33

Тема. Центральні банки

ПЛАН

1. Призначення, об'єктивність походження центрального банку.

2. Сутність основних функцій центральних банків.

3. Організація діяльності, функції, операції Нацбанку згідно Закону України “Про Національний банк України”.

4. Особливості взаємовідносин Нацбанку з комерційними банками та органами державної влади.

5. Роль Нацбанку в проведенні грошово - кредитної (монетарної) політики в Україні на сучасному етапіі

6. Центральний банк як банкір та економічний агент уряду. С/В

7. Становлення центрального банку України згідно ЗУ - С/В

8. Валютно-курсова політика НБУ в період економічної кризи. - доповідь

1. Призначення, об'єктивність походження центрального банку.

На ранніх стадіях розвитку ринкової економіки було відсутнє чітке розмежування між центральними (емісійними) і комерційними банками. Комерційні банки широко використовували випуск банкнот як одне із джерел мобілізації капіталу. По мірі розвитку кредитної системи відбувався процес централізації банкнотної емісії в небагатьох великих комерційних банках, в результаті чого монопольне право випуску банкнот закріпилось за одним банком. Спочатку такий банк називався емісійним або національним, а в подальшому - центральним банком, що відповідало його домінуючій ролі в кредитній системі.

Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забазпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Свої признечення він реалізує завдяки своїй ролі в економіці:

• емісійного центру

• банку банків

• органу державного управління який відповідає за монетарну політику

Історично в світі склалося два шляхи виникнення центральних банків:

1. еволюційний - становлення центрального банку відбувалося протягом тривалого періоду часу шляхом поступового закріплення за ним монопольної емісії банкнот (Банк Англії, Банк Голландії, Банк Франції). Центральні банки цих країн виникли на базі найбільших комерційних банків, у яких з розвитком кредитної системи відбувалася концентрація банкнотної емісії;

2. директивний (законодавчий)- держава приймала рішення про заснування центрального банку, закріпивши за ним з моменту створення монопольне право випуску грошей у країні, наділивши його також функціями регулювання діяльності комерційних банків та грошово-кредитного регулювання економіки (Федеральна резервна система СІЛА, Резервний банк Австралії, Національний банк України).

З точки зору форми власності на капітал центральні банки поділяються на:

-державні, капітал яких належить державі (наприклад, центральні банки в Великобританії, Німеччині, Франції, Канаді, Росії);

-акціонерні (наприклад, США);

-змішані - акціонерні товариства, частина капіталу яких належить державі (в Японії - 55%, в Бельгії - 50%).

Деякі центральні банки були зразу створені як державні (в Німеччині, Росії); інші створювались як акціонерні, а потім націоналізувались (в Великобританії, Франції). Але незалежно від цього, належить чи не належить капітал центрального банка державі, історично між банком і урядом склались тісні зв’язки, особливо посилившись на сучасному етапі.

Уряд зацікавлений в надійності центрального банку в силу особливої ролі останнього в кредитній системі країни, в проведенні економічної політики уряду.

Однак тісні зв’язки з державою не означають, що вона може безмежно впливати на політику центрального банку. Незалежно від природи капіталу центральний банк є юридично самостійним. Частіше всього він підзвітний або законодавчому органу, або спеціальній банківській комісії, створеній парламентом. Керуючий банком, якого може призначити парламент, президент, уряд, не входить до складу уряду. Істотна ступінь незалежності центрального банку є необхідною умовою ефективності його діяльності, яка нерідко вступає в протиріччя з короткостроковими цілями уряду, обтяженого, наприклад, наближенням чергових виборів. Це особливо важливо в плані обмеження можливостей уряду використовувати ресурси центрального банку для покриття бюджетного дефіциту.

Національний банк України (НБУ) організований в 1991 році на базі Державного банку колишнього СРСР. Керівним органом НБУ є Правління, склад якого призначається Президією Верховної Ради України. Голова правління обирається Верховною Радою України за поданням Голови Верховної ради строком на 4 роки.

НБУ не є незалежним. Він підзвітний Верховній Раді і оперативно підпорядкований Кабінету Міністрів Україні. Голова Правління НБУ входить в склад КМУ.

Верховна Рада щорічно затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ і затверджує розподіл його прибутку. Політика НБУ, його оперативна діяльність по грошово-кредитному регулюванню координується з програмою дій і практикою роботи КМУ. Наприклад, з другої половини 1993 року НБУ спільно із КМУ почав встановлювати офіційний валютний курс національної валюти.

Виникнення перших центральних банків:

1668 р. – Центральний банк Швеції;

1694 р. – ЦБ Англії;

1816 р. – ЦБ Норвегії;

1860 р. – ЦБ Росії;

1875 р. – ЦБ Німеччини;

1880 р. – ЦБ Франції;

1893 р. – ЦБ Італії.

У 1920 році була прийнята Міжнародна фінансова конвенція, відповідно до якої всі країни світу повинні були організувати свій центральний банк.

40-ві – 70-ті рр. ХХ ст. – країни Азії, Африки, Латинської Америки створили центральні банки.