4. Усунення негативних наслідків недодержання вимог закону про письмову форму правочину

4.1. За наявності сукупності підстав, установлених ч. 2 ст. 218 ЦК України, недійсність правочинів, вчинених не в письмовій формі за рішенням суду може бути усунута.

Як такі умови ЦК України передбачає:

а) вчинення однією зі сторін дій з виконання договору;

б) підтвердження дій першої сторони шляхом прийняття іншою стороною виконання.

4.2. Разом з тим певна лаконічність тексту ч. 2 ст. 218 ЦК України не містить відповідей на всі можливі питання щодо практики її застосування учасниками цивільних відносин для захисту своїх прав і судами для вирішення відповідних спорів.

Як проблемний момент, що потребує свого вирішення, відзначимо те, що в ч. 2 ст. 218 ЦК України відсутня вказівка про ступінь виконання правочину стороною, ураховуючи, що останній може бути виконаний частково або в повному обсязі.

Вважаємо, що як певне підґрунтя для надання відповіді на подібне питання можуть послугувати положення статей 526, 529 ЦК України щодо виконання зобов’язання, яке, як відомо, має виконуватися належним чином. Отже, вчинення дій однією зі сторін правочину з виконання правочину має бути здійснено належним чином. Установлення ж факту належного виконання того чи іншого правочину має бути здійснено судом з урахуванням обставин справи. Тобто потенційно належним може бути визнано й часткове виконання правочину на момент пред’’явлення вимоги про визнання правочину дійсним.

4.3. Аналогічно з посиланням на положення глави 48 ЦК України та інших глав ЦК можуть бути витлумачені й інші аспекти належного виконання правочину однією зі сторін задля констатації першої умови, що є необхідною для визнання правочину дійсним за рішенням суду.

Підтвердженням укладення договору внаслідок дій іншої сторони (контрагента) є будь-яка дія, з якої випливає не лише прийняття виконання на свою користь, а й та обставина, що таке прийняття виконання чи інше підтвердження ґрунтується на існуванні факту вчинення правочину без додержання вимоги щодо обов’язкової письмової форми.

Оскільки рішення суду не можу ґрунтуватися на припущеннях, принципово важливим для законності та обґрунтованості рішення суду є доведення сторонами у справі тих обставин, що дія однієї сторони з виконання правочину та дій іншої сторони з підтвердження його вчинення та прийняття виконання, перебувала в причинно-наслідковому зв’язку з фактом вчинення правочину, хоча і в неналежній формі. При цьому вчинення правочину в неналежній формі (як юридичний факт, що вчинюється в певний момент часу) є причиною, а виконання та підтвердження виконання - наслідками, що настають за фактом вчинення правочину.

4.4. Проблематичним моментом застосування ч. 2 ст. 218 ЦК України є можливість її дії щодо односторонніх правочинів, оскільки її положення сформульовано таким чином, що вони можуть бути застосовані лише щодо дво- та багатосторонніх правочинів. Адже обов’язковою передумовою для визнання правочину дійсним визнається підтвердження вчинення дії з виконання однією стороною, зокрема шляхом прийняття виконання другою стороною.

Увага! Визнання дійсним одностороннього правочину, вчиненого без дотримання письмової форми, наприклад видача довіреності, навіть при потенційній можливості застосування за аналогією положень ч. 2 ст. 218 та ч. 2 ст. 219 ЦК України, видається сумнівним, хоча б огляду на те, що можливість вчинення одностороннього правочину в письмовій формі не потребує ні дій іншої сторони, ні дій інших сторонніх осіб, як, наприклад, нотаріуса.

4.5. Варто відзначити, що гіпотеза норми, яка закріплена в ч. 2 ст. 218 ЦК України передбачає можливість її застосування до тих договорів, які відповідно до положень закону визнаються недійсними. Для більшості ж договорів недодержання вимог щодо письмової форми вчинення правочину, не має наслідком їх недійсність згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України.

Незважаючи на це, у судовій практиці набули поширення позови щодо визнання дійсними договорів, вимога до письмової форми яких є диспозитивною та не передбачає як правовий наслідок недійсність цих договорів.

Так, Приватне науково-виробниче підприємство «Центральна міська аптека № 777» заявило зустрічний позов про визнання дійсним договору оренди. № 199/4 від 19.11.2004. дійсним до 30.06.2010 у справі за позовом до нього Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради з витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за користування нежилим приміщенням. Колегія суддів відхилила касаційну скаргу позивача за зустрічним позовом, підтримавши позицію судів про відсутність підстав для визнання договору оренди дійсним, хоча при цьому суди й не послались на неможливість застосування такого способу захисту щодо договору оренди²⁹⁴.

В іншій справі ТОВ «Риалбудсервис» заявив за зустрічним позовом вимоги про визнання дійсним договору про спільну діяльність (договір простого товариства) № 400-0 від 15.08.2006 у справі за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» про стягнення 19 680,77 грн. ²⁹⁵.

Незважаючи на те, що суди в цих та інших подібних справах уникають формулювання висновку, що визнання договору дійсним щодо правочинів, які є такими відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, є неналежним способом захисту, висновок щодо цього випливає з відповідного системного тлумачення норм статей 204, 218 ЦК України.

4.6. У тексті ч. 2 ст. 218 ЦК України використано слово «може», а тому визнання правочину, вчиненого з вадою форми, дійсним за рішення суду є не обов’язком, а правом суду. Відповідно рішення про визнання такого договору дійсним суд має ухвалити за наявності для цього достатніх підстав.

4.7. Слід відзначити, що визнання правочину дійсним за рішенням суду за своє суттю є способом захисту прав та інтересів учасників цивільних відносин, які наведені в загальному переліку в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Вказана норма ЦК не містить такого способу захисту, як визнання правочину дійсним, однак перелік ч. 2 ст. 16 ЦК України не є закритим, а допускає застосування інших способів захисту, що встановлені законом або договором.

Положення ч. 2 ст. 218 ЦК України слід розглядати як норму, що встановлює додатковий спосіб захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Стаття 219. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину

1. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

2. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.