Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

1. Способи волевиявлення

Будь-який правочин є вольовою дією, і заради його оцінки з точки зору правових норм необхідне об’єктивоване вираження волі, що доступна для зовнішнього сприйняття. Це стає можливим за допомогою відповідних способів виявлення волі.

Законодавець у ст. 205 ЦК України розмежовує форму правочину та способи волевиявлення. Системне тлумачення змісту вказаної норми дозволяє вести мову про те, що спосіб волевиявлення є родовим поняттям, яке включає в себе форму правочину¹⁵⁷. Як наслідок волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися: а) у певних діях; б) у мовчанні; в) усно; г) письмово.

1.1. Вираження волі вчиненням певних дій. За умови, що законом не вимагається укладення правочину в письмовій формі він може вчинятися за допомогою здійснення певних дій. Такі дії отримали назву конклюдентних (від лат. concludere – укладати). Правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Законодавець обмежує можливість вчинення правочинів з вираженням волі за допомогою вчинення певних дій правочинами, для яких не встановлено обов’язкової письмової форми.

Однак не завжди в судовій практиці звертається увага на те, що умовою застосування ч. 2 ст. 205 ЦК України є відсутність вказівки закону про обов’язку письмову форму.

Зокрема, ВГСУ розглядаючи справу за позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” до Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення вказав, що після закінчення дії договору сторони вчиняли дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов’язків, а отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг. У період з 01.12.2004 по 29.04.2005 у розпорядження Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення було надано автомобіль Опель. На всіх подорожніх листах міститься підпис особи, що користувалася автомобілем, та штамп відповідача. Отже, суди зробили висновки про доведеність факту надання послуг позивачем на суму 45669,81 грн. та їх прийняття відповідачем. Відповідач не надав доказів оплати фактично отриманих послуг. Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, суди дійшли правильних висновків про те, що з прийняттям послуг відповідачем у нього виник обов’язок оплати цих послуг¹⁵⁸.

Класичним прикладом можуть бути названі дії пасажира, який стоїть на зупинці, а потім підходить і сідає до громадського транспорту, не вимовляючи при цьому жодних слів, не використовуючи жодних мовних засобів, однак погоджуючись на перевезення на умовах, за плату і за маршрутом, визначеним перевізником відповідного до вимог чинного транспортного законодавства. Іншим прикладом може бути використання будь-якою фізичною особою таксофону, розміщеного на вулиці, у громадських місцях, адже знімаючи слухавку і набираючи номер з метою здійснити дзвінок ця особа погоджується на умови, включаючи плату за послуги зв’язку, визначені компанією, яка надає ці послуги.

Крім цього, вчиненням правочину за допомогою конклюдентної дії є, зокрема: а) прийняття пропозиції щодо укладення договору шляхом відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, сплати відповідної суми грошей (ч. 2 ст. 642 ЦК України); б) купівля-продаж товарів з використання автоматів (ч. 1 ст. 703 ЦК України).

1.2. Вираження волі мовчанням. Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину. Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 205 ЦК України).

Традиційним прикладом такого випадку виступає конструкція поновлення договору найму (tacite reconduction). Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Окрім того, мовчання може бути вираженням волі сторін, зокрема, у:

а) договорі найму житла – якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк (абз. 2 ч. 1 ст. 822 ЦК України);

б) договорі управління майном – у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах (ч. 2 ст. 1036 ЦК України);

в) договорі банківського вкладу – якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 ст. 1060 ЦК України);

г) ліцензійному договорі – якщо за шість місяців до спливу п’ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час (ч. 3 ст. 1110 ЦК України).

1.3. Волевиявленню, яке втілюється у відповідних діях або виражається мовчанням, відводиться незначне місце, не випадково у цивільному законодавстві основна увага приділяється усній та письмовій формі правочинів.