаного, до головної думи;

5)виділити із прочитаного декілька питань для письмових вправ.

Разом із тим визнання особливої ролі пояснювального читання у школі, ще не означало,визнавалася й задовольнялася потреба у створенні адаптованого до зазначених у механізмі пояснювального читання. Однією із небагато чисельних праць, у якій із психолого-педагогічних позицій було б проаналізовано вплив традиційної методики пояснювального читання на україномовних дітей й запропоновано нові підходи.

2.Значення пояснювального читання

У своїх статтях Я.Чепіга зазначає, що й у самій школі для дітей методика пояснювального читання не змінилася із 50-их –60-их років ХІХ століття. У школах недержавних націй читання із поясненням втрачає впливову грунтовну рису,оскільки читання рідною мовою створює ситуацію, коли зникає ґрунт під матеріалом, коли немає нормальності, природності постулатів. В таких умовах цінний метод стає чимось вигаданим, чужим дитині, й навіть примусовим.

Автор піддає критиці основні положення методики пояснювального читання у традиційній школі, одним із авторів якої був Д.О Єльницький. Першим таким постулатом було твердження про те, що читання із поясненням формує свідомість читання. У відповідь на нього Я.Чепіга доводити, що розуміння матеріалу вчителем ще не означає розуміння матеріалу учнями. Навчаючи нерідною мовою, вчитель ігнорує психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку: на цьому етапі переважають почуття, а вчитель,втручаючись у сприймання тексту з тлумаченнями слова, заважає цим почуттям. Таким чином порушується гармонія розвитку дитини. Доти ж,прагнучи самостійності в усьому, учень звертається за допомогою до вчителя лише у крайньому разі, а вчитель, раз в раз втручаючись у самостійну пізнавальну діяльність, не дає дитині можливості одержати задоволення від власної самостійності.

Щоб забезпечити свідомість пояснювального читання необхідно,вважає Я.Чепіга,щоб при використанні цього методу враховувалися вищезгадані особливості розвитку дитини. Важливими є зміни чинних підручників.

Іншим постулатом методики пояснювального читання було твердження, що воно допомагає розвиткові й збагаченню мови. На противагу цьому, Я.Чепіга переконує, що навчання нерідною мовою протидіє цьому процесові, оскільки сприймання відбувається на несвідомому ґрунті, а це означає, що у такому разі не може виникнути інтересу – основною мотивації розвитку.