4. Коректура за допомогою споаучних аіній

4.1. Коректура багатоколонкової верстки

У книжкових виданнях здебільшого вдаються до одно колонкового верстання. Робити виправлення на берегах відбитка формату А-4 за допомогою коректурних знаків зручно. Інша справа — багатоколонкова верстка. Роздрукований на прин­тері відбиток шпальти газети чи журналу на аркуші формату А-4 об'єктивно не зручний для використання знаків: по-перше, в нього вузькі береги, а по-друге, надто мала відстань між ко­лонками. Тому при підготовці видань з багатоколонковою версткою (журналів, альбомів, газет) Слід підкреслити, що використання сполучних ліній дозво­ляється п. 3.2.5. стандарту «ГОСТ 7.62-90. Знаки для разметки оригиналов и исправления корректурных и пробных оттисков. Общие требования», причому передовсім для газет­них коректур.

Сполучні лінії — спеціальні лінії, що сполучають помил­кові елементи з вказівками щодо виправлень, винесеними на береги або інші незаповнені частини коректурного відбитка. Практики зазвичай називають цю техніку коректурою «на віжках» або «на поводирях». За допомогою «віжок» при багатоколонковій верстці набагато легше знайти місце у тексті, де слід зробити виправлення.

Техніка сполучних ліній для опанування є простішою, порівняно з технікою коректурних знаків. Однак і вона має кілька суттєвих методичних вимог:

• «віжки» варто застосовувати для внутрішніх колонок; при цьому виправлення у крайніх колонках доцільно здійснювати виключно за допомогою коректурних знаків;

• також не потрібно вести «віжки» від помилкових еле­ментів у верхніх і нижніх рядках зверстаного текс­ту — помилки у них позначають на верхньому і нижньому берегах коректурного відбитка;

• у тексті помилковий елемент закреслюють відповід­ним коректурним знаком;

• проведена довільна лінія повинна бути тоненькою і проходити між рядками тексту, не закреслюючи їх;

• лінію на березі доводять до правильного варіанта на­писання чи власне коректурного знаку;

• «віжки» рекомендується виконувати пастою різних кольорів;

якщо виправлень багато, то вносити їх варто виключно за допомогою коректурних знаків — «віжки» можуть за­плутатися.

4.2. Коректура картографічних відбитків

На «віжках» виконується і коректура картографічних відбитків. До речі, у коректоратах картографічних видавництв працюють фахові географи, адже виконання такої ко­ректури потребує вузькоспеціальних знань.

Картографічний коректор перевіряє точність відображе­ної на карті інформації: чисельності населення; відстаней у кілометрах; схем залізниць, доріг; місце розташування портів; прохо­дження річок; кордонів і т. п.

При цьому корек­тор користується різноманітною лі­тературою: слов­никами гідроні­мів, топонімів та ін.; довідниками, де визначені су­міжні території; інструкціями то­що. У разі вияв­лення помилок у відбитку, він вно­сить виправлен­ня, послуговую­чись технікою сполучних ліній.

Використання «віжок» у коректурі картографічного видання

Як бачимо із прикладу коректурного відбитка, наданого нам київським видавництвом «Картографія», сполучні лінії проходять від позначок на карті, що потребують певних ко­рективів, і ведуть на берег відбитка, де й зазначаються вказівки щодо виправлень. Це — виправлення окремих фраг­ментів карти. Крім них, у правому нижньому кутку карто­графічного відбитка коректор записує загальні зауваження щодо усього відбитка.